Bazylianie

Єднання Бога з людиною та життя у Світлі Ісуса Христа

Дорогі у Христі, ми як християни, які отримали великий дар просвіщення «Світла Ісуса Христа», часто стаємо перед вибором жити з закритими очима чи відкрити свої очі. Бути християнином – це просвічуватися Даром Святого Духа і жити за прикладом Ісуса Христа. Жити за прикладом Сина Божого – це перебувати у світлі та дозволяти Йому увійти в наше життя. Коли Ісус увійде в наше життя, ми зможемо Його наслідувати. Ми зможемо бути світлом для світу, яке розганятиме темряву. Це не є для нас похвала, тільки підтвердження того, що ми є на добрій дорозі. Будучи на добрій дорозі, у нас не буде страху, розчарування, а розум буде переповнений світлими думками. Це буде підтвердженням того, що Ісус присутній у житті та є світлом, яке не ставлять під посудину, а на свічнику, щоб усі бачили та просвічувалися.

ВИФЛЕЄМСЬКА ЗІРКА. На небі зірка ясна засіяла
І любим світлом сіяє…

Заспівали радісно діти, побачивши на небі першу зірочку, яку виглядали у віконці не одну годину. Тепер, нарешті вся родина засяде до святкової вечері. Заграла вогниками ялинка увінчана прекрасною восьмираменною зіркою. Вона немов злетіла до хати просто з неба і вмостилася на самісінькім вершечку зеленої ялинки та принесла усім людям урочисту звістку, що у Вифлеємі на сіні - Христос народився! Повечерявши діти збираються з гостинцями та кутею до своїх хресних, дідусів та бабусь. Морозець щипає щічки, поскрипує під ногами сніг, він іскриться від місячних променів, а небо всіяне зірочками, які так ясні, що аж око колять. Їх так багато цього різдвяного вечора! І здається, що небо не витримує і нижче хилиться до землі. Радіє батько, бо ж «Зоряне небо – на багату кутю», « кури добре нестимуться і вродить горох» - каже мама. «І кавуни вродяться, і виростуть великі і солодкі, бо місячок ясненький» – бурмоче в рукавичку, потираючи змерзлого носа наймолодший синок. Він біжить попереду мами і тата та сестричок. Треба ж поспішати, щоб встигнути, коли будуть по сіні розсипати, яблука, горіхи і цукерки.
Сьогодні там будуть усі бабині онуки – ціла родина. Юрко, напевно, уже сидить під столом і кудкудакає! Ох, любить він бабусині горішки…
Наступного вечора діти ідуть колядувати. Попереду ватаги – звіздар. Він несе високу палицю на якій закріплена велика «Вифлеємська зірка» із блискучо-золотого паперу, прикрашена ліхтариком, паперовими гірляндами та іконою Різдва Ісуса Христа. Колядники, перев’язані червоними пасами, ідуть від хати до хати. Їх хода і поведінка є урочиста, піднесена і чемна, як належить провісникам світла і величі. Дзвонар у ритм коляди і ходи дзвонить дзвіночками, а над їх головами звіздар крутить «Звізду» і засвічує її під вікном та в темряві, віщуючи цим народження нового Світла світу. Міхоноша складає у торбу, всіяну зорями, дарунки та плату за коляду, за що веселі колядники бажають доброї долі господареві, його родині та всій Україні! Тай ідуть в дальшу дорогу за «Вифлеємською звіздою» вітати із святами, як колись у Святу ніч ішли привітати Ісуса - дитятко Вифлеємські пастирі.

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ!
СЛАВІМО ЙОГО!

З вітаннями Люба П’ятночко та вся її родина.