Шановні друзі, час-від-часу варто призадуматися над крухістю, недосконалістю людського життя. Завдяки цьому напевно прийдемо до переконання, що ми у своїх великих слабостях, цілковито завіряємо своє життя Богові. У своїй сліпій самолюбності людина у духовній роздумі відновлює свої добрі постанови та щоденно пробує виявити щирий жаль за свої недомагання у суспільному та духовному житті. В народі є гарна приповідка: не бійся дивитися правді в очі. Навчаючи, сам Христос сказав: „Пізнайте правду і правда визволить вас” (Іван 8,32). З Христових слів розуміємо, що людина повинна зрозуміти свої гріхи, пізнати Бога, який може кожного оздоровити і ущасливити, - і тільки тоді, коли пізнається справжня вартість життя, не грішитимемо і ніколи не будемо кривдити Бога і ближніх
Пізнаючи правду про себе, ми вже не ходимо в темряві. Сам Христос научає своїх учнів: „Я - світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме в темряві, а матиме світло життя” (Ів. 8,12). Хто не має Божої правди в собі, не має Бога в душі. Іншим разом Христос сказав до своїх учнів: „Я - путь, істина і життя” (Ів. 14,6). „Коли ж ви в мені перебуватимете, і мої слова в вас перебуватимуть, - просіте тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас” (Ів.15, 7).
Add a commentШановні друзі, іноді чуємо, як люди кажуть, що вони надто запрацьовані і не мають часу молитися, або ходити до церкви. Люди, які так говорять, не розуміють ні церковників, ні себе, ні свого щоденного життя. Вони не розуміють, що духовне життя є також необхідне, як їжа, сон чи праця. Релігійне, духовне життя є зв’язком, яке єднає людину з Богом. Занедбувати своє духовне життя так само нерозумно, як відмовлятися дихати, їсти чи відпочивати. Усі перелічені речі підтримують життя, а духовність є необхідна для вічного життя людської душі.
Коли щось робимо потрібно бути поміркованими та старатися не порушувати Божі Заповіді. Якнайкраще використовувати своє життя тут, на землі. Тому в усьому, чого бажає людина, про що думає, що робить чи говорить – найголовніше, щоб Бог був партнером і усе подобалося Йому. Живучи так, прямуємо за Його мудрістю і найвищим добром.
Бог є джерелом усякого добра. З цього джерела виходить все добре, що маємо і чим живемо. Ця цілюща вода доброти наповнює все людство: і грішників, і святих. Щоб творити добро та кожного дня прямувати до святості, нам без віри не обійтися. Віра нас надихає і єднає з Богом. Отже, віруюча людина в усякому добрі бачить присутність Бога, а невіруюча – не виходить за межі самого себе. Бог створив речі для усіх нас, щоб використовувати їх правильно, удосконалювати, працюючи для успіху на землі та для всезадовільняючої слави в Небі. У такий спосіб наше щоденне життя простих, одночасно немічних але переповнених вірою людей, буде найкращим приготуванням до вічного життя
Add a commentБог сотворив людину з Любові, і цілий час прагне, щоб вона у цій любові перебувала до кінця свого життя. Він покликав її до життя у часі, і цей час є дорогоцінний. Дивлячись на поспіх самої людини, здається, що більшість живуть так, ніби цього часу було замало, усім чогось бракує. Багатьом не має часу на Бога, своїх дітей, комусь не вистачає грошей, іншим бракує здоров'я. Усі ми живемо в гамірному світі, де наші дні розписані по хвилинах. Життя біжить, а за ним біжимо ми. У книзі Старого Завіту Проповідника читаємо: " Усьому час-пора, і на все слушна хвилина під небом: час народитися і час вмирати..." (Проп. 3,1-2).
Над усім чуває Боже провидіння, воно є засобом, яке керує всесвітом, і щоб забезпечити виконання своїх планів, Бог керує усіма справами людини і не залишає її без Свого промислу. Бог піклується про увесь світ і про кожну людину окремо. Без волі Божої у житті людини нічого не відбувається. Тому Ісус Христос сказав, що без волі Отця Небесного не впаде з голови жодна волосина. ( Мт. 10,30). Бог допомагає усякому добру, а злу, що виникає через віддалення, покладає край або спрямовує його до благих наслідків.
Add a commentТеперішня цивілізація є під загрозою депресії. Шукання у Господі віри, надії та любові, пошук та зрозуміння власної цілі для сьогоднішнього суспільства є як цілюще лікарство. Якщо відкритися на Бога Отця, Сина і Святого Духа, то можна отримати усе, що не супротивне Божій волі. У Святому Писанні читаємо: "Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам" (Мт. 7, 7).
Завдяки вірності та неустанній молитві отримуємо лікарство, яке спричиняється до виздоровлення з різного роду узалежнень та хвороб. Бог оживляє, підтримує та лікує, але в це треба вірити. Доказ цієї віри знаходимо в Євангелії від Матея: "І от одна жінка, що дванадцять років нездужала на кровотечу, приступила ззаду й доторкнулась до краю його одежі. Казала бо сама до себе: "Як тільки доторкнуся до краю його одежі, видужаю". Ісус же, обернувшись, побачив її і каже: "Бадьорися, дочко! Віра твоя спасла тебе". І видужала жінка від тієї ж години" (Мт. 9,21-22).
Add a commentВ часі Великого Посту Свята Церква закликає нас залишити суєту цього світу, гучні забави та приступити до Бога в молитві покаяння: «Господи, визволь від уст брехливих мою душу, від підступного язика» (Пс. 119, 1,2). Заради більшого зосередження, впродовж Великого Посту, в Церкві відправляється Літургія Напередосвячених Дарів. Її можна назвати одним з найпрекрасніших богослужінь Христової Церкви, серцевиною та центром великопосних молитов.
У Літургії Напередосвячених Дарів прочитуємо псальми, великопосні стихири, слухаємо старозавітні читання, які через багато століть не втратили своєї актуальності. На заклик священнослужителя: «Премудрість прості! Світло Христове просвічує всіх!», - просимо Господа нашого Ісуса Христа світла, що прийшло у світ швидше за нас, як правдиве Світло, в якому сповнилися усі Старозавітні пророцтва, а ми у них увірували. Співаючи покаянний піснеспів: «Нехай піднесеться молитва моя, мов кадило перед тобою, підношення рук моїх, як жертва вечірня. Господи взиваю, я до Тебе, вислухай мене. Почуй голос моління мого. Постав Господи моїм устам сторожу, до дверей губ моїх варту. Не дай схилитися у серці моїм до чогось зло, ані учинити лихі вчинки», - священнослужитель з вірними просять Бога зберегти всіх від найлютішого ворога, власного язика, який вводить у гріх проти восьмої Божої заповіді. Гріх язика - це плітки, брехня, наклеп, суперечка, осудження, насмішка, незадоволення, лестощі, прокльони та пустослів'я.
У Богослужінні Напередосвячених Дарів відсутня центральна частина недільної Літургії, на якій відбувається прикликання Святого Духа та здійснення Євхаристії. Священнослужитель й вірні причащаються Святими Дарами, які були освячені в неділю на Літургії Святого Василія Великого. У часі великого входу з Дарами, вірні співають: «Нині сили небесні невидимо з нами служать, ось бо входить цар слави, це жертва тайна звершена супроводиться у славі. З вірою і любов'ю приступім, щоб нам причасниками життя вічного стати». Почувши ці слова, уподібнюємося до Ісуса Христа і на заклик священнослужителя: «Приступіте» - причащаємося. В такий спосіб, поєднавшись з Богом, сповняючи вечірню молитву та дякуючи за принесені Напередосвячені Дари, священнослужитель і вірні просять допомоги на дальший час Посту, щоб були визволені від усякого диявольського підступу та у скорому часі, могли гідно відсвяткувати Христове Воскресіння.
Add a comment