Пропонуємо зацікавленим особам ознайомитися з вибраними записками о. митрата Мирослава Ріпецького про Різдво Христове та Водосвяття за роки 1947-1967, які приготував історик Юрій Мащак. Перед нами свята Різдва Христового та Богоявлення, тому пропонуємо Вашій увазі записи отця Ріпецького, які відображають тогочасні настрої.
Істориками Церкви приготовляєься в Польщі для публікації перший щоденник – збережені записники отця Ріпецького, який був чи не єдиним священиком у Польській Народній Республіці, що майже щоденно записував різні події в своїх парохіях.
Тим разом пропонуємо Вам записи отця Мирослава про Різдвяний період, щоб сьогоднішній читач мав змогу відчути настрої, які народжувалися в душпастирській праці о. М. Ріпецького протягом двадцяти минулих років. Для кращого сприйняття тексту деякі записи спрощено.
Add a commentDwa razy w tygodniu, w poniedziałki i środy, w podziemiach monasteru ojców bazylianów w Warszawie możemy spotkać ludzi złączonych wspólną pasją, którą jest zamiłowanie do ikony. Zbierają się w niewielkim pomieszczeniu, do którego dochodzimy wąskimi schodami. Już od momentu wejścia odczuwa się bardzo specyficzną atmosferę, którą tworzą nie tyle zaokrąglone, ceglane stropy, nie zawieszony w powietrzu cerkiewny chorał, co sylwetki w zamyśleniu pochylone nad swoimi pracami. Nikt nie zauważa osoby pojawiającej się w ich otoczeniu. Nieprzerwanie wpatrują się w postaci świętych, które w kolejnych pociągnięciach pędzla stają się coraz wyraźniejsze i jaśniejsze. Starają się je zobaczyć, wyłowić z niewidzialnego i zrobić widzialnymi – najpierw dla siebie, później dla innych. Ma się wrażenie, że to nie malowanie, ale wpatrywanie się, poznawanie malowanej osoby, które jak rozmowa, całkowicie pochłania człowieka.
Nie są to osoby przypadkowe, choć bardzo różne. Najmłodsza Lida ma 11 lat. Niewiele starszy od niej jest piętnastoletni Adam. Pozostali to osoby starsze, choć także młode. Ludzie różnego wyznania, narodowości i pochodzenia. Zresztą tu nikt nie pyta o takie rzeczy. Liczy się chęć poznawania świata ikon. Jak zapewnia współprowadzący zajęcia Bogusław Andres, najważniejsze nie są nawet tzw. zdolności artystyczne. Kto wie, może i lepiej, jeśli osoba nie ma większego doświadczenia plastycznego, bo wtedy szybciej uda jej się zrozumieć, że przy tworzeniu ikony, to Duch Święty jest prawdziwym twórcą, a człowiek może mu tylko pomóc, albo przeszkadzać. Bogusław mówi o tym, ale w rzeczywistości do tej wiedzy każdy musi dochodzić sam, drogą rozwoju duchowego. To, czego prowadzący może nauczyć, to technika, wiedza o barwach i ich zastosowaniu, kanony ikonograficzne. Dużo i mało. Dużo dla malarza, mało dla ikonopisarza.
Add a commentПропонуємо відвідувачам нашої веб-сторінки інтерв’ю відомого українського правозахисника, публіциста, релігієзнавця, проректора Українського католицького університету Мирослава Мариновича про Християнство на Україні, яке появилося в інтернет-версії газети «Галичина».
Мирослав Маринович:
Зразковою є пропозиція всім Церквам
київської традиції визнати свою вину за розкол колись
єдиної Церкви і смиренно працювати над її возз’єднанням
Add a commentМені здається, що в час, який передує найбільшим християнським святам, – Різдву Христовому і Великодню – не лише віруючі, а й атеїсти замислюються над вічними істинами і над вічними проблемами. Хто і як сотворив цей світ? Навіщо? Хто дав людині душу і життя? Чи здатна Церква навернути людей жити за Божими заповідями? Чи змінює сама Церква свої погляди з розвитком науково-технічного прогресу? З цими та іншими запитаннями я прийшов до декана філософсько-богословського факультету Українського католицького університету, доктора морального богослов’я, отця Ігоря Бойка (на фото).
Add a comment