Bazylianie

Культура

Леся Романчук ___-

РОЗДІЛ X

Тих, хто вирвався живим і неушкодженим із цієї м’ясорубки, перевели у третю зону. Там «сук» не було, а «честниє вори» ставилися до учасників «сучого побоїща» навіть з якоюсь повагою. Грабунки припинилися. А може, красти нічого стало – що у голого візьмеш?

Котел кипів, чорти перемішували людське вариво. І перемішували так, що часто друзі опинялися нарізно. Іван Гнатюк залишився в бараку сам. За натурою невгамовний, не терпів кривди, а тепер, коли нікому стало втишувати, осмикувати, і зовсім перестав рахуватися із небезпекою, яку накликав на свою голову власним же язиком.

Add a comment

Kwiat_VincaВесна іде, красу несе...

Сьогодні: 10 березня 2011р. Точно 150 років тому помер Тарас Шевченко. Минає вже півтора століття.

У березні цього року напевно по всій Україні та діаспорі будуть відбуватися цікаві концерти присвячені пам'яті Поета. Артисти заспівають «Заповіт». А що доброго може зробити кожна християнська душа? Помолімось в рідній мові за нашого славного Шевченка! Така молитва буде мати глибокий сенс, тому що поет думав не тільки про земляків – українців, які жили у ХІХ столітті, але також про всі майбутні покоління. Думав Він також про Тебе і про мене.

Add a comment

_Тернопільське видавництво «Богдан» видало 2010 року роман Лесі Романчук «Лицарі любові і надії». Це – як пишуть видавці роману – перша в Україні книга, яка достовірно висвітлює етапи невільництва й організованого спротиву політв’язнів ГУЛАГу, в тому числі розкриває героїку й трагедію Кенгірського повстання.

Роман Лесі Романчук можна було б назвати «Тепло любові та холод ненависті, або драма змагання тіла з душею». Це ж ненависть до Бога та людини, яка хоче мати свою рідну хату та поклонятися Всевишньому, оволоділа серцями «подвижників» безбожного комунізму, які в нелюдяний спосіб нищили все, що могло нагадувати їм духовний світ людини.

Add a comment

MD

Małgorzata Dawidiuk urodziła się w 1967 r. w Wisznicach na Południowym Podlasiu. Ukończyła Państwowe Liceum Sztuk Plastycznych w Nałęczowie. Studiowała na Akademii Sztuk Pięknych im. Illi Repina w Petersburgu (Wydział Malarstwa i Konserwacji – specjalizacja ikona). Obecnie mieszka w Ostrowie k. Przemyśla. W Przemyślu prowadzi pracownię konserwatorsko-artystyczną “IKOS”. Jest także autorką wielu ikon do świątyń, jak i kultu prywatnego.

Dawidiuk jest znana z oryginalnego cyklu obrazów, które ona sama określa nazwą „ikona cieni”. W pracach tych wykorzystuje formy z klasycznej ikonografii cerkiewnej. Bogate doświadczenie nabyte podczas obcowania z ikonografią pozwoliło artystce wyłowić w ikonografii formy najbardziej prymitywne, proste, a jednocześnie najsilniejsze w oddziaływaniu.Formy te w pracach artystki są wykorzystywane jako środek przenoszący widza w inny wymiar, w rzeczywistość niewidzialną. Jednakże artystka, inaczej jak to ma miejsce w ikonografii klasycznej, wykorzystuje je do skierowania widza ku doświadczeniu własnego wnętrza, ku podświadomości. Dlatego figury, inspirowane przecież postaciami świętych, nie mają twarzy, nie są podpisywane i pozostają trudne do rozpoznania. Działają jak lustro, bo ich twarz to twarz widza.

Add a comment

img005Василіанське видавництво «Місіонер» видало цього року в Україні Документи щодо беатифікації.[1] Святого Йосафата Кунцевича, які з латинської українською мовою переклав наш співбрат по Чину, покійний уже о. Йосафат Романик ЧСВВ.

Збірник складається з трьох частин: 1. Римські документи щодо беатифікації Святого Йосафата; 2. Катехизм, укладений Слугою Божим Йосафатом; 3. Правила і Конституції, написані Святим Йосафатом для своїх священиків.

Найобширнішою є частина перша, яка займає 244 сторінки, але, як читаємо у Вступі, це лише перша частина документів щодо беатифікації Святого, передбачаються ще дві наступні. Перекладені документи – це достовірні свідчення наочних свідків про мученицьку смерть, особисту релігійність та смиренність Святого Йосафата Кунцевича, які були потрібні для процесу його беатифікації та канонізації.

Add a comment

003Замовкли дзвони на дзвіницях. Важку працю в господарствах та хатах люди закінчили ще у четвер. Панує тиша і спокій. У Велику п’ятницю господині печуть паски. Усі, крім малих дітей, не їдять до Плащаниці. А під вечір, одягнувшись по-святковому, спішать до церкви «на плащаницю». Мовчазні і задумані стоять, слухаючи сумну Службу. Церкви на ніч не закривають. Мужчини та хлопці поважно несуть стійку біля Плащаниці. «Страждальна мати під хрестом стояла…» «…хрест на плечі накладають…» - одну за другою плачевну пісню співають жінки.

У суботу біля церкви повно дітвори. Хлопці хваляться новими калаталами, які змайстрували на Великодній обхід, а дівчатка приносять букетики весняних квітів і кладуть їх довкола Плащаниці. Весняна квіточка дуже ніжна і слабенька – швидко в’яне, тому дівчатка знову біжать по свіжі купальниці, незабудки, жовті ключики і синенькі фіалки, - щоб біля гробу Ісуса було гарно.

Add a comment
Про перевагу інвестицій за кордон над закордонними інвестиціями В що б нам заінвестувати? - це питання зганяє сон з повік не тільки пересічному українцеві.
Що там ластівки на хвостах із світу зносять?
Кажуть – високі технології зараз «на топі». Оскільки кінцевою метою розвитку високих технологій є не що інше, як створення штучної інтелігенції, то я пропоную не бавитись у дискусії на тему сенсу видумування різних нібиінтелігентних забавок на кшталт роботів з дуже обмеженою функційністю - залишмо це японцям, а відразу перейти до обговорення: варто нам – українцям – інвестувати сили й енергію на створення отої кінцевої «штучної», чи ні.

Add a comment

Шевченків  Край Сьогодні хочу розказати про Моринці, Кирилівку, Канів та одну дуже цікаву книжку.

Маємо місяць березень, весна помаленьку заглядає до наших сердець, готуємось до Великодня. Прийшла також пора, коли згадуємо Тараса Шевченка – він у березні народився. Add a comment

Політкоректні нюанси вживання української мови Хотів і сьогодні вас анекдотом яким почастувати, але виявилось раптом, що минулого разу при написанні тексту забракло мені певного роду … як би це сказати … о! – політкоректності забракло! Тому сьогодні годиться трохи повиправдовуватися й побитись в груди. Зрештою, і час цьому сприяє, бо як кажуть: «не на веселощі прийшла година, а на глибоку рефлексію».
Наскільки зрозумів, неполіткоректність моя до читача проявилась у тому, що вжив у попередньому тексті "певні українські слова й вирази", які декому створили дискомфорт у процесі «читання тексту з одночасним його розумінням».

Add a comment

ШКІЛЬНА «ОДИНИЦЯ» ЯК ВАЖЛИВИЙ ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ ОБОРОНОЗДАТНОСТІ Любите анекдоти? Бо я – так. То ж, не гаймо часу!
Зустрічаються двоє.
- Однак, ти правду казав: нас – дурять! Одна суцільна брехня довкола! Я й сам, оце власне, переконався.
- Слава Богу, що переконався врешті! Я ж тебе попереджав! Однак, розповідай, бо, може, тебе й цим разом обдурили?
- Цим разом їм не вийшло! А сталося ось що: пам’ятаєш, був такий «шум» у медіях, що Карузо – це «світового рівня співак», «унікальний голос», «неповторний»? Так от! Я тепер точно знаю, що ніякий він не геній, а всі оті розмови про те, що він «світова слава» й подібні дурниці - це чистої води тотальна брехня й робота піарщиків! Він же фальшує на кожному кроці, хрипить та ще й шепелявить! Нічого «геніального» там і близько немає!..

Add a comment