Частина 5
Святий Василій Великий (329-379) народився у місті Кесарії, що належало до Кападокійської провінції у Малій Азії (нині це столиця турецької провінції Кейсері). Його родина була християнською й дала Церкві двох монашок (мати Емелія та сестра Макрина) і трьох єпископів: це Григорій у Ніссі, Петро у Севастії і сам Василій у Кесарії. Була це родина вельми заможна, мала значні маєтки в Кесарії, Понті та інших місцевостях. Беручи це до уваги треба сказати, що їхній подвиг аскези і самопожертви гідний пошани.
Частина 3
МОНАСТИРІ ЦЕНТРАМИ ОСВІТИ І КУЛЬТУРИ.
Монастирі за вказівками Василія Великого ставали центрами освіти і культури, осередками літописання (Нестор). Тут перекладали з грецької мови або латини Богослужбові книги, світську літературу, творили власне – рідне – письменство, як от Іларіон, Клим Смолятич чи Кирило Турівський. При монастирях поставали школи. Відома школа Янки (+ 1112 ) - внучки Ярослава Мудрого (дочки князя Всеволода), яка вчила дівчат грамоти, співу та різних ручних робіт.
Частина 2
Вільнюс – це місто тісно пов’язане з Василіянським Чином. Коли Київська Держава була вже християнською, Литва ще тоді була поганською. Вже в половині ХІІ століття на Литву починає проникати християнство. У 1252 році святе хрещення прийняв князь із Новогрудка Войшелк. Він не лише охрестився, а й пішов у монастир. Войшелк заснував у містечку Лаврикові монастир. Протягом наступного сто-ліття споруджено одинадцять монастирів самими тільки князями. З цих монастирів виділявся Святотроїцький, що у половині ХІV століття постав у Вильні. Він постав з волі та коштів князя Ольгерда. Першим добродієм обителі стала дружина князя – Марія. Одначе з роками ця обитель, як і багато інших, спорожніла.
Поручаємо увазі відвідувачам нашої веб-сторінки роздуми про наш Чин на основі книжки Петра Шкраб’юка, працівника Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. Автор цієї книжки є дослідником Василіянського Чину, який на основі джерел показує довгий шлях Чину. Показує значення нашого Чину у поширенні друкованого слова, у шкільництві та педагогічно-наукову та письменську діяльність. Відкриває також незнані сторінки нашої історії для пересічного відвідувача сторінки. Ви зможете пізнати Василіян під час переслідувань і визвольних змагань новітньої історії України. Ці короткі роздуми сподіємось будуть заохотою до особистих пошуків згаданої книжки.
Add a comment«Світильником світлим ти засіяв, священномучениче Йосафате, бо як пастир добрий віддав життя своє за вівці».
Празник Святого Священномученика Йосафата для вірних Української Греко-Католицької Церкви особливо дорогий, світлий і радісний, бо це празник нашого українського святого, празник нашого брата по крові й кості, празник великого апостола й мученика за святу віру й єдність Церков. Та не тільки наша Церква, але й ціла Католицька Церква його почитає, його славить, до нього молиться, на його честь будує святині, а його мощі спочивають у серці християнсько-католицького світу, у базиліці святого апостола Петра в Римі.
Частина 4
У Галицькій Провінції налічувалось усього п’ятсот ченців. І з них за свідченням о. Дам’яна Богуна ЧСВВ 140 ченців в радянський період було замордовано, ув’язнено або заслано. Відома, наприклад жахлива смерть двох василіян, які служили в Дрогобичі: Ігумена Якима Сеньківського та о. Север’яна Бараника. Їх заарештували 26 червня 1941 року. І через декілька днів знищили в нелюдяний спосіб: о. Сеньківського – є свідчення – зварили в казані Дрогобицької тюрми, а о. Бараника закатували, вирізавши на його грудях хрест.
Ці два священномученики – василіяни разом з о. Віталієм Байраком, єпископом Йосафатом Коциловським та Павлом Гойдичем 2001 року проголошені Блаженними. Це особливо промовисте визнання заслуг Чину.
1.01.1608 монашу професію склав Преосвященніший Йосиф Велямин Рутський, архімандрит у Вильні, Київський Митрополит
1.01.1726 упокоївся у Господі о. Боніфатій Войняцевський, маляр у Хольмі, де вчив місцевих хлопців малярства
1.01.1729 народився о. Власій Модерський, маляр в Підгірцях
1.01.1730 народився о. Антоній Медем, префект будови монастиря на Уяздові у Варшаві
1.01.1733 монашу професію склав о. Мойсей Богачевський, офіціал галицький і львівський, архімандрит в Овручі, радник Руської Провінції, один з ініціаторів з'єднання Руської і Литовської Провінцій