Bazylianie

Юрій МАЩАК (Лідзбарк Вармінський)

єромонах Ігор ГАРАСИМ ЧСВВ (Кентшин)

zapysnyky LOHO 170x240

 

 

 Пропонуємо читачам нашого сайту оновлений текст про Записники о. митрата Мирослава Ріпецького, який був опублікований в Календарі «Благовіста» за 2022 рік. Метою цієї публікації є ознайомлення ширшого кола читачів з історичною спадщиною о. Мирослава Ріпецького. У 2022 році було відзначено 75-ліття акції «Вісла» та існування греко-католицької парохії у Хшанові, яку заснував отець Мирослав. Цей матеріал приурочений постаті засновника Хшанівської парохії, який упродовж свого життя писав «записники», що дотепер залишаються невідомим джерелом для вивчення історії Греко-Католицької Церкви в Польщі після 1947 року. У даній статті нагадуємо читачам життєпис отця Ріпецького й описуємо спосіб формування архівного фонду, в якому зберігаються його записники-щоденники.

 

 

Рід Ріпецьких

Отець Мирослав Ріпецький – це визначна постать не лише в історії ГКЦ в Польщі, але також відома поза її межами. Отець Ріпецький походив зі священничої родини. Коріння роду Ріпецьких сягають села Репедь Сяніцького повіту.

Батько Мирослава, Теодор Ріпецький (1861–14.01.1901) був сотрудником пароха в Самборі, а відтак катехитом чоловічої школи в Самборі. Після закінчення богословських студій одружився з Марією Габлинською (1859–1.12.1929), дочкою о. Петра Габлинського, який був парохом у Волосатому Ліського повіту. Отець Теодор Ріпецький був громадським діячем і активно займався культурно-освітньою діяльністю.

О. Теодор Ріпецький мав п’ятьох синів: Мстислава (†1916), Всеволода (1884–1919), Олександра (1888–1929), Мирослава (1889–1974) і Степана (1894–2.10.1986).

 

Мирослав Ріпецький народився 13 червня 1889 року в Самборі. Після закінчення гімназії у Самборі 1907 р. вступив до Духовної Семінарії у Львові, якої ректором був о. др. Йосиф Боцян. Одночасно вивчав богослов’я на Львівському Університеті Івана Казимира. У 1909–1911 роках був секретарем «Просвітного кружка українських богословів» та займався культурно-освітньою працею в читальнях «Просвіти». Літом 1910 року отримав стипендію Товариства «Сільський Господар» та Австрійського Міністерства Рільництва, і відбув студійну поїздку на Буковину, а 1911 року побував на Моравії та Чехії, щоби вивчити сільськогосподарську кооперативну організацію. Перебуваючи на Моравії, брав участь у Велеградському Унійному Конгресі та написав повідомлення про Конгрес для Львівського християнсько-суспільного щоденника «Руслан». У 1912 році на сторінках української щоденної газети «Діло» написав статтю під заголовком «Духовна семінарія і органічна національна праця» та репортаж з його поїздки на Моравію. На четвертий рік навчання перебрався до Перемиської Духовної Семінарії, де завершив семінарійний вишкіл.

Перед рукоположенням 18.02.1913 року одружився з Євгенією Смулка (13.10.1890–30.05.1966), дочкою о. Семена Смулки (1859–8.07.1913), пароха в Угринові Сокальського повіту, відомого церковного й громадського діяча.

20 березня 1913 року був рукоположений на священника перемиським єпископом Костянтином Чеховичем.

Першу Божественну Літургію отець Мирослав Ріпецький відслужив на Великдень 1913 року у селі Великі Мости, де був сотрудником та упродовж шести років катехитом народної школи. Займався також культурно-освітньою і економічною діяльністю в парафії Великі Мости.

Після спалаху Першої світової війни отець Ріпецький разом з дружиною виїхав до своїх рідних, до «Unterreztbach», що в Австрії. Від грудня 1914 до 1916 року був польовим духівником 55 полку австрійсько-угорської армії. Після повернення до Великих Мостів, крім душпастирської праці, був задіяний у місцевих громадських установах, та доїздив у неділі й свята на богослужіння до парафії Боянець Сокальського повіту і дочірнього села Купичволя Жовківського повіту.

1918 року заходами отця Ріпецького засновано у Великих Мостах «Братство Покрову Пресвятої Богородиці», метою якого було піклування про релігійне й патріотичне виховання школярів і молоді, та допомога сиротам і бідним. Отець придбав також будинок, який призначив для захоронки Сестер Служебниць, та пристосував колишній військовий будинок на бурсу для учнів місцевих шкіл та з сусідських сіл.

1919 року після проголошення Західно-Української Народної Республіки отець Ріпецький став духівником на вишколі Першого корпусу УГА (Українська Галицька Армія).

У березні 1921 року Владика Йосафат Коциловський іменував отця Мирослава катехитом в гімназії у Сокалі, а в жовтні призначив його парохом села Ліски Грубешівського повіту з дочірніми церквами в Переводові та Костяшині Сокальського повіту.

Отець Ріпецький відбудував у Лісках приходство та господарські будинки, а також збудував «Церковно-народний дім», у якому були приміщені місцеві освітні та кооперативні установи: читальня «Просвіти», кружок «Сільського Господаря», торговельна і молочарська кооператива, а також кружок «Союзу Українок». Він теж спорудив у Костяшині нову церкву Покрови Пресвятої Богородиці замість старої, яка згоріла під час війни. Заснував Братство Страждущої Матері Божої та розбудував відпустове місце «Сострадання Пресвятої Богородиці» на Білостоці в Лісках. Отець Мирослав щороку запрошував до Білостоку на празник Перемиського єпископа Йосафата Коциловського.

Грамотою від 17 червня 1927 р. Перемиська консисторія йменувала отця Ріпецького крилошанином за його жертовну священничу працю. 1939 року отця було призначено деканом Варязького деканату.

29 липня 1939 року польська поліція арештувала отця Ріпецького за його активну культурно-освітню діяльність, звинувачуючи його за нібито приналежність до ОУН (Організація українських націоналістів). Отця на три тижні ув’язнили в тюрмі у Львові. Загрожувало йшму також ув’язнення в Березі Картузькій. Отця було звільнено заходами Митрополита Андрея Шептицького та Української Парламентарної Репрезентації.

Час Другої світової війни отець Ріпецький прожив Лісках. 22 березня 1944 р. він уникнув насильної смерті від польської боївки, яка напала на Ліски та спалила 140 домів і вбила 59 осіб. Під час нападу отець Ріпецький разом з дружиною сховалися у землянці.

Після насильного знищення Лісок отець Ріпецький чотири місяці проживав в Угринові, де заступав свого шваґра о. Івана Кашубинського, Варязького декана, який виїхав на Захід.

1946 р. насильно виселено на Радянську Україну дві третини парафіян села Ліски, а отцю Ріпецькому пощастило залишитися на місці до червня 1947 р.

На основі душпастирських поїздок за 1947 р., про які писав о. Ріпецький, можна встановити, що крім села Ліски, в тому часі він надавав душпастирську опіку в місцевостях: Жнятин, Угринів, Варяж, Переводів, Костяшин, Гільче, Довжнів, Хлопятин і Хохлів.

4 липня 1947 року о. Мирослав Ріпецький прибув до місцевості Хшаново (біля Елку), де 6-го липня 1947 року відслужив уперше Божественну Літургію.

25 квітня 1952 р. Капітульний Вікарій Вармінської дієцезії кс. Войцєх Зінк (ks. Wojciech Zink, rządca diecezji warmińskiej), на основі попередньої згоди Примаса Польщі Кардинала Стефана Вишинського (від 19 квітня 1952 р.), встановив привселюдну каплицю у Хшанові, а отця Ріпецького призначив ректором. На основі цих повноважень отець Мирослав мав право: служити Божественну Літургію і проповідувати в каплиці та сповідати греко-католиків у Елцькому деканаті (латинського обряду). На те, щоби повінчати греко-католиків, отець повинен мати згоду місцевого латинського пароха – цього припису о. М. Ріпецький не завжди дотримувався, що породжувало спротив латинських ієрархів.

Декретом від 17 жовтня 1958 року Примас Вишинський затвердив греко-католицьке душпастирство в Хшанові та призначив його душпастирем о. Мирослава Ріпецького.

За час свого 26-літнього душпастирювання в Лісках отець Ріпецький написав більше 30-ти статей та фейлетонів на бібліотечні, видавничі, історичні та літературні теми, кільканадцять популярно-наукових розвідок з історії України, української Церкви й культури та про інші народи. Його статті та розвідки були друковані на сторінках українських католицьких, львівських часописів: «Нова Зоря», «Правда», «Бескид» – «Перемиський єпархіальний тижневик», «Перемиські Єпархіяльні Відомості» (за 1931 рік). Деякі свої книжечки видавав у василіянській друкарні в Жовкві.

Блаженніший Йосиф Сліпий грамотою від 8 вересня 1966 року йменував о. Мирослава Ріпецького митратом.

Отець Ріпецький упокоївся 29 квітня 1974 року у Хшанові. Декілька днів пізніше отця, згідно з його бажанням, похоронено в селі Ліски поруч дружини Євгенії.

  

Фонд отця Мирослава Ріпецького

Архівний Фонд о. Мирослава Ріпецького, який зберігається у василіянському монастирі у Варшаві – це важливе джерело для вивчення післявоєнної історії Греко-Католицької Церкви в Польщі. Джерело важливе особливо тим, що реально показує чим жили і клопоталися греко-католицькі священники та вірні. Показує настрої, як духовенства, так і вірних, особливо, в 1947-57 рр., коли не могла діяти офіційно ГКЦ.

Отець Мирослав Ріпецький залишив по собі велику архівну спадщину, яка досі ще належним чином не вивчена. Він багато чого записував. Написав тисячі листів (оцінюючи, написав їх щонайменше 10 тисяч до мирян); майже щоденно записував різні події зі свого життя. Списував від кого й кому відписував на листи. Листувався з державними і церковними інституціями, з духовенством та мирянами. Найважливішим джерелом для вивчення історії ГКЦ в Польщі, а особливо на території Вармії та Мазур є його записники, які писав майже упродовж всього життя. Залишив по собі велику кількість фотографій, які розмножував (при помочі Олександра Кудлака і Всеволода Пшепюрського) та висилав різним людям. Це свідчить про його розуміння і потребу зберегти історичну пам’ять.

Отець детально записував літургійні намірення та стипендії. Вів записи економічних витрат та надходжень, а також записував все, що закуповував. У різних зошитах записував метрикальні дані: охрещених, вінчаних і померлих. Вів також парафіяльну статистику, записував скільки осіб висповідав, запричащав та хворих, яких відвідав. Отець Ріпецький залишив по собі також записи своїх проповідей і духовних наук.

 

 Записники-щоденники отця Ріпецького

У Варшавському фонді отця Ріпецького знаходяться записники, з якими хочемо ознайомити читачів. Записники отця Мирослава досі невідомі та недоступні дослідникам історії Церкви в Польщі. Важко встановити, коли отець почав писати. У фонді зберігаються записники за роки 1939, 1945-1953, 1956-1971. Відкритим залишається питання відколи їх записував і що сталося з бракуючими записниками з інших років.

Ріпецький називав свої записи – записниками. На основі змісту цих записів можна було б сприйняти їх як свого роду щоденник. Записи не були ведені щоденно. Були дні, коли отець писав щоденно, але не завжди були це записи щоденних подій. У деяких роках отець детальніше описував події, а в інших, менш детально. Наприклад, 1939 року отець описував події лаконічно, 1945 – записував більше літургійних намірень, а від від 1946 року детальніше описував різні історичні події. Отець Ріпецький детально писав про внутрішнє життя греко-католицької парафії в Хшанові, де він був душпастирем від 1947 року. Записував точні дані про вінчання, хрещення, інші парафіяльні події, а також про своє особисте життя.

Ідея надрукувати записники отця Ріпецького появилася 2020 року. Труд розшифровування та переписування записників о. Мирослава Ріпецького взяв на себе історик УГКЦ в Польщі Юрій Мащак з Лідзбарка Вармінського, якому допомагає в редакції єром. Ігор Гарасим ЧСВВ, – душпастир греко-католицьких парафій в Асунах і Кентшині. Існує ідея в недалекому майбутньому повністю надрукувати записники отця Ріпецького.

У тексті записників зберігається мова оригіналу, лише для кращого розуміння було введено розділові знаки. У наведених записах позначуються нерозбірливі місця. Окрім цього деякі слова усучаснюються – для кращого розуміння читачами, наприклад: замість огонь – пишемо вогонь, хора – хвора, тощо.

Дослідникові, який намагається розчитати автографічні записи отця Ріпецького, доводиться змагатися з багатьма труднощами, а саме: нерозбірливий почерк, непослідовність вживання розділових знаків, різні способи записування скорочень, перенасиченість полонізмами, діалектизми, тощо. Вибрані записи подаємо за обраними тематичними блоками.

На основі зібраних дотепер інформацій, о. Мирослав Ріпецький був чи не єдиним греко-католицьким священником в Польській Народній Республіці, який майже щоденно записував події свого душпастирювання.

 

Вибрані записки напередодні 1947 року

Читачам зацікавленим подіями Другої світової війни, важливими є записи 1945-1946 рр., де мовиться про совєтів, які робили облави на українців на передвисленеській території. Записи за 1945–1946 рр. відображають тогочасні настрої, переживання автора записиника та реалії післявоєнного життя українців у Польщі. Автор описує також виселення українців до Радянської України (в рамках переселень за 1944-46 рр.).

20.І.1945 – Субота. Храмове свято Собору Івана Хрестителя в Лісках: Службу Божу співав о. [Степан] Ґаук [Варязький декан] з Варяжа, проповідь – голосив о. [Конон] Полішко [ЧСВВ – Чин святого Василія Великого; оо. василіяни]. [...].

09.ІІ.1945 – П`ятниця. [...]. Мали їхати до Переводова. Через Ліски переїхали 4 авта совітські і 10 фір з вояками в напрямі Жнятина і Переводова.

12.ІІI.1945 – Понеділок. [...]. Вечером прибула совітська облава, – кватирує на плібанії [приходстві] двох лейтнантів.

20.ІV.1945 – П`ятниця. Служба Божа Преждеосвящених Дарів. Висповідав 53 душі. Паніка в Лісках, бо чути скоростріли від Костяшина. [...].

8.V.1945 – Світлий Вівторок. Відправа богослуження в Костяшині, о год. 10-ій [відслужив] на цвинтарі 22 парастаси. Вертаючи, [була] паніка, бо польська поліця [появилася] в Жнятині. Відвідав о. [Конон] Полішко [ЧСВВ]. Вістки про капітуляцію Німеччини.

20.V.1945 – Неділя. Богослуження в Переводові: при кінці богослуження – паніка, – приїхали двома фірами совіти. [...].

12.VI.1945 – Вівторок. [...]. Пополудні літають два совітськи літаки. Відвідав о [Степан] Ґаук. Облава совітів в Переводові.

18.VІІ.1945 – Середа. Арештовано о. [Степана] Ґаука. [...].

30.VІІ.1945 – Понеділок. [...]. До Костяшина приїхали совіти з Семком Когутом [...], – запалили стодолу, де були партизани і хату М[...] Борушка; забрали совіти 10 коней, що паслися. [...].

1.ІХ.1945 – Субота. Вернув о. [Степан] Ґаук з в`язниці [...].

11.ІХ.1945 – Вівторок. [...]. Арештували [заново] о. [Степана] Ґаука і відвезли до Грубешова [...].

18.ІХ.1945 – Вівторок. [...]. Приїхала учителька [Софія] Футуймова. [...]. В суботу арештовано о. [Йосифа] Пшепюрського, [якого відвезли] до Грубешова.

28.Х.1945 – Неділя. Богослуження в Лісках. Щудло вечір повідомив, що вернув з Замостя о. [Степан] Ґаук, та що фіра з Угринова вернула без о. [Конона] Полішка [ЧСВВ].

30.Х.1945 – Вівторок. [...]. Їздив до Варяжа відвідати о. [Степана] Ґаука, відвіз [йому] деканальні книги.

20.ХІ.1945 – Вівторок. Деканальний собор [мова про соборчик] в Довжневі. Правив Службу Божу в намірені о. господаря, до св. Причастя – понад 120 парафіян. Реферат: «Священик як учитель Божих правд» [зачитав о. Ріпецький]. [Були присутні]: о. [Степан] Ґаук, о. [Юрій] Ковшевич, о. [Конон] Полішко [ЧСВВ], о. [Петро] Гардибала.

5.ХІІ.1945 – Середа. [...]. Приїхав о. Мирон Кузьмінський [...], з Журавець.

11.ХІІ.1945 – Вівторок. [...]. Їзда до Войславич на похорон о. Іллі Ткачука [помер нагло на серце 09.XII] з о. [Степаном] Ґауком [...].

25.І.1946 – П`ятниця. Надав листа до єп. Григорія [Лакоти]. До Варяжа прибув батальйон війська. [...].

30.І.1946 – Середа. Облава в Лісках, [о год.] 11½ – я в школі [...]. На приходстві три вояки здирали п. учителю светер, зрабували годинник, били людей, грабили, – мужчини повтікали.

12.ІІ.1946 – Вівторок. Богослуження в Лісках. Паніка пополудні: облава в Довжневі і вісьмох селах, згоріло 40 будинків.

26.ІІ.1946 – Вівторок. Облава в Лісках – 2½ год. пополудні. [...]. Вбитих 36 партизанів, 4 – совітів.

4.ІІІ.1946 – Понеділок. Совітська Комісія Переселенча з польським військом, 5 вояків [було] на сніданю.

5.ІІІ.1946 – Вівторок. Поляки в Костяшині, совіти в: Жнятині, Переводові і Гільчу. Паніка в Лісках.

7.ІІІ.1946 – Четвер. [...]. Пополудні совітська облава в Лісках і Костяшині: з Лісок затримали 7 людей, з Костяшина – 5, [всіх] повели до Переводова, де кватирує Команда. [...].

10.ІІІ.1946 – Неділя. Богослуження в Лісках, бо в Переводові [були] совіти і фіра не приїхала. Похорон Михайла Романюка в Переводові. Вночі від`їхали совіти.

11.ІІІ.1946 – Понеділок. Перед вечером совітська облава, заночували на приходстві: лейтнант і коло 20 солдатів. [...].

22.ІІІ.1946 – П`ятниця. Преждеосвячена Служба Божа і Парастас за вбитих, сповідалося 35. [...]. В суботу похорон о. [Івана] Голічка в Осердові.

30.ІІІ.1946 – Субота. Перед полуднем польське військо [приїхало] в справі контингенту, брали кури, було на плібанії – 11 [осіб]. [...].

3.ІV.1946 – Середа. Богослуження в Переводові. Облава: переночував в школі, сімох – пігнало совітське військо до Томашова. Відділ з Грубешова придержав кільканадцять громадян з бункрів. Отець [Мирон] Кузьмінський [був] в сховищу.

9.ІV.1946 – Вівторок. Поляки в Переводові [були] в понеділок. [...]. Богослуження в Переводові, помагав в сповіди о. [Мирон] Кузьмінській, висповідав 160 [осіб]. Був вогонь в Вільгівку і Пивовщині [нині Себечів]. Похорон Степана зі Стаїв, пополудні – похорон Макрини Козак. [...].

12.ІV.1946 – П`ятниця. Совітська облава в Лісках, взяли Катерногу, з Костяшина – Шелемея хлопця, тут вбили одного безрукого вояка. Совіти від`їхали по полудні на Гільче, вступило на сніданя 10-ох; Катерногу притримали. [...].

29.ІV.1946 – Польська облава в Переводові: згоріло 80% села, церква, каплиця і школа, 14 [осіб] – удусилося в сховищу і 1 убитий – Іван Сорока, кільканадцять людей забрали до Белза і учителя [Івана] Телецького, багато награбили.

2.V.1946 – Четвер. Паніка в Переводові і Лісках, – люди від`їздять на Холмщину.

7.V.1946 – Вівторок. В ночі [втекли з Хороброва] п. Пшепюрські [о. Йосиф і Ірина] з Асею [Іванною] і Диком [Всеволодом]. Бій в Хороброві, [де вони] втратили свої річи.

8.V.1946 – Середа. Вечером двома фірами [Пшепюрські] від`їхали в напрямі Щавниці. Переселення Городища – 70[?] родин.

10.V.1946 – П`ятниця. Вступив солтис з Сулимова, вчера був тут наїзд польський з Варяжа: били людей і грабили, його жінку побили, застава стріляла на нього і учителя [...]. Кажуть, що виїхали Будининці з о. [Іваном] Галазиком.

12.V.1946 – Неділя. Богослуження в Лісках. Вночі помер учитель Іван Телецький в Переводові.

13.V.1946 – Понеділок. Вечером похорон учителя [Івана] Телецького в Переводові, годину катували в Белзі.

1.VI.1946 – Дістав перепустку до міста. В Лісках була совітсько-польська облава: вступив лейтнант совітський, який лишив торбу з книжками, старшина і вояки. Вечером дістав перепустку до Лісок. Підпоручник дав фляшку меду.

2.VI.1946 – Неділя. Раненько о 5 год. виїхав з Фесою [ Теодора Какалюк, помічниця-куховарка о. Ріпецького] [з Белза] до Лісок, забрав вартісніші речі. [...]. Відчитав Службу Божу. Приїхав до Лісок комендант полку з двома капітанами і відділом військовим: зробив мітінґ в церковному домі; заповів, що в понеділок і вівторок переселеня місцевого населення, – добровільне, бо в середу вже – примусове; дасть знати скільки фір потребують. [...].

3.VI.1946 – Понеділок. Коло 11 год. перед пол. приїхало [...] вісімдесят підвод з Белза по виселенців. Виїхало кількадесят родин з Лісок і Костяшина, які були в Лісках. Вступив поручник. Ґеня [Ріпецька] лежить хвора в ліжку.

9.VI.1946 – Неділя Зеленосвяточна. Нині мав від`їхати транспорт переселенців з Костяшина. Рано були два військові авта з Варяжа в Костяшині. Вечером вступили до мене 4 громадяни з Леськом Шаварським на пораду в справі переселення.

10.VI.1946 – Понеділок Зеленосвяточний. Кажуть, що оо. [Юрій] Ковшевич і [Конон] Полішко [ЧСВВ] правили в Белзі на евакуаційному майдані Службу Божу, і звінчали 5 пар новоженців з Гільча. З Белза прибула Анна Красько по внука Стефана Борушка, якого випустили з в`язниці з Грубешова [...].

14.VI.1946 – П`ятниця. 27 фір з військом переїхало через Ліски до Костяшина: вступило на плібаню, кільканадцять вояків – не мали часу ходити на яєчницю, лиш взяли хліб. Ґеня [Євгенія Ріпецька] лежить хвора. Пополудні через Ліски везли родину Павла Білоцерковича і Стефана Калинівського на переселення до Белза.

16.VI.1946 – Неділя. В часі Служби Божої перед 11 год. одне авто з військом переїхало через Ліски в напрямі Телятина, пополудні вертали, вступив підпоручник з двома вояками, побрав перекуску для двох капітанів. Я вийшов до них на Суховолю, передав дві літри горілки. [...]. Вночі видно вогонь в напрямі Долобичова.

23.VI.1946 – Неділя Пресвятої Євхаристії. Приїхав Клим [Смулка – брат Євгенії Ріпецької] з листом від Ірени [Ліскевич, сестри Євгенії Ріпецької] з вістками про рідню: розмовляв про евакуцію, лишилось понад 100 українських родин, крім мішаних; евакуований: Ульвівок, Городиловичі, Старгород, Теляж, Конотопи. Виїхав о. [Теодор] Білевич.

28.VI.1946 – П`ятниця. Сострадання Пресвятої Богородиці. Не прибули оо. [Станіслав] Гарасовський і [Омелян] Котис, мусів сам все правити і висповідав понад 100 богомольців. По Панахиді над гробом полеглих, ще сповідав більше як годину [вірних] з Корчмина і Ульгівка. Були на обіді п. [Софія] Футуймова з Дарусею і п. [Катерина] Осіцька з двома дочками.

7.VII.1946 – Різдво св. Івана Хрестителя. По богослуженні вступила п. Осіцка. [...]. Написав два листи до єп. [Павла] Ґойдича, і Ґеня [Ріпецька] до Іренці [Ліскевич]. Коло 4-ої поїхав до Василева, правив Парастас за погиблих 11 громадян, і панахиди, окремі на гробах. Потім в Переводові відправив 4 панахиди на могилах вбитих між лісом Телятина і Новосілками – 29 травня. [...].

11.VII.1946 – Прибув відділ війська в жнивній акції (на харчунок приходило 15 вояків, підстаршина і підпоручник); 4 [було] на обіді, поручник на перепустці пополудні з двома вояками. Перед вечером військо від`їхало в напрямі Варяжа. Вечером був вибух на містку коло Городища.

14.VII.1946 – Богослуження недільне в Лісках. Правив по Службі Божій і Молебні до Серця Христового, Парастас і Панахиду. Військо закватерувалося в Жнятині і Хохлові. В Жнятині забрали 7 молодих громадян і відставили до Грубешова (старших придержали, але випустили).

22.VIII.1946 – Отець [Юрій] Менцінський передав письмо з вістями про примусове переселення єпископа [Йосафата] Коциловського [ЧСВВ] і канцлера [Миколи] Грицеляка, з просьбою в справі відпусту на Успення Пречистої Діви Марії в каплиці в Корчмині.

 

24.VIII.1946 – Вчера згоріли стерти зі збіжжям в Гільчу. Передав через жінку з Василева письмо до о. [Юрія] Менцінського. З Переводова (в суботу) передали відомість про арештування о. Менцінського.

7.IX.1946 – Вечером приїздило авто з вояками, взяло Івана Калинівського і Івана Катерноґу; кажуть про акцію в Мицеві.

14.IX.1946 – Субота. Служба Божа [за] Луцась: була п. [Софія] Футуймова і сестра Настоятелька з Варяжа в справі Богослуження в нагірній церкві у Варяжі на Різдво Пресвятої Богородиці. [...].

27.IX.1946 – П`ятниця. Воздвиження Чесного Хреста. Рано військо прибуло на облаву, [Григорія] Сенюту держали 12 годин. Їздив на богослуження до Лубова: сповідав під час утрені, проповідь і Панахида. [...]. На сніданю з кс. Ґодлевським [правильно – має бути кс. Едвард Ґодлєвіч]. В повороті [...] забрав фелони для переводівської церкви. Рано в Городищу висповідав Ксеню Гарах. В Лісках не було жодної відправи.

28.IX.1946 – Субота. Від`їхало військо, забрали Михайла Ґеля. [...]. Відвідав о. [Микола] Заяць з Лемківщини, і розповiв про усе – в його деканаті лишилося 12 священиків.

29.IX.1946 – Неділя. Празник в Довжневі. Поїхав з о. [Миколою] Заяцем, який правив Утреню і Службу Божу; я мав проповідь і сповідав; Вечірня з Панахидою; висповідалося коло 60; [...]. Вступив зі Жнятина кс. [Антоні] Каня, був кс. [Едвард] Ґодлевич на обіді. [...].

6.X.1946 – В ночі видно вогонь зі сторони Варяжа. Їздив на богослуження до Гільча (10 до сповіди). Вступив на снідання до п. [Софії] Футуймової. Їздив до Костяшина на вінчання Андрія Шаварського. В Лісках відправив Службу Божу о. Микола Заяць, [який] був на обіді. Дав [йому] на 6 Служб Божих. [...].

14.X.1946 – Празникове Богослуження в Костяшині: проповідь, Молебень, Водосвяття і Парастас. Поїхав до Довжнева на похорон Томи Підсудка (був кс. [Едвард] Ґодлевич з Варяжа); погоріло 65 хат, крім господарських будинків; 2 – вбитих; згоріли будинки сс. Йосифіток у Варяжі і пристодольні господарські будинки. Вертаючи, похоронив в Жнятині Августина Думку, вернув домів о год. 8½ вечер. Вечером вступали на плібанію два польскі вояки, заночувала в Лісках частина військових.

10.XI.1946 – Храмове свято мучениці Параскевії в Переводові. В часі молебня по проповіди прибув о. [Юрій] Менцінський з богослуження в Кривиці; відправив зі мною Водосвяття і мав проповідь. Були оба на гостині у провізора Михайла Білоцерковича, потім мав два вінчання: Теодора Тарасюка і Клима Хавща. Вечером вернув домів, дощ падав.

21.XI.1946 – Свято архистратига Михаїла. Празник в Гільчу: відправив Утреню, Службу Божу, Молебень до Матері Божої, Водосвяття і Панахиду; сказав проповідь. Вступив до п. [Софії] Футуймової. Падав дощ.

4.XII.1946 – О год. 7-ій Утреня, мированя, сповідав, співана Служба Божа з проповіддю. О год. 11½ поїхав до Тудоркович: сповідав жінок, співав Службу Божу, виголосив науку, відправив Молебень до Матері Божої, Парастас і Панахиду. По обіді похорон Мирона Лучки, вбитого 2 грудня коло Хороброва. Вечером [поїхав] до Угринова.

15.XII.1946 – Богослуження в Гільчу (з Городища господар Микола Хома просив на відправу богослуження в часі Різдвяних Свят).

24.XII.1946 – Приїхав о. [Йосиф] Пшепюрський з Ульвівка [це може бути помилка о. Ріпецького, тоді о. Пшепюрський жив з родиною в Ульгівку]. Передав 1500 злотих [літургійних] інтенцій [...].

31.XII.1946 – Привезли з Переводова 4½ метричних сотнарів збіжжа від громадян, 5 метричних сотнарів передали до продажі до млина. Вступали громадяни з Мицова, в повороті з Лащова в справі богослуження в часі Різдвяних свят.

[Далі буде]