Szczegóły

Ієродиякон Богдан ЧСВВ

Utworzono: 06 listopad 2012

Wśród różnych obowiązków przydzielanych bazylianom w klasztorach była także funkcja ekonoma folwarku. Zakonnik pełniący tę funkcję był także nazywany prokuratorem, lub prokuratorem ekonomem. Niemal każdy klasztor posiadał ziemię i trzodę na potrzeby własne, a nawet dające możliwość sprzedaży płodów rolnych. Folwarki takie znajdowały się w najbliższym sąsiedztwie klasztoru, ale były też folwarki położone znacznie dalej. Dobra takie stawały się własnością bazylianów najczęściej przez fundację szlachecką lub królewską. Oprócz sytuacji, kiedy bazylianie sami kupowali jakieś dobra, to miejscowy szlachcic, zakładając klasztor, w dowód wdzięczności za łaski otrzymane od Boga, lub w zapisie testamentalnym, darował jakąś część swoich posiadłości klasztorowi. Klasztor w Łyskowie ufundowany w 1682 roku przez Krystynę Kuncewiczową otrzymał od niej folwark Koniedź, wioskę Kukulicze i folwark Odyńcowski razem ze stawem, mające stanowić źródło utrzymania dla zakonników. Eustachy Sokół w 1621 roku w testamencie zapisał klasztorowi dobrotworskiemu połowę swego majątku.

Posiadanie dóbr ziemskich w Rzeczypospolitej w owym czasie wiązało się z ogromnymi problemami. Częste przemarsze wojsk (XVII i początek XVIII w.) powodowały znaczne straty majątkowe oraz rozproszenie przypisanych do ziemi chłopów. Powszechną praktyką były zajazdy sąsiedzkie, przywłaszczanie ziemi lub trzody, czy inne samowole szlacheckie. Nie omijało to także dóbr klasztornych. Do tego dochodziła konieczność umiejętnego gospodarowania, tak, aby ziemia i trzoda przynosiły spodziewane zyski. Wszystko to wymagało ustanowienia odpowiednio wykwalifikowanego administratora. W pierwszym okresie istnienia Zakonu administracją dobrami niejednokrotnie zajmowali się ludzie świeccy. Natomiast najczęstszą praktyką stosowaną przez bazylianów również w późniejszych latach, było arendowanie dóbr osobie, która zobowiązywała się do wypłacenia pewnej sumy z rocznego dochodu. Jednak niektóre dobra bazylianie pozostawiali we własnej administracji wyznaczając do ich zarządzania prokuratorów. Według katalogu z 1754 roku tylko w Prowincji Litewskiej było 23 prokuratorów, z czego aż 4 w Witebsku (jeden miejscowy i trzech na folwarkach poza klasztorem) i 3 w Wilnie (klasztorny, w Zalesiu i Swiranach).

Szczegóły

ієродиякон Богдан Пєтночко ЧСВВ

Utworzono: 20 grudzień 2011

Християни дуже рано зіткнулися із необхідністю призадуми над несправедливими переслідуваннями, терпінням і смертю тих, які увірували в Ісуса Христа. Щоб ваша випробувана віра, куди цінніша від тлінного золота, яке вогнем очищають, була на похвалу, на славу й на честь – під час об’явлення Ісуса Христа – такими простими словами пояснював терпіння апостол Петро ( 1 Петра 1,7). Промовляючи ці слова, можливо не передбачував, що в майбутньому ці слова будуть скеровані не тільки до тих, що прийняли єдність з Ісусом Христом, але й для тих, хто прийняв єдність з його наступниками – Папою Римським.

В історії Греко-Католицької Церкви вже так склалася, що впродовж багатьох століть не бракувало моментів випробування. В XVII-XIX ст. знаходимо багато прикладів, які вказують на правдивість і безкомпромісність слів з книги Одкровення Йоана Богослова: «Не бійся нічого, що маєш витерпіти. От, укидатиме декотрих з вас диявол у темницю, щоб випробувати вас, і матимете горе десять днів. Будь вірний до смерти, і дам тобі вінець життя» (2,10). Для деяких випробування сталося кінцем – за свою вірність заплати своїм життям. Між ними були прості люди, єпархіальні священики, монахи і монахині.

Szczegóły

Ієродиякон Богдан ЧСВВ

Utworzono: 10 luty 2012

В історії українців на Закарпатті не бракувало важких хвилин. У той сам час, не бракувало і людей свідомих, освічених, які мали досить знання і культурного надбання, щоб протиставитись «офіційній думці». Серед таких осіб був василіанин о. Анатолій Кралицький, якого згадується у Василіанському чині у день його смерті – 11 лютого. Він зараховується до гуртка т.зв. просвітителів, які в другій половині ХІХ ст. старались піднести культурно-національне життя українського Закарпаття.

Отець Анатолій Кралицький народився 13 лютого 1835 року в селі Чабини на Пряшівщині, про яке писав в 1851 р.:

Szczegóły

Ієром. Юліан Коваль ЧСВВ

Utworzono: 24 październik 2011

Історія василіанської обителі у Перемишлі не дуже довга, але доволі складна. Ідея побудови церкви на Перемиському Засянні виникла ще у 1893 році – її ініціатором був о. Мирон Подолинський. Благословення на будівництво храму дав тодішній Перемишльський єпископ Юліан Пелеш.

У планах отця Подолинського було збудувати церкву, повернути до Перемишля василіан і включити їх до духовної праці при тій церкві, де мав би також повстати монастир. Здійснення задуму почалася від збірки коштів на будову, купівлю землі та замовлення архітектурного проекту майбутнього храму.

У грудні 1913 року зусиллями Перемиського єпископа – Константина Чеховича до Перемишля після півтора-столітнього небуття повернулися василіани і активно включилися в справу будови церкви. Першим ігуменом у Перемишлі став о. Маркіян Марисюк ЧСВВ. Заново розпочалася велика збірка грошей, докуплено більше землі, почато закупівлю будівельних матеріалів та замовлено виконання проекту церкви у архітектора А. Лушпинського.