Szczegóły

ієродиякон Богдан ЧСВВ

Utworzono: 03 grudzień 2012

Na początku protokołów kapituł bazyliańskich (Capitulorum volumen polonicum...) opublikowanych w Археографическімъ cборнику документовъ относящихся къ исторіи Cеверо-Западной Руси, т. ХІІ, Вильна 1900, znajdujemy krótki tekst, który Redakcja zbioru opatrzyła rosyjskim tytułem: Наставление желающимъ вступить въ базилианский орденъ (Pouczenie osobom pragnącym wstąpić do Zakonu Bazyliańskiego). Tytuł zapisany w oryginale brzmi zaś: Matka Zakon wita gościa, wstępującego do Zakonu. Bazylianie tekstem tym zwracają się do każdego, kto wstępuje, lub rozważa możliwość wstąpienia do Zakonu. Mowa w nim o zobowiązaniach oraz trudach, jak i pięknej nagrodzie przeznaczonej dla zakonnika. Obok zapowiedzianych trudności nie brak słów zachęty i otuchy pełnej wiary w Bożą moc. Tekst ten, pochodzący najprawdopodobniej z drugiej połowy XVII lub pierwszych lat XVIII wieku, chyba na zawsze pozostanie aktualnym. Podajemy go w całości w wersji opublikowanej w Археографическій cборникъ..., s. 3.

Add a comment

Szczegóły

Ієродиякон Богдан ЧСВВ

Utworzono: 06 listopad 2012

Wśród różnych obowiązków przydzielanych bazylianom w klasztorach była także funkcja ekonoma folwarku. Zakonnik pełniący tę funkcję był także nazywany prokuratorem, lub prokuratorem ekonomem. Niemal każdy klasztor posiadał ziemię i trzodę na potrzeby własne, a nawet dające możliwość sprzedaży płodów rolnych. Folwarki takie znajdowały się w najbliższym sąsiedztwie klasztoru, ale były też folwarki położone znacznie dalej. Dobra takie stawały się własnością bazylianów najczęściej przez fundację szlachecką lub królewską. Oprócz sytuacji, kiedy bazylianie sami kupowali jakieś dobra, to miejscowy szlachcic, zakładając klasztor, w dowód wdzięczności za łaski otrzymane od Boga, lub w zapisie testamentalnym, darował jakąś część swoich posiadłości klasztorowi. Klasztor w Łyskowie ufundowany w 1682 roku przez Krystynę Kuncewiczową otrzymał od niej folwark Koniedź, wioskę Kukulicze i folwark Odyńcowski razem ze stawem, mające stanowić źródło utrzymania dla zakonników. Eustachy Sokół w 1621 roku w testamencie zapisał klasztorowi dobrotworskiemu połowę swego majątku.

Posiadanie dóbr ziemskich w Rzeczypospolitej w owym czasie wiązało się z ogromnymi problemami. Częste przemarsze wojsk (XVII i początek XVIII w.) powodowały znaczne straty majątkowe oraz rozproszenie przypisanych do ziemi chłopów. Powszechną praktyką były zajazdy sąsiedzkie, przywłaszczanie ziemi lub trzody, czy inne samowole szlacheckie. Nie omijało to także dóbr klasztornych. Do tego dochodziła konieczność umiejętnego gospodarowania, tak, aby ziemia i trzoda przynosiły spodziewane zyski. Wszystko to wymagało ustanowienia odpowiednio wykwalifikowanego administratora. W pierwszym okresie istnienia Zakonu administracją dobrami niejednokrotnie zajmowali się ludzie świeccy. Natomiast najczęstszą praktyką stosowaną przez bazylianów również w późniejszych latach, było arendowanie dóbr osobie, która zobowiązywała się do wypłacenia pewnej sumy z rocznego dochodu. Jednak niektóre dobra bazylianie pozostawiali we własnej administracji wyznaczając do ich zarządzania prokuratorów. Według katalogu z 1754 roku tylko w Prowincji Litewskiej było 23 prokuratorów, z czego aż 4 w Witebsku (jeden miejscowy i trzech na folwarkach poza klasztorem) i 3 w Wilnie (klasztorny, w Zalesiu i Swiranach).

Szczegóły

Ієродиякон Богдан ЧСВВ

Utworzono: 10 luty 2012

В історії українців на Закарпатті не бракувало важких хвилин. У той сам час, не бракувало і людей свідомих, освічених, які мали досить знання і культурного надбання, щоб протиставитись «офіційній думці». Серед таких осіб був василіанин о. Анатолій Кралицький, якого згадується у Василіанському чині у день його смерті – 11 лютого. Він зараховується до гуртка т.зв. просвітителів, які в другій половині ХІХ ст. старались піднести культурно-національне життя українського Закарпаття.

Отець Анатолій Кралицький народився 13 лютого 1835 року в селі Чабини на Пряшівщині, про яке писав в 1851 р.:

Szczegóły

ієродиякон Богдан Пєтночко ЧСВВ

Utworzono: 20 grudzień 2011

Християни дуже рано зіткнулися із необхідністю призадуми над несправедливими переслідуваннями, терпінням і смертю тих, які увірували в Ісуса Христа. Щоб ваша випробувана віра, куди цінніша від тлінного золота, яке вогнем очищають, була на похвалу, на славу й на честь – під час об’явлення Ісуса Христа – такими простими словами пояснював терпіння апостол Петро ( 1 Петра 1,7). Промовляючи ці слова, можливо не передбачував, що в майбутньому ці слова будуть скеровані не тільки до тих, що прийняли єдність з Ісусом Христом, але й для тих, хто прийняв єдність з його наступниками – Папою Римським.

В історії Греко-Католицької Церкви вже так склалася, що впродовж багатьох століть не бракувало моментів випробування. В XVII-XIX ст. знаходимо багато прикладів, які вказують на правдивість і безкомпромісність слів з книги Одкровення Йоана Богослова: «Не бійся нічого, що маєш витерпіти. От, укидатиме декотрих з вас диявол у темницю, щоб випробувати вас, і матимете горе десять днів. Будь вірний до смерти, і дам тобі вінець життя» (2,10). Для деяких випробування сталося кінцем – за свою вірність заплати своїм життям. Між ними були прості люди, єпархіальні священики, монахи і монахині.

Szczegóły

Ієром. Юліан Коваль ЧСВВ

Utworzono: 24 październik 2011

Історія василіанської обителі у Перемишлі не дуже довга, але доволі складна. Ідея побудови церкви на Перемиському Засянні виникла ще у 1893 році – її ініціатором був о. Мирон Подолинський. Благословення на будівництво храму дав тодішній Перемишльський єпископ Юліан Пелеш.

У планах отця Подолинського було збудувати церкву, повернути до Перемишля василіан і включити їх до духовної праці при тій церкві, де мав би також повстати монастир. Здійснення задуму почалася від збірки коштів на будову, купівлю землі та замовлення архітектурного проекту майбутнього храму.

У грудні 1913 року зусиллями Перемиського єпископа – Константина Чеховича до Перемишля після півтора-столітнього небуття повернулися василіани і активно включилися в справу будови церкви. Першим ігуменом у Перемишлі став о. Маркіян Марисюк ЧСВВ. Заново розпочалася велика збірка грошей, докуплено більше землі, почато закупівлю будівельних матеріалів та замовлено виконання проекту церкви у архітектора А. Лушпинського.

Szczegóły

ієродиякон Богдан П.

Utworzono: 29 kwiecień 2011

Під кінець ХІХ століття в Європі розпочався великий міграційний рух, який не оминув і українців, що жили в Галичині. Одним із напрямів подорожі людей, які шукали кращої долі, була Бразилія – край далекий, та бодай в початках, Галичанам зовсім незнаний.

Перша еміграція з Галичини прибула до Бразилії в 1895 р. Згодом до них доїжджали чергові, менші групи. Нараховується, що за 1896-1897 роки до самого штату Парана прибуло більше 15 тисяч переселенців. Add a comment

Szczegóły

Ієродиякон Богдан ЧСВВ

Utworzono: 11 kwiecień 2011

У місяці квітні василіани відзначають пам’ять о. Симеона Яцкевича Ставровського, ЧСВВ. Цей преподобний монах, хоча офіційно не визнаний святим, в Чині здобув собі особливе місце.

Отець Симеон народився біля 1590 року. В монахи він постригся за часів Митрополита Іпатія (Потія). Перебуваючи в монастирі св. Трійці в Вільні, він був товаришем монашого подвигу св. Йосафата Кунцевича. Згодом, Митрополитом Йосифом (Рутським) був поставлений в священики. Василіани бажали поставити його архімандритом у Вільні, але він відрікся цієї гідності та виїхав до Битеня, де 1640 р. став ігуменом монастиря св. Трійці.

Однак він не був зацікавлений адміністрацією, та віддавши господарські справи в руки о. Теодора Хоцяновського, сам «пильнував Богомислення, увесь час перебуваючи зануреним у дусі». Пізніше він став навіть коад’ютором митрополії, але і тим разом відкинув гідності, бажаючи проводити життя у молитві, та простому монашому подвигу.

Szczegóły

Дн. Богдан ЧСВВ

Utworzono: 25 październik 2010

На нашому сайті поміщаємо список ченців василіанського Чину, який може бути цікавий усім, хто досліджує історію нашого Чину. У цьому списку поміщені імена ченців, які були в Чині після Добромильської реформи і померли в Чині. У цьому списку знаходяться також імена тих ченців, які до Добромильської реформи залишили наш Чин. Поміщений нами матеріал цінний для науковців, які досліджують біографії василіанських ченців у минулому.

А

Aбрамович Арсеній, Aдамович Іво, Абрамович Анастасій, Абрамович Веніамин, Абрамович Іринарх, Абрамович Климентій, Абрамович Макарій, Абрамович Теодор, Августин Іларіон, Августинович Ісидор, Авєрко Аврелій, Авєрко Луцид, Адамович Вартоломей, Адамович Євстахій, Адамович Йов, Адамович Йосиф, Адамський Спиридон, Адласевич Арсеній, Адласевич Харлампій, Аднейкович Манасія, Азаркевич Яків, Азаркович Северян, Азарський Йосафат, Азарський Яків, Акєйовський Артемій, Аксамітовський Мартирій, Александрович Вартоломей, Александрович Гавриїл, Александрович Епіфаній, Александрович Єремія, Александрович Іван, Александрович Ісаак, Александрович Лаврентій, Александрович Макіян, Александрович Стефан, Александрович Теофіль, Александрович Тимотей, Алексієвич Іннокентій, Алексієвич Маркіян, Алексієвич Юліан, Алескандрович Андрій, Алиськевич Йосафат, Алік Василь, Алмаші Теодосій, Алхімович Іася, Алхімович Ісидор, Амелянович Палладій, Амірко Лукіян, Ангелович Алімій, Ангелович Антін,

Szczegóły

Дн. Богдан ЧСВВ

Utworzono: 21 październik 2010

З давніх-давен, як і у недалекому минулому василіан дуже часто називали місіонерами. Назву «місіонер» вживали у відношенні до поодиноких ченців. Василіанські монастирі називали «місійними резиденціями» або просто «місіями» (нпр. Якобштад, Сілєць Брахінський, Тадулін та інші), а пізніше також «конвентом Отців-місіонерів» (нпр. Кристинопіль). Очевидно, що назви ці не були виключно «титульними» й безпосередньо випливали з діяльності василіан, які вели місії.

Ми досить багато знаємо про василіанські парафіяльні місії. Парафіяльні місії від перших років сформування Чину були важливим елементом його праці. В перші роки говорилось однак не стільки про місії, як просто про навчання народу правдам віри. Тому вже лаврішівська генеральна Капітула (1626) наказувала: „Rzecz iest potrzebna wielce, aby w każdym klasztorze był naznaczony od starszego ieden z braci y przystawiony na podanie nauki o wierze y powinności chrześciańskiey w każde święto, niemniey domowey czeladzi, iako też y inszym ludziom prostego stanu”. Новгородська конгрегація (1671) додає: „Po ranney służbie Bożey oycowie abo bracia, osobliwie dyakoni, nauczać maią chłopiąt pacierza y innych rzeczy, do wiary świętey catholickiey y zbawienia należących, more catechistico”. Згодом це навчання катехизму прийняло більш організовані та ширші форми.

Неможливо порахувати всіх василіан, задіяних у той час в парафіяльні місії. Практично майже кожний ієромонах Чину коротший, або довший відрізок часу працював як місіонер, або проповідник. А якщо сам і не проповідував, то сповідав, бо під час місії до сповіді приступали тисячі людей.

Szczegóły

ієродиякон Богдан ЧСВВ

Utworzono: 19 lipiec 2010

Ми ознайомили вже відвідувачів нашої веб-сторінки з василіанським звичаєм хоронити своїх померлих так, щоб відвідувати місця їх поховання з належними моліннями. Як видно з публікованого нами «Пом’яника» Чину св. Василія Великого, василіани пильно зберігають і інформації про день перенесення ченця від земного життя до життя вічного. Такий пом’яник кожного дня читається при монастирській трапезі, щоб нагадати монахам про святий обов’язок чинити молитву за померлих, особливо в роковини їхньої смерті. Тому за кожним разом, відчитавши пом’яник в монастирській трапезі, чтець звертається із закликом: «Душі покійних (тобто: імена, які ми щойно почули) поручаються молитвам отців і братів».

Вже перед тим ми згадували, що не завжди знаємо точні дати смерті всіх василіан. Причини цьому різні. Немало василіан померло під час пошестей, які забирали людей тисячами. В час пошесті часто не було кому записати точної дати смерті. Одне, що можемо сказати про їхню смерть - це те, що померли від пошесті в такому-то році, й часто також - в такому-то монастирі.