Чим є неспокій?

На основі свого досвіду пасторальної праці з людьми, а особливо з молоддю, я помітив, що невеликий відсоток людей звертає увагу на те, чому вони неспокійні. Вже не говорю про те, що мало хто вміє читати інформації, які хоче нам передати внутрішній неспокій.

Також небагато людей усвідомлює причини свого неспокою. Неспокій може бути короткочасний, скороминучий, спричинений різними зовнішніми та внутрішніми факторами. Цей внутрішній неспокій можемо назвати нормальним. Проте, буває також патологічний неспокій, який переживають, і від якого страждають, психічно хворі люди, але й не тільки. Людина може переживати також духовний неспокій. Спробую описати коротко ці види нашого неспокою.
КОРОТКОЧАСНИЙ НЕСПОКІЙ
Пов’язаний з нашим особистим життям, вдачею та особистістю людини. Ми буваємо неспокійними, наприклад тому, що не знаємо нашого майбутнього. Боїмося всякого роду недуг, викликів та несподіванок. Подумай, коли Ти відчуваєш спокій! Мабуть тоді, коли знаєш, як тобі жити, що роботи. Коли в Тебе багато дечого заплановано. Коли, більш-менш, у Тебе матеріально забезпечена майбутність. Однак, все те не застраховує нас від різного роду життєвих досвідів та несподіванок, які несе з собою життя, праця, школа, відповідальність за сім’ю, виховання дітей, тощо. Якими б ми не були пророками, як би ми не планували, то все ж таки несподіванки будуть. Від них нам не втекти. Саме, це неусвідомлене теперішнє і нерозгадане майбутнє постийно викликає в кожному з нас більший, або менший неспокій. Не кожному з нас в житті може завжди щастити. Життя несе з собою невдачі, неуспіхи та поразки, які можуть викликати внутрішній неспокій. Наприклад, школяр переживає неспокій, тому що його вчитель зобов’язав сказати мамі про погану оцінку.
Інший приклад, неодноразово зустрічаємо в своєму житті людей агресивних, жорстоких. Річ у цьому, що найчастіше причиною агресії може бути страх. Також страх перед іншими людьми може бути причиною неспокою. Можемо говорити також про ішну прчину – страх перед правдою. Наприклад, егоїст відчуває неспокій, коли ідеалізує самого себе, виноситься понад іншими, щоб таким чином приховати неприємну правду про свої недоліки та обмеження. Неспокійними є люди, які не мають пошани до самих себе, які не довіряють собі, а також поневолені різними комплексами.
ПАТОЛОГІЧНИЙ НЕСПОКІЙ
Патологічний, чи також невротичний неспокій появляється тоді, коли відсутня реальна загроза для особистого життя людини. Іноді, такий довготривалий стан неспокою, без оправданих причин, стає способом життя даної особи, її життєвою звичкою, яка утруднює її життя та особистий розвиток. Невротичний неспокій поневолює людину, паралізує та позбавляє її спонтанності і автнетичності.
ДУХОВНИЙ НЕСПОКІЙ
Людина, тоді стає духовно неспокійною, коли відчуває вину, коли вона усвідомлює собі те, що своєю поведінкою зранила інших. Гріхопадіння, яке забрудює наше серце, також може бути причиною духовно-морального неспокою людини. Така людина потребує духовного очищення щляхом покаяння, яке наводить духовний лад в її житті та втихомирює серце. Покаяння – це стан примирення недосконалої людини з Богом та ближніми.
У житті маємо також до діла з внутрішньою тривогою, – це побоювання за своє особисте життя, за свою майбутність, якої не знаємо. Такий душевний стан не лише утруднює наше життя, але перш за все, позбавляє нас радості, бажання жити. З такими переживаннями стикається молодь, яка щойно вчиться того, як їй жити, і не знає ще своєї життєвої дороги.
На завершення цих роздумів, хочу наголосити також і на тому, що неспокій може скривати в собі кризу віри.
Хочу ще поставити Тобі декілька допоміжних запитань:
Яким є Твій неспокій?
В якому місці почуваєшся найбільш неспокійною людиною (вдома, на роботі, серед товаришів, чи може перебуваючи на самоті)?
Чи усвідомлюєш собі те, до чого важко Тобі признатися перед самим собою?
Чому агресивно та непримирливо ставишся до своїх рідних та друзів?
Чи вмієш поважати себе?
Чи довіряєш собі?
Що тривожить Тебе?

До зустрічі!
Запрошую на чергові роздуми: «про причини внутрішнього неспокою».

Ієрм. Ігор Г., ЧСВВ
Ваші роздуми надсилайте на адресу: іЦя електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

CZYM JEST NIEPOKÓJ?
Witam Cię!
Dziś chciałbym podzielić się z Tobą przemyśleniami o naturze niepokoju wewnętrznego, z którym wszyscy stykamy się w naszym codziennym życiu.
NIEPOKÓJ
Nie ma na tym świecie człowieka, który nie przeżywałaby wewnętrznego niepokoju. W pierwszej kolejności chcę podkreślić, że bycie niespokojnym jest normalnym, ludzkim doświadczeniem. Niepokój ma swoje pozytywne znaczenie, bo komunikuje nam o tym, co dzieje się w naszym życiu. Podobnie jak emocje, jest to ważne źródło informacji o nas samych. W mojej pracy duszpasterskiej, szczególnie zaś pracy z młodzieżą, zaobserwowałem, że bardzo mało ludzi zwraca uwagę na przyczyny swego niepokoju. Nie mówiąc już o tym, że mało kto potrafi odczytać informacje, które stara się przekazać nam nasz niepokój wewnętrzny. Niewielu również uświadamia sobie przyczyny niepokoju.
SĄ RÓŻNE NIEPOKOJE
Niepokój może być krótkotrwały, szybko mijający, wywołany różnymi czynnikami zewnętrznymi i wewnętrznymi. Taki niepokój możemy nazwać „normalnym”. Bywa także niepokój „patologiczny”, który nawiedza i jest przyczyną cierpień ludzi chorych psychicznie, – ale to nie wszystko. Człowiek może przeżywać niepokój duchowy. Spróbuję krótko opisać wymienione typy niepokoju.
NIEPOKOJ KRÓTKOTRWAŁY jest związany ze stylem naszego życia, temperamentem i osobowością człowieka. Bywamy niespokojni, na przykład dlatego, że nie wiemy, co nas czeka. Boimy się chorób, wyzwań i nieprzewidzianych sytuacji. Zastanów się, kiedy odczuwasz spokój! Zapewne wtedy, kiedy wiesz jak żyć, co robić. Kiedy masz wszystko zaplanowane. Kiedy masz zabezpieczoną przyszłość materialną. Jednak to wszystko nie zabezpiecza nas przed różnymi doświadczeniami i niespodziankami życiowymi, które niesie ze sobą życie, praca, szkoła, odpowiedzialność za rodzinę, wychowanie dzieci itp. Jakimi prorokami byśmy nie byli, jak byśmy nie planowali, niespodzianki będą zawsze. Nie uciekniemy od nich. I właśnie teraźniejszość i nieodgadniona przyszłość, stale, w każdym z nas, wywołują mniejszy, albo większy niepokój. Nie każdy może być wiecznym szczęściarzem. Życie przynosi złą passę, niepowodzenia i porażki, które mogą wywołać wewnętrzny niepokój. Na przykład, uczeń odczuwa niepokój, kiedy wie, że wkrótce wyjdą na jaw jego złe stopnie.
Inny przykład: w życiu często spotykamy ludzi agresywnych, drapieżnych. Rzecz w tym, że przyczyną agresji najczęściej bywa strach. Strach przed innymi może być przyczyną niepokoju. Można też mówić o innej przyczynie – strach przed prawdą. Na przykład: egoista czuje niepokój kiedy idealizuje siebie samego, wynosi się ponad innych, aby w ten sposób ukryć nieprzyjemną prawdę o swoich słabościach i ograniczeniach. Niespokojni są ci, którzy nie mają szacunku do siebie samych, którzy nie ufają sobie, a także zniewoleni różnymi kompleksami.
NIEPOKÓJ PATOLOGICZNY
Patologiczny, albo neurotyczny niepokój zjawia się, gdy człowiekowi nie zagraża żadne niebezpieczeństwo. Czasem długotrwały stan niepokoju utrzymujący się bez uzasadnionych przyczyn, staje się sposobem życia danej osoby, przyzwyczajeniem, które utrudnia jej życie i osobisty rozwój. Niepokój neurotyczny zniewala człowieka, paraliżuje i obezwładnia jego spontaniczność oraz autentyczność.
NIEPOKÓJ DUCHOWY
Człowiek staje się niespokojny duchowo, kiedy czuje się winny, uświadamia sobie, że swoim zachowaniem zranił innych. Grzeszny czyn, który zanieczyszcza nasze serce, również może być przyczyną duchowo-moralnego niepokoju. Taki człowiek potrzebuje duchowego oczyszczenia na drodze pokuty, która wprowadza porządek w jego życiu duchowym i koi serce. Pokuta – to stan przywracania pokoju między niedoskonałym człowiekiem, a Bogiem i bliźnim.
W życiu mamy też do czynienia z trwogą wewnętrzną – to strach o swoje życie osobiste, przyszłość, której nie znamy. Taki stan duszy nie tylko utrudnia nam życie, ale przede wszystkim, pozbawia radości, chęci do życia. Takich przeżyć doświadcza młodzież, która dopiero uczy się jak żyć i nie zna jeszcze swojej drogi życiowej.
Na zakończenie chcę jeszcze zwrócić uwagę, że niepokój może być zamaskowanym symptomem kryzysu wiary.
Chcę jeszcze zadać Ci parę pytań, które pomogą w zrozumieniu niepokoju:
Jak jest twój niepokój?
Gdzie czujesz się najbardziej niespokojny? (w domu, w pracy, wśród kolegów, będąc sam)
Czy wiesz do czego najtrudniej Ci przyznać się przed samym sobą?
Dlaczego jesteś agresywny i nieprzejednany w stosunku do swoich bliskich i przyjaciół?
Czu umiesz się szanować?
Czy ufasz sobie?
Co Cię trwoży?

Do następnego spotkania!
Zapraszam na kolejne rozmyślania, których tematem będą przyczyny niepokoju wewnętrznego.
jeromnich Ihor H., ZSBW