Bazylianie

001 Bl. S. Wyszynski Стефан Вишинський народився 3 серпня 1901 року в с. Зузеля (сьогодні: gmina Nur, pow. Ost­rów Mazowiecka), як другий із семеро дітей Ста­ні­слава і Юліани Вишинських. Його шкільні роки випали в нелегкі часи першої світової війни. В роках 1920-1924 навчався у Вищій Духовній Се­мі­нарії в м. Влоцлавек і тут 03.08.1924 був свячений на священика. У 1929 році захистив докто­р­сь­ку дисертацію на католицькому універ­ситеті в Любліні (KUL), після чого виконував різні завдання у влоцлавецькій дієцезії.

Під час другої світової війни був м. ін. ка­пе­ланом Сестер Францисканок Служебниць Хреста в Лясках б. Варшави та капеланом повстанців під час варшавського повстання 1944 року. В Лясках зустрівся із блаженною с. Ельжбєтою Р. Чаць­кою, засновницею згромадження вище названих сестер, з якою разом винесений на престоли 12.09.2021 р.

Після війни, з призначення Апостольської Сто­лиці, 12.05.1946 прийняв єпископські свя­чен­ня (хіротонію) як правлячий єпископ люблінської дієцезії. А після двох років, 12.11.1948 року, Апостольська Столиця призначила його Архі­єпи­с­копом Гнезненсько-Варшавським і Примасом Польщі. В 1953 році був піднесений до гідності кар­динала.

Разом з цим призначенням, подібно як його по­передник, кард. Август Гльонд, Архієпископ Вишинський отримав також спеціальні пов­но­ва­жен­ня як Делегат Апостольської Столиці для вір­них Східних Церков у Польщі, в основному для вірних греко-католиків. Повноваження обіймали духовну опіку над вірними, дбання про церковне майно, забезпечення душпастирських послуг у влас­ному обряді і традиції, встановлювання сто­су­нків між державою і духовенством та вірними, захист автономії та релігійної тотожності (іден­ти­ч­ності).

Тут треба усвідомити, що структури цієї час­ти­ни греко-католицької перемишльської єпархії, яка після 1945 року залишилася в кордонах Поль­щі, були повністю знищені комуністичною вла­дою. В червні 1946 року єпископи, правлячий Йо­са­фат Коциловський та помічник Григорій Ла­кота, були арештовані і передані радянським слу­ж­бам КГБ. Сьогодні обидва належать до лику блаженних священномучеників УГКЦ. Свяще­ни­ки арештовані й ув’язнені в тюрмах, вірні пов­ні­с­тю виселені зі своїх сіл і містечок і депортовані на північно-західні території Польщі. Залиши­лися порожні храми, монастирі, приходства. А на місцях депортації вірні позбавлені духовної опіки. Священикам, яких після біля двох-річного ув’язнення випускали з тюрми, комуністи забо­ро­ни­ли служити які-небудь греко-католицькі бого­служіння, дозволялося їм лише на служіння в латинському обряді. Ситуація була вкрай важка.

І тут постава Кард. Вишинського показалась дуже важливою. Він, на основі згаданих повно­важень Апостольської Столиці, давав дозвіл нашим священикам на служіння в латинському об­ряді не вимагаючи, щоб формально перейшли до римо-католицької церкви. А коли після 1956 року наступила в Польщі легка відлига, то він давав згоду поодиноким священикам на слу­жін­ня в рідному обряді в римо-католицьких храмах. І так в наслідок трудних розмов Конференції Польського Єпископату очолюваної Кард. Ви­ши­нським з комуністичною владою, в 1957-1959 роках вдалося відкрити перших 17 неофіційних греко-католицьких душпастирств.

Внаслідок даль­ших інтенсивних заходів з бо­ку нашого духовенства і Кардинала Ви­ши­н­сь­ко­го в 1967 ро­ці було вже 56 таких душпастирств, які рішенням Вишинського, прирівнювалися до парафій, хоч формально такими не були аж до 1989 року. Священики мали право благословити подружжя, вести усі метрикальні книги (хре­ще­н­ня, вінчання, похоронів), проводити катехизацію дітей тощо.

Треба також відзначити, що від початку свого правління, як Делегата для греко-като­ли­ків, Примас Вишинський призначив двох греко-ка­то­лицьких священиків, як референтів, для кращого контакту з духовенством і вірними в особах о. Василя Гриника та о. Миколи Денька, які до війни були близькими співпра­цівниками пере­миш­льського Владики Йосафата Коцилов­сь­ко­го. Коли 1964 року Конгрегація Східних Цер­ков призначила Примаса ордина­рієм (правлячим єпи­скопом) для греко-католиків в Польщі, він при­з­начив о. Василя Гриника генеральним ві­ка­рі­єм в справах греко-католиків, що піднесло йо­го статус також перед латинським духовенством.

За сприянням Примаса поволі наладнувалися структури греко-католицької церкви в Польщі. Наприкінці 60-тих років він погодився на відновлення греко-католицької Перемишльської Капітули, потвердив також утворення трьох гре­ко-католицьких деканатів (протопресвітера­тів) – північно-східний (від Гданська по кінці ольш­ти­н­ського воєводства), північно-західний (від Слу­п­ська через Щецин по Гожув Вєлькопольскі) і пів­денно-західний (від Зеленої Гори через Вро­ц­лав по Ополє) – що дозволило краще орга­ні­зу­ва­ти і координувати працю наших священиків в душ­пастирствах на даній території. За його зго­дою утворено також вищу духовну семінарію для греко-католиків, яка по сьогоднішній день зна­ходить своє приміщення в рамках вищої ду­хо­вної семінарії в Любліні. Він виставляв де­к­ре­ти на дияконські і сященичі свячення греко-ка­то­ли­цьких священиків, які в тому часі приймали свячення, в тому числі й автору цих рядків.

Таким способом, попри великі труднощі з боку комуністичної влади в Польщі, греко-ка­то­ли­цька церква під опікою Кардинала Стефана Ви­шинського перетривала, а то й поволі розви­ва­лася. Після розпаду комуністичних режимів наприкінці 80-тих років, в тому числі і в Польщі, ця церква мала своїх священиків, підготовані структури, і була готова  прийняти на себе цілу відповідальність за дальший розвиток.

Кардинал Стефан Вишинський, Примас По­льщі, Ординарій для греко-католиків у Польщі, упокоївся 28 травня 1981 року у Варшаві. На йо­го похорон до ще комуністичної Польщі вперше офіційно приїхав греко-католицький єпископ, Кардинал Мирослав І. Любачівський, тоді коаді­ю­тор Блаженнішого Патріарха Йосифа Сліпого, щоб віддати шану великому пастиреві церкви, в тому й греко-католицької церкви в Польщі.

12 вересня 2021 року у Варшаві про­го­ло­ше­но його блаженним католицької церкви.

ієрм. Петро Кушка, ЧСВВ

Більше про відношення Кард. С. Вишинського до греко-католицької церкви прочитаєте за цим лінком: https://www.ekai.pl/kard-wyszynski-wielki-prymas-i-zwierzchnik-kosciola-greckokatolickiego-w-polsce/