Bazylianie

postБожественне життя, що заясніло в Ісусі Христі, насичує та пронизує наше життя, наше тіло і нашу душу. Св. Апостол Павло говорить, що наше життя після св. Тайни Хрещення є прилучене до долі Ісуса Христа, до Його смерті та Воскресіння. «Ми поховані з Ним через Хрещення на смерть, щоб, як Христос воскрес із з мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям. Бо якщо ми з’єднані подобою Його смерті, то будемо і подобою Воскресіння. Знаємо, що старий наш чоловік став розп’ятий з Ним, щоб знищилось оце гріховне тіло, щоб нам гріхові більше не служити» (Рим. 6,4-6). Як бачимо, що в Ісусі Христі наше життя має конкретну мету. Воскресіння, життя в Господі. Про це життя говорить також грецький філософ Платон: «Ми будемо взяті з тілом і душею у Божу славу». Земне тіло просто зотліє, щоб згодом перемінитися в небесне. Для гріха в нас ніколи не повинно бути місця. Ми повинні розуміти, що у Хрещенні вмирає наша стара людина. Тепер ми не керуємося мірками цього світу, якими є пожадання, похоті, захцянки та пристрасті, а радше занурюємося у Божественне життя Ісуса Христа. Ми наповнюємося Божественним життям, яке звільняє нас від неволі гріха.

 

У Хрещенні ми стаємо співучасниками Ісуса Христа, історичної особи, у якій сам Бог став людиною. Ми беремо участь у Божому житті, але воно неодмінно пов’язане з нашим ставленням до Ісуса Христа. У хрещенні ми вмираємо разом з Ним, щоб разом із Ним повстати до нового життя. Св. Апостол Павло говорить: «Сіється тіло тваринне, а повстає тіло духовне» (1 Коринтян 14,44). У Святому Дусі піднесено нас до життя Троїчного Бога. Наше життя тепер невіддільне від Бога. Хрещення не лише очищає нас від гріха, але відновляє у нас знову неспотворений образ Бога. Воно голосить, що ми причасні до джерела св. Духа.

 Те, що започаткувалося у Хрещенні, завжди заново стає доступне у Євхаристії. У Євхаристійній трапезі ми єднаємося з Хрестом і через Нього з Богом Отцем. Ігнатій Антіохійський називає Євхаристію: «Ліком безсмертя та анти отрутою». В такий спосіб ми не вмираємо, а житимемо вічно в Ісусі Христі. Смерть немає більше влади над нами. Завдяки Ісусу, ми стали невмирущими після Його смерті і Воскресіння. Ми стали випростаними у нашій похилості, сповнені Божественною силою у нашій немочі. Все зможемо в Ісусі Христі. В Ньому переможемо власні немочі. Він нас приймає такими, якими ми є насправді. Не хоче смерті грішника, тільки його навернення, прозріння.

Євхаристія це святкування

В Євхаристії ми поминаємо смерть та святкуємо Воскресіння Ісуса Христа, завдяки чому ґрунтовно перемінюється наше життя. Ми поминаємо Його любов, якою Він полюбив нас аж до смерті. Тому відзначення Євхаристії ми також називаємо жертвою. Жертва означає віддавання. Завдяки цієї жертви розуміємо, які ми важні в очах Бога. Коли ми почуваємося одинокими, скривдженими, упавшими на духу пам’ятаймо, що самопожертвування Ісуса, яке ми відзначаємо в Євхаристії, показує, що сама людина перед Богом є безмежно цінною. У Євангелії від Йоана говорить Ісус, про самопожертвування за інших: «Ніхто неспроможний любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає» (Йо. 15,13). У Євхаристії ми пересвідчуємося, що ми не тільки слуги, але ще й друзі. Тут виявляється, що причастя є зустріччю віч-на-віч між особами. Метою причастя є те, що ми дозволяємо Ісусові притягнути себе у внутрішню спільноту із Ним.

У св. Тайнах нас немовби торкається рука Ісуса. Сьогодні Ісус, у Тайні Хрещення очистив нас Своїм Духом і дарував нам участь у Своєму Божественному житті. Він у Пресвятій Тайні Євхаристії, у хлібі дає своє Тіло, а у вині свою Крок. Все відбувається так, як тоді коли Він на Тайні Вечері своїми словами віддав апостолам самого себе. Так само, і сьогодні віддає Себе для всіх нас хто уповає на Нього, очікуючи скріплення та відновлення. Ми можемо сповнитись божественним життям тільки тоді коли, братимемо участь у Святих Тайнах. Євхаристія водночас вимагає від нас, щоб цю тайну, яку ми святкуємо реалізувати у нашому житті. Це означає боронити страждаючих цього світу, і весь час нагадувати сильним світу цього, щоб вони повернулися обличчям до людей полегшували їх тягарі, уділяючи увагу стражденним.

Опрацьовано:

Ансельм Грун, Віра Християн. «Місіонер», Львів 2008.

Святе Письмо. Українське Біблійне Товариство 1992.