Василь Стус

Народе мій ...

У вересні 2015 року минуло 30 літ від дня смерті видатного поета та вірного патріота України – Василя Стуса. Всі знаємо, що займався він літературною творчістю, словом і ділом боровся за краще майбутнє своєї Батьківщини. Пригадаймо також, що поет багато разів зазнавав репресій з боку радянської влади. Засудження, арешти, заслання ...

Стус казав так:

... Голови гнути я не збирався, бодай що б там не було. За мною стояла Україна, мій пригноблений народ, за честь котрого я мушу обставати до загину.

ХХІ століття ... Бурхливі часи настали. У кожного своє лихо. І у нас не тихо. Тому так щиро молимось за Україну та всіх добрих людей, які захищають свою рідну землю і Незалежність. Дуже активною у цій боротьбі є наша молодь. Хочеться запитати: Звідки вони беруть силу і відвагу? Напевно – з потреби свого лицарського серця. З Тризуба, Гімну і Прапора. З віри в Бога. Сили і відваги додають наші славні предки та герої усіх часів. Князі, козаки, воїни, поети  ... Шевченко і Стус. Та багато інших. Джерелом мужності є також мудрість і благородна діяльність деяких наших сучасників.

Під час моєї студентської поїздки до Канади (багато років тому), зайшла я до української книгарні. Були там різні цікаві книжки. Я вибрала одну: «Палімпсести» Василя Стуса, ( В - во «Сучасність» 1986 ).  В книзі поміщені вірші 1971 – 1979 років. Ось один із них:

Як добре те, що смерти не боюсь я

і не питаю, чи тяжкий мій хрест.

Що перед вами, судді, не клонюся

в передчутті недовідомих верст.

Що жив, любив і не набрався скверни,

ненависти, прокльону, каяття.

Народе мій, до тебе я ще верну,

і в смерті обернуся у життя

своїм стражденним і незлим обличчям.

Як син, тобі доземно уклонюсь

і чесно гляну в чесні твої вічі

і з рідною землею поріднюсь.

Тепер я ще раз заглянула в книгу проф. Миколи Жулинського: «Українська література. Творці і твори». Київ 2011.

Серед багатьох цікавих розділів є також такий: Василь Стус. Феномен доби. Варто прочитати.

Професор написав:

Василь Стус – поет – творець нової якості українського слова і нової системи ідейно – естетичних координат для виходу української культури на європейський рівень естетичного мислення. Його твори відкривають позапростірний світ іншого буття. На інших траєкторіях мислення, сприйняття світу і злою долею накинутої нам системи.  ( ... )

Поет був відкритий європейській естетиці, філософії, культурі, бо переконаний, що без духовного оновлення і змужніння національний дух не розкрилиться, не відкриється новим горизонтам. Це був повноцінний поетичний голос, який вимагав мужності для зміни всієї культурної парадигми. ( ... )

Кожне його судження, кожен його роздум, оцінка, враження мають для нас тепер і в майбутньому матимуть величезну цінність. Василь Стус уособив найблагородніші риси української людини, українського поета ХХ століття. ( ... )

4 вересня 1985 року, в концтаборі на Уралі, Василь Стус помер.

Поет, літературознавець, перекладач та правозахисник.

Чоловік Валентини Попелюх. Батько сина  – Дмитра.  Жив 47 літ.

Висиль Стус спочиває на Байковому кладовищі в Києві. Я була на його могилі. Тоді, біля хреста, росла червона калина ...

                                                                                                Ярослава  Кобилко