Bazylianie

Історія Церкви

001 Bl. S. Wyszynski Стефан Вишинський народився 3 серпня 1901 року в с. Зузеля (сьогодні: gmina Nur, pow. Ost­rów Mazowiecka), як другий із семеро дітей Ста­ні­слава і Юліани Вишинських. Його шкільні роки випали в нелегкі часи першої світової війни. В роках 1920-1924 навчався у Вищій Духовній Се­мі­нарії в м. Влоцлавек і тут 03.08.1924 був свячений на священика. У 1929 році захистив докто­р­сь­ку дисертацію на католицькому універ­ситеті в Любліні (KUL), після чого виконував різні завдання у влоцлавецькій дієцезії.

Під час другої світової війни був м. ін. ка­пе­ланом Сестер Францисканок Служебниць Хреста в Лясках б. Варшави та капеланом повстанців під час варшавського повстання 1944 року. В Лясках зустрівся із блаженною с. Ельжбєтою Р. Чаць­кою, засновницею згромадження вище названих сестер, з якою разом винесений на престоли 12.09.2021 р.

Після війни, з призначення Апостольської Сто­лиці, 12.05.1946 прийняв єпископські свя­чен­ня (хіротонію) як правлячий єпископ люблінської дієцезії. А після двох років, 12.11.1948 року, Апостольська Столиця призначила його Архі­єпи­с­копом Гнезненсько-Варшавським і Примасом Польщі. В 1953 році був піднесений до гідності кар­динала.

Add a comment

zapysnyky LOHO 170x240

 

Пропонуємо увазі читачів спогадів отця Мирослава Ріпецького вибрані записки з 1947 року, коли-то отець прилаштовувався до нових оставин життя в Хшанові. Йдеться про побут та спроби організувати релігійне життя для місцевих греко-католиків, які проживали в довколішніх селах та приїздили до Отця з різними потребами. Записки відображають також динаміку життя отця Мирослава в новому місці поселеня, де доводилося встановлювати відносини з різними інституціями та гілками міцевої державної адміністрації.

 

7.VII.1947  –  Різдво св. Ів[ана] Хрест[ителя] – відправив Сл[ужбу] Б[ожу] і Мол[ебень] до Мат[ері] Б[ожої]. Пополудні пішов з [Михайлом] Вудкев[ичом] до Вощель – був у війта; оглядав будинок мешкальний коло стації – був у двох відповідних домах, де можна би замешкати [...].

Add a comment

zapysnyky LOHO 170x240

 

 

Вибрані записки о. Мирослава Ріпецького за роки 1947-1967 вказують на його задіяність в процесі становлення Греко-католицької Церкви в Польщі. Отець Ріпецький не лише дбав про внутрішнє життя Хшанівської церковної громади. Він часто їздив до Варшави, особливо в роках 1956-1957, в справі відновлення греко-католицьких богослужень в Польщі. У Варшаві отець мав зустрічі з Примасом Польщі, його співробітниками, зустрічався з директором Уряду в справах віроісповідань, ходив також до Головного правління УСКТ, зустрічався з василіянами та іншими греко-католицькими священиками, які збиралися у василіянському монастирі в справі відновлення діяльності ГКЦ в Польщі. Записки отця Ріпецького показуть які греко-католицькі священики були задіяні в цій справі. У Варшаві отець зустрічався зі своїми знайомими, лікарем, адвокатом Софією Борковською, а також з науковцями.

Add a comment

zapysnyky LOHO 170x240

 

Читачам нашої інтернет-сторіники пропонуємо деякі записи о. митрата Мирослава Ріпецького за 1946 рік, які відображають тогочасні настрої та переживання автора записиника. У тексті зберігається мова оригіналу, лише для кращого розуміння тексту було введено розділові знаки. У наведених записах позначуються нерозбірливі місця. Окрім цього деякі слова усучаснюються, наприклад: замість огонь – пишемо вогонь, хора – хвора, вчера – вчора тощо. Наведений текст записника за 1946 рік має на меті наблизити читачеві та історикові-дослідникові реалії тогочасного життя.

Нашою метою не було джерелознавче дослідження, яке намагається достовірно передати сам текст щоденникових записів о. М. Ріпецького. Форму подачі тексту прийнято для потреб інтернет-сторінки.

 

Add a comment

Ripeckyj lohoВісім листів тернопільського отця Петра Ґерети зберігаються в Архіві Отців Василіян при монастирі Чину у Варшаві. Обсяг цієї збірки порівняно незначний, одначе інформація з нього надзвичайно цікава для вивчення життя греко-католиків Польщі та України часів тоталітаризму. А ще зміст листів спростовує досі поширені пересуди щодо отця Ґерети, адже він після Львівського псевдособору 1946 року під тиском офіційно перейшов на російське “православіє”.

Add a comment

Владика Борис ҐУДЗЯК

loho-Gudziak-Resizer-150Місто в місті. За три тижні Майдан у Києві перетворився на живий урбаністичний організм, чисельність населення якого співмірна з райцентром. На забарикадованій території справно охороняють, годують, прибирають, навчають, розважають і рятують душі. У час спокою — служать Літургії, сповідають, підтримують тих, хто занепадає духом. Коли ж загрожує небезпека мешканцям Майдану, в столичних храмах б'ють дзвони, зі сцени лунає молебень, а душпастирі в різний спосіб навертають силовиків. Чому глави Церков, єрархи та прості священики вийшли на Майдан проповідувати — пояснив єпископ УГКЦ, який опікується вірними у Франції, Швейцарії та країнах Бенілюксу, Борис Ґудзяк.

Add a comment

mohohrafija_-_1У василіанському видавництві «Василіада», в Першому томі нової серії «Бібліотека Василіанських історичних досліджень», опубліковано монографію під заголовком: «Między Moskwą, Warszawą i Watykanem. Dzieje Kościoła greckokatolickiego w Polsce 1944-1970». Це синтез історії Греко-католицької Церкви в Польщі 1944-1970 рр. Автор монографії – проф. Ігор Галаґіда з Ґданська, найавторитетніший дослідник історії УГКЦ другої половини ХХ ст. Професор є науковим редактором «Василіанських історичних досліджень». Автор опублікував декілька основних робіт по історії УГКЦ у післявоєнній Польщі, зокрема два збірники документів, що з’явилися як перший і другий томи ВІД.

Монографія «Między Moskwą, Warszawą i Watykanem. Dzieje Kościoła greckokatolickiego w Polsce 1944-1970», об’ємна – 518 стор., складається з трьох розділів:

Add a comment

LOHO_-_PEREMYSZL_OSBMПрограма конференції приурочена

1025-річчю хрещення Руси-України

організують:

Провінція Покрови Пресвятої Богородиці Чину Св. Василія Великого в Польщі

Об’єднання українців Польщі (Перемиський відділ)

Add a comment

historia_cerkwi_pro_maluszek_copyPo odzyskaniu niepodległości przez Polskę w 1918 roku, kraj wymagał licznych regulacji prawnych. W wielu gałęziach obowiązywało prawo nadane jeszcze w okresie rozbiorów. Ważnym krokiem w tym kierunku było ogłoszenie konstytucji w dniu 17 marca 1921 r. W aspekcie eklezjalnym podstawowym wydarzeniem było ustanowienie konkordatu podpisanego 10 lutego 1925 r. w Rzymie i ratyfikowanego przez sejm dnia 26 marca 1925 r. Konstytucja została bardzo szybko zmieniona, bo już 23 kwietnia 1935 r. prezydent I. Mościcki podpisał nowy dokument, który jednak nie zmieniał kwestii wyznaniowych. Jednak do tego czasu w Polsce miały miejsce różne kontrowersje odnośnie roli Kościoła, a także niektórych kwestii moralnych.

Jedną z gorętszych kwestii, była sprawa związków małżeńskich. W 1931 roku ogłoszono projekt prawa małżeńskiego przygotowany przez Komisję Kodyfikacyjną (propozycja ostatecznie nie została przyjęta). Projekt ten w istotnych punktach stał w sprzeczności z nauką Kościoła i prawem kościelnym. Między innymi przewidywano dopuszczenie rozwodów oraz wprowadzenie cywilnej jurysdykcji nad instytucją małżeństwa.

Bezpośrednią odpowiedzią Episkopatu Polski na takie propozycje było orędzie z dnia 10 listopada 1931 r. Dokument ten, podany poniżej w oryginalnym brzmieniu, dziś ma znaczenie wyłącznie historyczne. Ale można dojrzeć w nim pewne elementy pouczające także dla dzisiejszego chrześcijanina i to nie tylko w wymiarze doktrynalnym.

Add a comment

instytut01Już w pierwszych latach niezależności Ukrainy zrodziła się idea utworzenia niezależnej organizacji naukowej, która zajmie się zebraniem materiałów dotyczących współczesnej historii Ukraińskiej Cerkwi Greckokatolickiej. Głównym pomysłodawcą projektu był dr Borys Gudziak (później ksiądz, a obecnie biskup). Doktor Gudziak, jako absolwent Uniwersytetu Harwardzkiego, doskonale zdawał sobie sprawę z historycznej wagi momentu, w którym znalazła się Cerkiew i cała Ukraina po upadku komunizmu. Swoją ideę zawarł w nazwie stworzonego przez siebie projektu: „Obraz siły ducha: żywa historia katakumb Ukraińskiej Cerkwi Greckokatolickiej” i w 1992 roku stworzył we Lwowie Instytut Historii Cerkwi (Інститут Історії Церкви – ІІЦ). Podstawowym celem postawili sobie członkowie Instytutu były rzetelne studia nad spuścizną Ukraińskiej Cerkwi Greckokatolickiej. Po wielu latach, w których władze sowieckie uniemożliwiały niezależność niektórych dziedzin nauki, ważnym elementem było przyswojenie i zastosowanie nowoczesnej metodologii naukowej, która umożliwia krytyczne przedstawienie różnych aspektów życia religijnego na Ukrainie.

Add a comment