24 лютого 2010 року, проживши майже 110 літ, у своєму помешканні у Варшаві відійшла до Господа найстарша парафіянка греко-католицької парафії у Варшаві, а можливо, що й цілої нашої Митрополії у Польщі, бл. п. Юліана Шевчик (з р. Голинська).
Народилась 1 червня 1900 року у Березові Вижньому на Гуцульщині (сьогодні це Косівський район, Івано-Франківської області) як громадянка Австрії. Вже за Польщі закінчила навчання, здобувши професію вчителя. Не знайшовши праці в своїй околиці, 23-літньою дівчиною Юліана Голинська виїхала з Галичини й оселилася неподалік Варшави, у місті Кампінос, де отримала посаду вчительки початкової школи. Там познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, Адамом Шевчиком, з яким повінчалася 1928 року. У них народилося четверо дітей: син і три дочки. Другу світову війну прожила у місцевості Кампінос, а у 1945 році разом з родиною переселилася до Варшави, працюючи вчителькою до 70-тих років минулого століття. Тут знайшла і василіанську церкву на Мйодовій. У її пам’яті залишились імена таких отців-василіан, як Павло Пушкарський, Родіон Барабаш, Йосафат Романик та інших молодших отців. У 1983 році пані Юліана стала вдовою і залишилась під дбайливою опікою своїх дітей. Літом 2009 року поховала також наймолодшу дочку, Ванду, яка жила разом з нею.
До кінця своїх днів зберегла добру пам’ять, повну свідомість і цікавилася актуальними подіями. Приблизно рік тому, після сповіді і Святого Причастя, коли ми сиділи вже за столом при чаю, 108-літня жінка несподівано запитала сина: «А як там Малиш, переміг вчора, чи ні?». А йшлося про Кубок світу у лижних стрибках, в яких брав участь відомий польський спортсмен Адам Малиш.
Пані Юліана до кінця також говорила чистою українською мовою, а також цікавилася подіями в Україні. Раділа Помаранчевою революцією та з журбою слідкувала за усім, що діялося пізніше.
Відходила з цього світу в повній свідомості. На кілька годин перед смертю прийняла Святе Причастя та попросила про святу тайну єлеопомазання. Сказала тоді слабим вже, але виразним голосом: «Господь вже мене кличе туди». Маємо надію, що Він справді чекав на неї у потойбіччі і прийняв з радістю до свого Царства.
У похоронних богослужіннях, які відбулися 2 березня 2010 р., у Варшаві у Святоуспенській василіанській церкві, в яких крім родини, взяли участь представники української громади: І Секретар Посольства України Остап Лук’янчук, Голова ОУП Петро Тима, Головний редактор «Нашого слова» Ярослав Присташ, Голова Союзу українок Катерина Сіроцька та інші вірні, які виповнили храм на Мйодовій. Тлінні останки покійної похоронені на Вавжишевському кладовищі у Варшаві, у родинній гробниці, де спочила поруч свого покійного чоловіка, дочки та інших покійних членів родини.
Зі святими упокій Христе! Вічна їй пам’ять!