Bazylianie

Люди

kwity_2011Була друга неділя травня. Родина, як завжди, прийшла до церкви. Усі присутні зиркали на великий кошик із барвінковими букетиками. Він стояв на поважному місці і очікував на кінець Служби Божої та концертну програму українських діточок, яку вони присвятили Матерям.

Марічка стояла у куточку. Вона тримала в руках гілочку розквітлого барвінку та дві кульбабки, які знайшла, ідучи дорогою до церкви. Велично співалася Служба Богові, а жінка опустила голову і тільки час від часу споглядала на ікону Матері Божої, яка у золотій рамі висіла у вівтарі.

Add a comment

PASXA_24.04.2011Микола Кухарчук

(…) По посвяченні пасок люди розходилися по домах і споживали, по 7 тижневім пості, то що придбали на свята, але перед їдженням ділилася ціла родина свяченим яйцем.

Від ранішніх годин аж до вечора, біля церкви і по цілому селі, було чути гук вистрілів і ріжних правдивих і комбінованих стрільних приборів, ще й на другий день стріляли на честь Воскреслого з гроба, що неправду і несправедливість поборов, але в другому дні стрілянь вже значно менше.

Add a comment

Chrest_01Ульгівок

(Оль-городок)

Спогади Миколи Кухарчука

Про початки села

Село Ульгівок, до року 1939 - положене на півночі Рава - Руського повіту Львівської області (парафія Ульгівок належала до Угнівського деканату – І.Г.).

Add a comment

LogoСпогад Миколи Кухарчука про село Ульгівок, де він пише про Великий піст та звичаї Великого тижня і Великодня.

Цілу зиму вечорами село гомоніло співали по хатах і по улицях аж до Великоднього Посту котрий на 7 тижнів перед Великоднем змінював село до невпізнання.

Як настав піст то його виконували строго і їли зовсім пісні страви. А в середу і п’ятницю багато людей нічого не їли (голодували добровільно). Як від Йордану до Посту відбувалися в селі шумні музично-танечні забави і весілля, то в піст все затихло, навіть до рук не можна було взяти скрипку чи іншого інструменту. Так строго було знову ж тільки до першої світової війни, а по війні потроху почалося все перемінюватись. Люди вже так строго посту не додержували, а особливо люди молодші, котрі повернулися з війни.

Add a comment

Patriarch_Svyatoslav-ShevchukКатерина Щоткіна

Вибори і зведення на патріарший престол нового глави УГКЦ викликали надзвичайний інтерес в Україні. Це свідчить багато про що — насамперед про те, що УГКЦ, безперечно, переросла свій регіональний статус. Ще недавно здавалося, що її всеукраїнське звучання пов’язане тільки з однією людиною — блаженнійшим Любомиром Гузаром. Із його авторитетом, сміливими ідеями, незвичним, як для українського лідера, масштабом мислення та людською чарівністю. Значною мірою успіх УГКЦ асоціювався з блиском її предстоятеля. Верховному архієпископу Святославу Шевчуку ще тільки належить знайти вплив на уми. Тому на перший план висуваються питання, пов’язані не так із його особистими рисами, як із загальними напрямами церковної політики, яку він планує проводити в життя.

Add a comment

patriarch_Swiatoslaw_1Реанiмацiя районної лiкарнi. "Швидка" щойно доправила сюди хлопчину. Безвусого, ще зовсiм дитину. -- Пульс! Пульс пропадає!.. - Серце зупиняється! Вiн йде вiд нас! Навколо пацiєнта метушаться стурбованi лiкарi. Пiт рясно скроплює їхнi скронi.

Утiм, зусилля марнi. Смерть сильнiша за людей. Люди в бiлих халатах поволi виходять з реанiмацiйної. А один з них залишається. Стає навколiшки, починає щось шепотiти.

- Святославе, вам погано? Що ви робите? Вiн же помер!

- Не хвилюйтесь, сестро, все гаразд. Я лише помолюся за цю людину.

Add a comment

Patriarch_Svyatoslav-ShevchukЧитачам нашої Інтернет – сторінки пропонуємо цікаві роздуми Юрія Чорноморця – кандидата філософських наук, релігієзнавця, богослова та оглядача РІСУ про постать Святослава Шевчука – Предстоятеля УГКЦ. Звісно, роздуми Чорноморця суб’єктивні і можна з ними не погоджуватися у деяких аспектах оцінки особи Патріарха, але сконденсовані та цікаві. Розсудіть самі.

Add a comment

2_svichkyЯк повідомляли усі ЗМІ у Польщі, 21 лютого 2011 року у Кракові відійшов до Господа видатний художник та іконописець проф. Юрій Кипріян Новосільський.

Народився 7.01.1923 р. у Кракові, в родині вихідця із лемківського села Одрехова біля Сянока. Охрещений був у греко-католицькій церкві св. Норберта у Кракові. У 1942 році вступив до монастиря отців студитів у Львові, однак перервав новіціят з приводу важкої недуги і повернувся до Кракова. Під час німецької окупації розпочав навчання в на пів конспіраційному Інституті художнього мистецтва (Instytut Sztuk Plastycznych), яке від 1945 року продовжував у краківській Академії мистецтв, прийнятий зразу на третій курс. Після півтора року покинув студії, відчуваючи власну окремішність, відчуженість супроти заведених в Академії методів навчання. Щойно у 1961 році здав екстерном іспити і отримав диплом її закінчення.

У 1947 році став асистентом Тадеуша Кантора у цій же Академії, однак після його звільнення з праці у 1950 році Новосільський склав резиґнацію з поста та виїхав до Лодзі, де м. ін. працював як художній керівник Дирекції лялькових театрів; від 1957 року викладав у лодзькій Академії мистецтв.

Add a comment

historia_cerkwi_kop_cz_copyВиготовлено на основі звукозапису розмови о. Бориса Балика ЧСВВ з о. Василем Гриником з дня 23.09.1976р. і 4.11.1976р., що зберігається у Василіанському Архіві в Варшаві (ВАВ), Фонд ХІV, справа 6, один. 4,1 і 4,2.

Заходи з метою відновлення греко-католицьких відправ

Вже до Циганка перейшов, як Примас Вишинський сказав не правити в двох обрядах, але тільки в однім. Я сказав, що буду правити в однім, але грецьким, бо я висвячений для греко-католиків, і вони більше потребують.

Add a comment

historia_cerkwi_kop2_copyВиготовлено на основі звукозапису розмови о. Бориса Балика ЧСВВ з о. Василем Гриником з дня 23.09.1976р. і 4.11.1976р., що зберігається у Василіанському Архіві в Варшаві (ВАВ), Фонд ХІV, справа 6, один. 4,1 і 4,2.

На вигнанні

(Друга касета, і тут бракує спогадів, але небагато)

Уперше, два тижні я мешкав в сестри Дорки. Це була така старша панна, що співала в катедрі, провадила спів, спрятувала (прибирала) церкву і приходила до мене. Вона забрала від мене деякі речі і корову. Та корова мене „зрадила”. Вона не мала чим годувати корови і потім дала до Поздяча. Там як їх виселювали, то цю корову вивезли і не хотіли мені віддати. Я їздив за поданою адресою і відібрав корову і вже пізніше на парохії мав. В неї (Дорки) я перебував під цегельною. Там я відправляв Службу Божу, люди відвідували мене. Одна постраждала через те. Вона тримала з бандерівцями і мені приносила деякі відомості і про це довідалися. Я там перебув, не показувався за дня на вулиці – тільки там сидів. Вона брала мені молоко від корови, купувала харчі. До мене приходив отець Роман. Але я сподівався, що вийду на волю, бо не підписав декларації, що виїжджаю добровільно до совєтів. Але о. Роман вибив мені це з голови. Йому сказали убовці, що: ми знаємо де він перебуває, ми дамо йому по колях? і він піде на тамтой бік. Отже ж приїхав о. (Микола) Денько з Кракова і казав мені виїздити. Я поділив парохїю: часть дав василіянам (Засяння), а часть о. (Стефанові) Яворському, до якого доходив (отець Володимир – І.Г.) Прокопів з Коровник. Вони відправляли на Болоню, бо в катедрі не можна було, вона була обставлена. Ми не могли навіть відбути спільної наради, вибрати якогось Генерального вікарія – не далося. Тільки він прислав мені гроші з каси катедальної на утримання, а про засідання не було мови. До мене не допускали його, ані я не міг там приходити. Отець Денько порадив (мені), що нема що тут чекати, тільки треба виїжджати. Отже ж – де поїдемо? Їдемо до Кракова, до о. (Стефана) Граба. Вони пішли до Коциловськоьо, братанка єпископа. Він урядував в Карітасі і мав самохід. Ми просили, щоб тим самоходом вивіз нас. Він зразу не хотів. Але долучився Роман і закричали його, що він мусить то зробити. І в кінці він виїхав по мене і ми з Деньком виїхали до Радимна. У Радимні купив білет і поїздом поїздом до Кракова.

Add a comment