Створено: Понеділок, 15 грудня 2014, 21:56
Бр. Григорій ЧСВВ розповів про шлях свого покликання.

У неділю, 14-го грудня, у церкві Успіння Богородиці при монастирі отців Василіан у Варшаві відбувся обряд складення вічних монаших обітів братом Григорієм ЧСВВ.

-        Коли у Вас виникло покликання до служіння? Чи пам’ятаєте Ви цей момент? Що було найважчим для Вас тоді?

-        Перша зустріч із отцями-василіанами – це було в бучацькому колегіумі при монастирі отців Василіан, тобто василіанській школі, де викладають також і світські вчителі. Там народжувалось моє покликання до служіння через щоденний контакт із братією, отцями монастиря. Опікуном та директором цього закладу був отець Іван Майкович ЧСВВ, який теж приїхав сьогодні на складання моїх вічних обітів. Я закінчував там останні класи середньої-загальноосвітньої школи з дев’ятого до одинадцятого класу. Я мав різні ідеї щодо майбутнього, хотів вступити в медичний університет, або піти вчитися на священика до семінарії, а в кінцевому результаті вийшло так, що я став монахом. Після одинадцятого класу, я вступив в новіціат Монастиря Отців Василіан у Варшаві, завдяки намовам та рекомендаціям отця Василя Кепещука ЧСВВ, з яким ми походимо з одного села Гвізд, Івано-Франківської області. Я приїхав до Варшави 31 серпня 2007 року, тому вже восьмий рік, як я тут.

 

-        Як виглядає церковна процедура перед тим, як людина остаточно стає монахом?

-        Рік кандидатури, рік новіціату, що є канонічним роком у монастирі. Потім є перші тимчасові обіти на рік часу, відтак другі і дальші протягом п’яти років, а потім уже довічні, коли людина остаточно посвячує себе Богові.

-        Хто був наставниками та авторитетами у церковному житті, від яких Ви перебирали мудрість, досвід, які надихали Вас на глибше служіння Богові?

-        Першим моїм головним настоятелем - це був отець Юліан Коваль ЧСВВ, теперішній ігумен перемишльського монастиря та отець Ігор Гарасим ЧСВВ, теперішній протоігумен василіанської провінції в Польщі. З моменту, коли протоігуменом став згадуваний отець Ігор, він віддав мене під опіку отця Петра Кушки ЧСВВ, який був моїм магістром новіціату.

-        Ви вже склали довічні монаші обіти, тобто віддали своє життя служінню Богові. Як думаєте, що може бути найскладнішим у подальшому майбутньому?

-        Коли вже складений обіт послуху, то у монастирі є дуже просто: як настоятелі скажуть, так воно і буде. Можуть вислати на місію, або призначити до іншої праці.

-        За весь час перебування у спільноті отців Василіан у Варшаві, яка подія чи зустріч була особливо важливою?

-        Особливим пережиттям були перші зустрічі з братією, з отцем Петром Кушкою ЧСВВ, з отцем Мелетієм Білинським ЧСВВ, якому зараз 94 роки. Пам’ятаю нашу першу з ним розмову про Бучацький колегіум, бо так склалося, що ми обоє закінчили цю саму школу, тільки я набагато пізніше. Взагалі, сюди у монастир отців постійно приїжджають багато духовних осіб, від яких можна збагатитися духовними цінностями і життєвим досвідом.

Ірина Колодійчик