Bazylianie

Культура

Kyjiv_osbm_monastyr_-_cerkwaГреко-католицька та православна Східна Україна (4)

Особисті враження, зафіксовані оком спостерігача та об’єктивом фотоапарату

У цій розповіді хочу сказати Вам дещо про діяльність ченців Василіанського чину в столичному граді Києві. Детальніше про монастир і церкву можна прочитати на їхньому сайті. Зате мені хочеться розповісти про те, як працюють василіани у Києві, та з якими проблемами вони стикаються.

Add a comment

SOBOR_WOSKRESINNIA_CHRYSTOWOHO__-_LOHO Греко-католицька та православна Східна Україна (3)

Особисті враження, зафіксовані оком спостерігача та об’єктивом фотоапарату

Тим разом хочу розповісти Вам про два греко-католицькі храми міста Києва: церкву св. Миколи Доброго на Подолі та кафедральний собор Воскресіння Христового, біля якого стоїть дерев’яна церковця Благовіщеня Пресвятої Богородиці, в якій раніше, до побудови собору, відправлялися богослужіння.

Церква Миколи Доброго на Подолі

Як подає сайт парафії, церква св. Миколи Доброго, яка не збереглася до цього часу, стояла у підніжжі історичної «Гори» – Верхнього міста.

Add a comment

Kyjiv_Sw._Mykoly_Teploho_22.07_-_lohoГреко-католицька та православна Східна Україна (2)

Особисті враження, зафіксовані оком спостерігача та об’єктивом фотоапарату

До Києва доїхали ми щасливо. Як на українські стандарти дорога добра, – за словами нашого водія п. Андрія, – просто європейська. Ну, звісно, й Київ – європейське місто. По братньому зустрічав нас – туристів, парох ієромонах Рафаїл Стефурак ЧСВВ, який поселив нас у монастирських келіях. У василіанському монастирі, в якому проживає майже один десяток ченців, ігуменствує ієромонах Василій Тучапець ЧСВВ. Трохи прилаштувався, та й пішов оглянути монастир та церкву.

Add a comment

KORECKYJ_monastyr_-_LOHOОсобисті враження зафіксовані оком спостерігача та об’єктивом фотоапарату

 

Цього літа, в липні місяці, декілька днів побував на Україні. Довгоочікувана поїздка, тому й нетерпеливо чекав на нові враження від небаченого. Все почалося від того, що Преосвященний владика Василій Медвіт ЧСВВ, єпископ-помічник Донецько-Харківської Екзархії УГКЦ, запросив мене на Східну Україну, кажучи: «Приїдь та подивися, як насправді виглядає життя греко-католицьких громад-парафій на Сході України». Он, так і поїхав. Та, не шкодую! Владика Василій заздалегідь застеріг мене, мовляв, приготуйся, щоб від побаченого не попав у депресію. Пощастило, до Варшави повернувся без депресійного настрою, зате збагачений новим досвідом та незабутніми враженнями. Є чим захопитися, але також і від чого посумувати. Загалом, – життя не казка. Необхідно навчитися жити в умовах, коли по селах люди ледь виживають.

Add a comment

PRYSLIVJAВакаційна загадка для Тебе!

Кожен знає, що українські прислів'я та приказки – це гарна скарбниця мудрості та краси народу. Вони передаються з покоління в покоління і збагачують нашу рідну мову.

Коли перебуваємо в товаристві за столом чи на природі, коли розмовляємо і жартуємо з приятелями, чи несподівано маємо справу з ворогами, або навіть тоді, коли виголошуємо вчену доповідь, а у випадку священиків - церковну проповідь, - тоді з задоволенням можемо сягнути до цієї скарбниці, якою є народна творчість. Прислів'я та приказки - дуже гарна пропозиція для кожного сучасного співбесідника.

Add a comment

Uczestnictwo imigrantów w życiu parafii niewątpliwie sprzyja ich integracji ze społecznością lokalną. Wydaje się, że można go dostrzec w takich oto płaszczyznach czy aspektach życia parafialnego:

1. Uczestnictwo w niedzielnej i świątecznej Liturgii daje możliwość spotkania się i wzajemnego poznawania się obydwu społeczności.

2. Świetlica przy cerkwi daje możliwość dalszego poznawania się i wymiany doświadczeń poprzez rozmowy przy kawie/herbacie

3. Wspólne obchodzenie świąt narodowych (Dzień Niepodległości, Dzień Pamięci, Rocznice Szewczenkowskie, Dzień pamięci Ofiar Wielkiego Głodu i Represji Politycznych na Ukrainie i in.) sprzyja budowaniu zaufania imigrantów do społeczności lokalnej.

Add a comment

___-Леся Романчук

РОЗДІЛ XXVII

Переведення з однієї камери до іншої вже вважалося розвагою – брак спілкування, хай навіть неприємного, після кількох місяців утримання за ґратами давався взнаки.

Не здивувалися, коли до камери занесли ще одне ліжко і привели не одного, а зразу двох сусідів – обидва високі на зріст, обидва з бородами. Через однаковий смугастий одяг навіть не зразу упізнали…

Add a comment

___-Леся Романчук

РОЗДІЛ XXVII

Чимало міг би розповісти хлопцям генерал Судоплатов. З двадцяти восьми розвідників – Героїв Радянського Союзу – двадцять п’ять були його вихованцями, належали до його групи! І легендарний Ріхард Зорге, і Микола Кузнєцов, і «Червона капела»!

- А за що ж вас посадили? Ви ж, як видно, великий чоловік! – розпитував Петро, намагаючись не так зрозуміти – він вже уторопав, що ця надміру, як на звичайного виконавця, поінформована людина насправді належить не до мух, що заплуталися у тенетах МГБ, а до павуків, як отримати додаткову поживу для роздумів.

Add a comment

_Леся Романчук

РОЗДІЛ XXII

А митрополит – знову долає стації свого хресного шляху. Заслання змінюють новим терміном. Етапи, етапи… Єнісейськ, Красноярськ, Камчатка, Тайшет. Знову Потьма. «Худоб’ячі вагони, набиті в’язнями, обставлені вартовими вежами, кулеметами, освітлені прожекторами. Крізь маленьке загратоване віконечко видно безкраї засніжені простори Сибіру». Мордування плоті, катування тіла, і вишукана, диявольська спокуса духу.

Add a comment

___-Леся Романчук

РОЗДІЛ XXII

В’язень Величковський тулив до серця поштівку, списану почерком владики. І почувався не самотнім на хресній дорозі, яку торували пліч-о-пліч сотні тисяч «претерпівих» за спротив злу – хто зброєю, як Петро Кекіш, хто – словом і акторським талантом, як Борис Мірус, незнищенним оптимізмом та вірою в майбутнє україни, як Володимир Романчук, хто – мовчазний, та найнебезпечніший – спротив вірою у Господа. Add a comment