«До тебе, рідна Україно, я простягаю руки»

Під таким заголовком подаю цей листок спогадів. Цими словами починається не один дрібненько списаний лист паперу. Ці листочки – це щирі та повні любові і патріотизму спогади, на жаль уже покійного, Степана Назаровця з Журавець. Свою другу половину життя пан Степан прожив у Венґожеві на Мазурах. Там і похований на міському цвинтарі. Я дуже завдячую Пану Степану за розповіді про село, про традиції, пісні, а навіть мальовані плани з усіма присілками, дорогами, хрестами та хатинами колишніх журавчан. Дякуючи цьому ми з дітьми з пункту навчання української мови у Позезджі поставили чудову п’єсу під назвою «На Великдень у Журавцях». Своїми записами пан Степан щиро ділився. Тому, в знак пам’яті про нього, ділюся ними з Вами. Гадаю, що пан Степан був би цьому радий. Бувший мешканець села Журавці - Степан Назаровець (так він себе підписував) охоче розповідав про своє село, про його звичаї та долю, а свої думки переливав у вірші. Це свідчить про це, що багато думав і передумував. Писав з думкою про молодих, а тому в кожному його слові душевні переживання і щирість.
Ось один із листків, на якому пан Степан приклеїв свою фотографію:
Забутий краю мій,
О Журавці кохані
Від сина спів сумний,
Ти знов і знов прийми.
Пісня й досі у серці бринить,
Хочу давні слова пригадати:

ПРОЩАННЯ З РІДНИМ СЕЛОМ.
Прощай, село моє, може і навіки.
Прощай, родино моя, і ви односельчани.
Прощайте, друзя, що в селі лишились.
Прощай і ти, журавецька церковце моя.
Прощайте зелені ниви й ви поля,
Видно така доля моя,
Що я більше вас не побачу,
Лише про вас згадаю і гірко заплачу.
Де мої батьки, діди, прадіди орали.
Вас потом кожного дня зливали.
А ми вас не зуміли вборонити,
І мусіли ворогові на руїну лишити.

Не забувай ніколи краю рідного, де б ти не був, куди б не занесли вітриська силами, кріпись…
Ніде так сонце не сія, як в рідній стороні. Нічого кращого нема, як рідна сторона.

Як ти живеш, село моє?
Я, бачте, у неточних римах
На поприще слизьке заліз –
Я звеличав стареньку хату,
І прадідівський наш поріг.
Я до землі припав: - Рідна…
Земля здригнулась тужно: - Сину…
І вітер плакав…

Описує спогад колишній мешканець Журавців СТЕПАН НАЗАРОВЕЦЬ

У фотогалереї:

«Листок спогадів Степана Назаровця» - один із багатьох.

Спогад надіслала Люба П’ятночко.

УСІ ВАШІ РОДИННІ ПАМ’ЯТКИ – ЦЕ КРАПЛИНИ ІСТОРІЇ НАШОЇ ЦЕРКВИ ТА НАРОДУ.

Надсилайте спогади!
Це можуть бути:
1. Історія творення наших грекокатолицьких парафій
2. Історія творення укр. шкіл, товариств (хроніки)
3. Спогади про рідне село чи місто
4. Пережиті історії, записи із щоденників
5. Ваші спогади зі переселення (Акція «Вісла»)
6. Ваша участь у театрах, хорах чи ансамблях
7. Описи пам’ятних історичних місць
8. Описи фотографій, документів
9. Фотографії старих вишивок.

Ваші спогади Ви можете надсилати поштою на адресу:
o. Ihor Harasym, OSBM
ul. Miodowa 16
00-246 Warszawa

Або на адресу електронної пошти: Ten adres pocztowy jest chroniony przed spamowaniem. Aby go zobaczyć, konieczne jest włączenie w przeglądarce obsługi JavaScript.

Редакція веб-сайту залишає за собою право редагування тексту.