Леся Романчук
РОЗДІЛ X
Тих, хто вирвався живим і неушкодженим із цієї м’ясорубки, перевели у третю зону. Там «сук» не було, а «честниє вори» ставилися до учасників «сучого побоїща» навіть з якоюсь повагою. Грабунки припинилися. А може, красти нічого стало – що у голого візьмеш?
Котел кипів, чорти перемішували людське вариво. І перемішували так, що часто друзі опинялися нарізно. Іван Гнатюк залишився в бараку сам. За натурою невгамовний, не терпів кривди, а тепер, коли нікому стало втишувати, осмикувати, і зовсім перестав рахуватися із небезпекою, яку накликав на свою голову власним же язиком.
Add a comment
Весна іде, красу несе...
Сьогодні: 10 березня 2011р. Точно 150 років тому помер Тарас Шевченко. Минає вже півтора століття.
У березні цього року напевно по всій Україні та діаспорі будуть відбуватися цікаві концерти присвячені пам'яті Поета. Артисти заспівають «Заповіт». А що доброго може зробити кожна християнська душа? Помолімось в рідній мові за нашого славного Шевченка! Така молитва буде мати глибокий сенс, тому що поет думав не тільки про земляків – українців, які жили у ХІХ столітті, але також про всі майбутні покоління. Думав Він також про Тебе і про мене.
Add a commentТернопільське видавництво «Богдан» видало 2010 року роман Лесі Романчук «Лицарі любові і надії». Це – як пишуть видавці роману – перша в Україні книга, яка достовірно висвітлює етапи невільництва й організованого спротиву політв’язнів ГУЛАГу, в тому числі розкриває героїку й трагедію Кенгірського повстання.
Роман Лесі Романчук можна було б назвати «Тепло любові та холод ненависті, або драма змагання тіла з душею». Це ж ненависть до Бога та людини, яка хоче мати свою рідну хату та поклонятися Всевишньому, оволоділа серцями «подвижників» безбожного комунізму, які в нелюдяний спосіб нищили все, що могло нагадувати їм духовний світ людини.
Add a commentMałgorzata Dawidiuk urodziła się w 1967 r. w Wisznicach na Południowym Podlasiu. Ukończyła Państwowe Liceum Sztuk Plastycznych w Nałęczowie. Studiowała na Akademii Sztuk Pięknych im. Illi Repina w Petersburgu (Wydział Malarstwa i Konserwacji – specjalizacja ikona). Obecnie mieszka w Ostrowie k. Przemyśla. W Przemyślu prowadzi pracownię konserwatorsko-artystyczną “IKOS”. Jest także autorką wielu ikon do świątyń, jak i kultu prywatnego.
Dawidiuk jest znana z oryginalnego cyklu obrazów, które ona sama określa nazwą „ikona cieni”. W pracach tych wykorzystuje formy z klasycznej ikonografii cerkiewnej. Bogate doświadczenie nabyte podczas obcowania z ikonografią pozwoliło artystce wyłowić w ikonografii formy najbardziej prymitywne, proste, a jednocześnie najsilniejsze w oddziaływaniu.Formy te w pracach artystki są wykorzystywane jako środek przenoszący widza w inny wymiar, w rzeczywistość niewidzialną. Jednakże artystka, inaczej jak to ma miejsce w ikonografii klasycznej, wykorzystuje je do skierowania widza ku doświadczeniu własnego wnętrza, ku podświadomości. Dlatego figury, inspirowane przecież postaciami świętych, nie mają twarzy, nie są podpisywane i pozostają trudne do rozpoznania. Działają jak lustro, bo ich twarz to twarz widza.
Add a commentВасиліанське видавництво «Місіонер» видало цього року в Україні Документи щодо беатифікації.[1] Святого Йосафата Кунцевича, які з латинської українською мовою переклав наш співбрат по Чину, покійний уже о. Йосафат Романик ЧСВВ.
Збірник складається з трьох частин: 1. Римські документи щодо беатифікації Святого Йосафата; 2. Катехизм, укладений Слугою Божим Йосафатом; 3. Правила і Конституції, написані Святим Йосафатом для своїх священиків.
Найобширнішою є частина перша, яка займає 244 сторінки, але, як читаємо у Вступі, це лише перша частина документів щодо беатифікації Святого, передбачаються ще дві наступні. Перекладені документи – це достовірні свідчення наочних свідків про мученицьку смерть, особисту релігійність та смиренність Святого Йосафата Кунцевича, які були потрібні для процесу його беатифікації та канонізації.
Add a comment
Замовкли дзвони на дзвіницях. Важку працю в господарствах та хатах люди закінчили ще у четвер. Панує тиша і спокій. У Велику п’ятницю господині печуть паски. Усі, крім малих дітей, не їдять до Плащаниці. А під вечір, одягнувшись по-святковому, спішать до церкви «на плащаницю». Мовчазні і задумані стоять, слухаючи сумну Службу. Церкви на ніч не закривають. Мужчини та хлопці поважно несуть стійку біля Плащаниці. «Страждальна мати під хрестом стояла…» «…хрест на плечі накладають…» - одну за другою плачевну пісню співають жінки.
У суботу біля церкви повно дітвори. Хлопці хваляться новими калаталами, які змайстрували на Великодній обхід, а дівчатка приносять букетики весняних квітів і кладуть їх довкола Плащаниці. Весняна квіточка дуже ніжна і слабенька – швидко в’яне, тому дівчатка знову біжать по свіжі купальниці, незабудки, жовті ключики і синенькі фіалки, - щоб біля гробу Ісуса було гарно.
Add a commentAdd a comment
Хотів і сьогодні вас анекдотом яким почастувати, але виявилось раптом, що минулого разу при написанні тексту забракло мені певного роду … як би це сказати … о! – політкоректності забракло! Тому сьогодні годиться трохи повиправдовуватися й побитись в груди. Зрештою, і час цьому сприяє, бо як кажуть: «не на веселощі прийшла година, а на глибоку рефлексію».
Наскільки зрозумів, неполіткоректність моя до читача проявилась у тому, що вжив у попередньому тексті "певні українські слова й вирази", які декому створили дискомфорт у процесі «читання тексту з одночасним його розумінням».
Add a comment
Любите анекдоти? Бо я – так. То ж, не гаймо часу!
Зустрічаються двоє.
- Однак, ти правду казав: нас – дурять! Одна суцільна брехня довкола! Я й сам, оце власне, переконався.
- Слава Богу, що переконався врешті! Я ж тебе попереджав! Однак, розповідай, бо, може, тебе й цим разом обдурили?
- Цим разом їм не вийшло! А сталося ось що: пам’ятаєш, був такий «шум» у медіях, що Карузо – це «світового рівня співак», «унікальний голос», «неповторний»? Так от! Я тепер точно знаю, що ніякий він не геній, а всі оті розмови про те, що він «світова слава» й подібні дурниці - це чистої води тотальна брехня й робота піарщиків! Він же фальшує на кожному кроці, хрипить та ще й шепелявить! Нічого «геніального» там і близько немає!..
Strona 5 z 6