Створено: Середа, 18 листопада 2009, 01:00
о. Петро Гардибала

МАТЕРІАЛИ ДО ІСТОРІЇ УГКЦ Текст поль./укр.

Piotr Hardybała (1910-2003). Urodził się 11 lipca 1910 roku w Laszkach pow. jarosławski. Szkołę początkową skończył w rodzinnej miejscowości, gimnazjum zaś w Przemyślu. W latach 1932-1936 studiował w greckokatolickim Seminarium Duchownym w Przemyślu. 9 lutego 1936 roku został wyświęcony na kapłana przez przemyskiego biskupa Jozafata Kocyłowskiego. W latach 1936-1945 był administratorem parafii w Tudorkowicach sokalskiego dekanatu. Uniknął wysiedlenia na radziecką Ukrainę, ukrywając się w Laszkach u rodziców. W 1947 roku w ramach akcji „Wisła” został wysiedlony wraz z rodziną na Warmię i Mazury do powiatu morąskiego (przybył na miejsce w maju). Jako jeden z pierwszych księży obrządku greckiego zapoznał się w Biskupcu Reszelskim z liturgią obrządku łacińskiego na specjalnym kilkutygodniowym kursie prowadzonym przez księży łacińskich Wacława Hipsza i dra Józefa Wierzbickiego, co było warunkiem otrzymania od prymasa Polski indultu birytualizmu i skierowania do pracy w szeregach duchowieństwa rzymskokatolickiego. 17 czerwca 1947 roku otrzymał od prymasa Polski Augusta Hlonda zgodę na sprawowanie liturgii w obrządku łacińskim, a 19 listopada tego roku został mianowany wikariuszem przy kościele Niepokolanego Poczęcia NMP w Nidzicy. 19 stycznia 1950 roku wikariusz generalny diecezji warmińskiej ks. Mieczysław Karpiński zwrócił się do prymasa Polski Stefana Wyszyńskiego o przedłużeniu ważności indultu na odprawianie nabożeństw łacińskich i sprawowanie sakramentów w tym obrządku dla ks. Hardybały. Następne takie prośby miały miejsce dnia 12.03.1951 oraz 20.04.1953 roku. W latach 1947-1954 ks. Hardybała był: wikariuszem parafii rzymskokatolickiej w Nidzicy, wikariuszem w Pieniężnie (od 14.VII.1954). 14 marca 1958 roku prymas Wyszyński wydał dla ks. Hardybały dekret zezwalający przez okres jednego roku na odprawianie nabożeństw wschodnich w Dobrym Mieście. 22 kwietnia 1958 roku swoją zgodę na odprawianie nabożeństw wydał łaciński biskup Tomasz Wilczyński, który oprócz Dobrego Miasta dodał jeszcze Pieniężno. Równocześnie mianował duchownego łacińskim wikariuszem parafii w Pieniężnie. 30 kwietnia 1958 roku Kuria Biskupia w Olsztynie wydała dla ks. Hardybały prawo birytualizmu. Był duszpasterzem dla grekokatolików w Dobrym Mieście (1958-1961) – pierwsza msza 6 lipca 1958 rok i Pieniężnie (1958-1961). 17 października 1958 roku prymas Polski Stefan Wyszyński nadał dla ks. Hardybały dodatkowe prawa jako duszpasterza grekokatolików t.j. udzielanie chrztów, błogosławieństwa małżeństw, odprawiana pogrzebów i in. (przedłużane 18.X.1959, 16.IX.1960, 15.X.1961 roku). W 1961 (inne źródła 1962) roku po śmierci rodziców wyjechał do Kanady, gdzie otrzymał greckokatolicką parafię w miejscowości Yorkton. Tam też zmarł 21 września 2003 roku. Pochowany został 25 września 2003 roku. Warto odnotować, iż ks. Hardybała zajmował się także pisaniem prac historyczno-literackich. Napisał m.in. historię swojej wsi Laszki. Wydał także wspomnienia, które drukował w kanadyjskiej i amerykańskiej prasie.

Źródła:
- Archiwum Archidiecezji Warmińskiej w Olsztynie, Teczka: Grekokatolicy do 1965, sygn. KXXVI ½; Teczka: Grekokatolicy 1966-1972, sygn. KXXVI ¼.
- Гарасим І., Грекокатолицькі священики, які залишилися в Польщі після 1947 року,Рим 2000, s. 7.
- Kopiczko A., Duchowieństwo greckokatolickie w diecezji warmińskiej 1947-1960 – miedzy akomodacją a odrębnością, [w:] Kościół greckokatolicki na Warmii i Mazurach. Wobec doświadczeń przeszłości i przemian społeczno-politycznych w Polsce, pod red. M. Melnyka, Olsztyn 2006, s. 54-55,
- Kopiczko A., Kościół greckokatolicki na Warmii i Mazurach po II wojnie światowej, „Warmińskie Wiadomości Archidiecezjalne” 1997, nr 27, s. 105-109,
- Посмертна згадка. Всечесніший отець Петро Гардибала, „Наше Слово” 2003, nr 51, s. 9.
- http://www.rootsweb.ancestry.com/~cansacem/yorkton_obits.html

опрацював: Юрій Мащак

ПЕТРО ГАРДИБАЛА (1910–2003). Народився 11 липня 1910 року в Ляшках Ярославського повіту. Початкову школу закінчив у рідній місцевості, а гімназію у Перемишлі. В роках 1932–1936 навчався в Греко-католицькій Духовній Семінарії в Перемишлі. 9 лютого 1936 року прийняв священичі свячення з рук Перемишського єпарха Йосафата Коциловського. В роках 1936–1945 був адміністратором парафії в Тудорковичах Сокальського деканату. Уникнув переселення на радянську Україну, переховуючись в Ляшках у батьків. В 1947 році в рамках акції "Вісла" був переселений разом з родиною на Вармію і Мазури до Моронського повіту, (у травні прибув на місце). Як один з перших священників східного обряду вивчив літургію в латинському обряді в Біскупцу Решельськім на спеціальному кілька-тижневому курсі, який провадили латинські священики: Вацлав Гіпша та др Юзеф Вєжбіцкі, що було умовою для отримання від Польського примаса права біритуалізму і направлення для праці в рядах римо-католицького духовенства. 17 червня 1947 року отримав від примаса Польщі Августа Гльонда дозвіл на відправу літургії в латинському обряді, а 19 листопада цього ж року був призначений сотрудником при костелі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці в Нідзіци. 19 січня 1950 року генеральний вікарій Вармінської дієцезії кс. Мєчислав Карпіньскі звернувся до примаса Польщі Стефана Вишинського про продовження права біритуалізму для відправлення латинських Богослужень і здійснення Таїнств в цьому обряді для отця Гардибали. Далі такі ж прохання мали місце 12.03.1951р. та 20.04.1953р. В роках 1947–1954 отець Гардибала був: сотрудником римокатолицької парафії в Нідзіци, а від 14.07.1954 року в Пєнєнжно. 14 березня 1958 року примас Стефан Вишиньський видав декрет для отця Гардибали, строком на один рік, який дозволяв йому на відправу літургій у візантійському обряді в Доброму Місті. 22 квітня 1958 року латинський єпископ Томаш Вільчиньскі дозволив отцю Петрові відправляти Богослуження у візантійському обряді не лише в Доброму Місті, але також в Пєнєнжно. У той же час отець був призначений також сотрудником латинського пароха в місцевості Пєнєнжно. 30 квітня 1958 року Єпископська Консисторія в Ольштині видала для отця Гардибали право біритуалізму. Отець Петро був душпастиром для греко-католиків в Доброму Місті (1958-1961) – перша літургія служилася 6 липня 1958 року, і в Пєнєнжно (1958-1961). 17 жовтня 1958 року примас Польщі Стефан Вишиньський надав для отця Гардибали додаткові права як для греко-католицького душпастиря, а саме: звершення тайни Хрещення, благословення подружжя, відправляння похоронів та інші, (продовжено в наступних роках – 18.10.1959; 16.09.1960; 15.10.1961). В 1961 (інші джерела 1962) році після смерті батьків виїхам до Канади, де отримав греко-католицьку парафію в місцевості Йорктон. Там також і помер 21 вересня 2003 року. Був похований 25 вересня 2003 року. Варто відзначити, що отець Гардибала займався писанням історично-літературних праць. Між іншими написав історію рідного села Ляшкі. Також видав спогади, які друкував у канадській та американській пресі.