Програма конференції приурочена
1025-річчю хрещення Руси-України
організують:
Провінція Покрови Пресвятої Богородиці Чину Св. Василія Великого в Польщі
Об’єднання українців Польщі (Перемиський відділ)
Add a commentPo odzyskaniu niepodległości przez Polskę w 1918 roku, kraj wymagał licznych regulacji prawnych. W wielu gałęziach obowiązywało prawo nadane jeszcze w okresie rozbiorów. Ważnym krokiem w tym kierunku było ogłoszenie konstytucji w dniu 17 marca 1921 r. W aspekcie eklezjalnym podstawowym wydarzeniem było ustanowienie konkordatu podpisanego 10 lutego 1925 r. w Rzymie i ratyfikowanego przez sejm dnia 26 marca 1925 r. Konstytucja została bardzo szybko zmieniona, bo już 23 kwietnia 1935 r. prezydent I. Mościcki podpisał nowy dokument, który jednak nie zmieniał kwestii wyznaniowych. Jednak do tego czasu w Polsce miały miejsce różne kontrowersje odnośnie roli Kościoła, a także niektórych kwestii moralnych.
Jedną z gorętszych kwestii, była sprawa związków małżeńskich. W 1931 roku ogłoszono projekt prawa małżeńskiego przygotowany przez Komisję Kodyfikacyjną (propozycja ostatecznie nie została przyjęta). Projekt ten w istotnych punktach stał w sprzeczności z nauką Kościoła i prawem kościelnym. Między innymi przewidywano dopuszczenie rozwodów oraz wprowadzenie cywilnej jurysdykcji nad instytucją małżeństwa.
Bezpośrednią odpowiedzią Episkopatu Polski na takie propozycje było orędzie z dnia 10 listopada 1931 r. Dokument ten, podany poniżej w oryginalnym brzmieniu, dziś ma znaczenie wyłącznie historyczne. Ale można dojrzeć w nim pewne elementy pouczające także dla dzisiejszego chrześcijanina i to nie tylko w wymiarze doktrynalnym.
Add a commentJuż w pierwszych latach niezależności Ukrainy zrodziła się idea utworzenia niezależnej organizacji naukowej, która zajmie się zebraniem materiałów dotyczących współczesnej historii Ukraińskiej Cerkwi Greckokatolickiej. Głównym pomysłodawcą projektu był dr Borys Gudziak (później ksiądz, a obecnie biskup). Doktor Gudziak, jako absolwent Uniwersytetu Harwardzkiego, doskonale zdawał sobie sprawę z historycznej wagi momentu, w którym znalazła się Cerkiew i cała Ukraina po upadku komunizmu. Swoją ideę zawarł w nazwie stworzonego przez siebie projektu: „Obraz siły ducha: żywa historia katakumb Ukraińskiej Cerkwi Greckokatolickiej” i w 1992 roku stworzył we Lwowie Instytut Historii Cerkwi (Інститут Історії Церкви – ІІЦ). Podstawowym celem postawili sobie członkowie Instytutu były rzetelne studia nad spuścizną Ukraińskiej Cerkwi Greckokatolickiej. Po wielu latach, w których władze sowieckie uniemożliwiały niezależność niektórych dziedzin nauki, ważnym elementem było przyswojenie i zastosowanie nowoczesnej metodologii naukowej, która umożliwia krytyczne przedstawienie różnych aspektów życia religijnego na Ukrainie.
Innsbruck to malowniczo położone miasto w Austrii. Rozciąga się ono w dolinie między wysokimi alpejskimi szczytami górskimi. Dzięki sukcesom A. Małysza i popularyzacji skoków narciarskich miasto to jest znane w Polsce ze skoczni Bergisel. Ma ono jednak i inną historię, związaną z życiem Kościoła, a szczególnie Cerkwi Greckokatolickiej. To właśnie w Innsbrucku kształciło się wielu wybitnych przedstawicieli spośród naszego duchowieństwa.
Знаменна і незвична подія відбулася 24 квітня 2012 р. в Канадському парламенті, де на засіданні палати громад було одноголосно вирішено “визнати заслуги перед людством митрополита Шептицького і його мужність, гуманність та співчуття до переслідуваної єврейської спільноти його архиєпархії”. Постава митрополита в роки Другої Світової війни “служить і служитиме незабутнім прикладом оборони засадничих людських прав, що є найпершим обов’язком людської спільноти”. Рішення прийнято за поданням міністра іміграції, громадянства та багатокультурності Джейсона Кіні.
Add a comment
Ми, делегати V-oї сесії Патріаршого собору УГКЦ на тему „Богопосвячене життя” зібралися, щоб обговорити стан богопосвяченого життя у нашій церкві та випрацювати певні вектори щодо перспектив його розвитку.
У сесії собору взяли участь делегати — єпископи, священики, богопосвячені особи та миряни — з України, Бразилії, Аргентини, Центральної та Західної Європи, США, Канади, Австралії, Парагваю та Казахстану.
На пленарних засіданнях і під час роботи в групах учасники собору визнали богопосвячене життя у всій різноманітності його форм як безцінний дар Божий для нашої церкви, який ми повинні шанувати та дбайливо плекати. На основі цього, відповідно до статуту собору, пропонуємо:
Блаженніший патріарх Святослав УГКЦ
Високопреосвященні та преосвященні владики,
Всесвітліші, високопреподобні та всечесні отці,
Преподобні ченці та черниці,
Шановні делегати Собору та дорогі гості.
Слава Ісусу Христу!
Відкриваючи V сесію Патріаршого собору тут, у місті Прудентополісі (Бразилія), насамперед хочу всіх Вас щиро привітати та подякувати за те, що, незважаючи на відстань та складності подорожей, Ви потрудилися прибути на цю важливу подію нашого церковного буття.
Add a commentОлег Турій
З 30 червня по 4 липня у Римі проходила третя літня Літургійна школа УКУ. Увагу на цьогорічній школі було зосереджено на літургійній традиції Церкви. Школа на тему «Літургійна традиція Київської церкви у контексті взаємин візантійського Сходу й латинського Заходу» проходила в Інституті Св. Климента папи УКУ.
«Цією ініціативою ми прагнемо засвідчити єдність і спадкоємність наукової діяльності нашої Церкви в Україні та поза її межами і продовжуємо традицію, якою славився УКУ в Римі за часів патріарха Йосифа Сліпого, – розповів у інтерв’ю організатор літньої школи, проректор з наукової роботи УКУ Олег Турій. – Звісно, хотілося б говорити про спадщину усього Київського християнства. Та оскільки більшість учасників школи займались дослідженням літургійного життя історичної Київської митрополії в період після укладення Берестейської церковної унії, то головний акцент було зроблено на представленні Уніатської (греко-католицької) церкви в Україні».
Перша сесія школи відкрилась презентацією книги о. д-р Юрія Аввакумова, яка присвячена обрядовим суперечкам між Римом і Константинополем в XI–XIII століттях. Таким чином, учасники школи вийшли за межі суто Київської традиції і розглянули набагато ширший контекст вселенського християнства.
Add a comment
Недавно на нашій веб-сторінці відбулась коротка дискусія на тему покликань до духовного життя. Ця тема - досить важлива, а ще, як показали висловлювання, складна. Повертаючись до цієї проблеми ми хочемо ознайомити Читача з документом, який у 1818 році написав єпископ Фердинанд Цєхановський, ЧСВВ. Документ написано багато років тому і в далеко інших умовах, але безсумнівно він вказує і на деякі суспільні процеси, які не закінчились й а навіть посилюються в наш час. Варто взнати думки єпископа Фердинанда, щоб переосмислити та зрозуміти те - що сьогодні діється довкола нас, а чого наслідки, можливо, не до кінця ми усвідомлюємо.
Однією з головних проблем, яка, на думку Єпископа, викликала кризу покликань, було положення Церкви у тогочасному суспільстві. Він згадує, що взагальному священики не поважають самих себе так, як це було давніше. Фінансове зубожіння, брак допомоги від шляхти та уряду, а навіть переслідування, про які згадується, - це лише наслідок браку пошани і визнання праці священиків. Оскільки священики для суспільства виявились непотрібними, то і видатки на духовенство стали чимось зайвим. Таким чином вдається знеохотити до священичої служби всіх здібних та дійових людей. Дуже вміло доведено до переконання, що як хтось стає священиком, то хіба тільки тому, що до нічого іншого не здатний. Таким чином круг замикається, бо рівень священиків поступово підупадає, що знову тягне за собою їх другосортність.
Add a commentStrona 2 z 4