Св. Теодор Студит

Теодор Студит народився приблизно в 759 році в багатій сім’ї з Константинополя, яка мала великі заслуги в розвитку монашого життя і його ідеалів. Разом з своїм братом Йосифом, який в майбутньому стане митропoлитом Солуні, вступив до відомого монастиря Секкудіон на горі Олімп. В цей час монастир був під опікою його вуйка Платона. Після семи років (787 або 788) Теодор став священиком. Незважаючи на те, що кількість послушників Платона збільшувалась, в певному віці він вже не був спроможний керувати монастирем, і тоді Теодор став на його місце настоятеля монастиря (795).

Наступного року він зайняв негативне становище в справі розлучення імператора Константина IV і потрапив в немилість влади та імператора. Його і монахів було приречено на вигнання. Теодор відбув його в Солуні. Пізніше на деякий час він повернувся з монахами в Секкудіон, але незабаром знову був змушений залишити монастир і шукати притулку в столиці. Тим часом в 798 році Теодор отримав пропозицію, щоб оселитися на землях Псаматії, в монастирі, який колись започаткував консул Студита. Таким чином став він „студитом”, зрештою, так само, як його підвладні, яких пізніше так називали.
Новий монастир інтенсивно розвивався, а кількість монахів в ньому досягала тисячі. З цьго приводу, спільноту треба було реорганізувати. Частково це була ідея Платона, однак розвинув і реалізував її саме Теодор. Він підготував план кожного заняття в монастирі, створив цілу ієрархію становищ, уточнив справи монашої убогості, встановив щось на зразок кодексу покути. Одночасно вмів знайти золоту середину між молитвою, роздумуванням над Св. Письмом і працею в монастирі. Реформа монастирського життя, відповідно до тих законів, дуже швидко поширилася на інші монастирі. Пізніше перейняли її монaхи на Св. Горі Афон. Змінені правила монашого життя поступово поширилася в південній Італії та на Русі.
Теодор мав настільки великий авторитет, що на протязі віків захоплювалися ним люди, віддані монашому життю. В ХХ столітті митрополит Шептицький заснував монашу спільноту на ідеалах Св. Теодора, а монахів, які належали до неї, названо студитами. Св. Теодор був чудовим реформатором монашого життя, а також стійким послідовником і охоронцем культу ікон. Лише він повернувся з одного вигнання, а вже його незадоволення вчинками патріарха Никифора І призвелo до наступного ув’язнення і повторного заслання. Під час другого етапу іконоборств, за імператора Лева, Св. Теодор знову був засланий цього разу в Смирну. В місцях свого зіслання писав листи, утверджуючи своїх послідовників в ортодоксії і мужності для справи.
Помер Св. Теодор 11 листопада 826 року.