Школа в місцевості Позездже – це місце навчання 16-ти дітей з парафії Венґожево і Круклянки. Як щороку, так і тепер діти, батьки та вчителі зустрілися на Святому Вечорі з колядкою. Зустріч почалася читанням Божого Слова про народження Ісуса Христа, яке зачитав Ігор Ковалик – учень ІІ класу гімназії, а відтак сестра Олена Манькут СНДМ привітала усіх зібраних словами заохоти прийняти дар, який приносить у світ Вифлеємське Дитятко, і ділитися Божими дарами, а перш за все – любов’ю. Не забракло і святої просфори, що є символом єдності і доброти.
Add a comment
9 листопада – День української писемності та мови.
Якщо Ти любиш мудре поетичне Слово – прочитай оці думки Ліни Костенко:
КРИЛА
А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина ...
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху – пір'я,
А з правди, чесноти і довір'я.
Add a comment16 грудня 2012 р., увечері, в Будинку культури (Dom Kultury Śródmieście, ul. Smolna 9) у Варшаві відбулося відкриття виставки творів дітей з Художньої майстерні при василіанському монастирі в Луцьку (Україна) «Ікона на склі». Це - дуже оригінальний і вимогливий рід ікони, в якому діти з василіанської парафії у Луцьку досягли високої майстерності.
На відкриття виставки прибули: представник посла України в Республіці Польща, голова Об’єднання Українців у Польщі – Петро Тима з дружиною, протоігумен василіанського Чину в Польщі – ієром. Ігор Гарасим ЧСВВ, парох греко-католицької церкви у Варшаві – ієром. Петро Кушка ЧСВВ з деякими парафіянами, сестри-василіанки і українська молодь, яка дала короткий концерт коляд і щедрівок.
Відкриття виставки попередила майстер-школа, яку вели художниці з Луцька – Тетяна Мялковська і Галина Черниш. Вони, разом з отцями-василіанами – Терентієм Цапчуком та Павлом Федусівим, привезли на Варшавську виставку ікони на склі, написані дітьми з Луцька.
Add a commentКоли я був дитиною, мені здавалось, що всі мешканці Україні є подібними до тих людей серед яких я жив, – а саме галичан. Коли вперше поїхав з батьками відпочивати в Крим, я зрозумів що на Сході України живуть дещо інші люди, які відрізняються хоча би тим, що розмовляють російською. З того часу спливло чимало літ – Україна стала незалежною державою, але ми, громадяни однієї держави, далі замало знаємо ще про один одного.
Цього року, автор вирішив провести відпустку у Криму, який часом називають островом. Чому? Тому що він залишається досить ізольованою, самобутньою територією в складі України – так званою Автономною Республікою Крим. За часи Совєтського Союзу – це був один з комуністичних бастіонів, а серед його мешканців було чимало відставних військових, яких комуністична влада поселяла на ці землі після закінчення ними військової служби. До сьогоднішнього дня на багатьох будинках, в Криму, видніються таблички на яких написано, що тут проживав той чи інший заслужений військовий чин часів СРСР.
Add a comment