Створено: Четвер, 17 червня 2010, 14:45
Автор: Ієромон. Ігор Гарасим ЧСВВ
Отець Євген Усцкий

Текст поль./укр.

historia_cerkwi_kop2_copyEugeniusz Uscki (1905-1991). Urodzony 24 grudnia 1905 roku w Michalewiczach pow. Rudki, woj. Lwowskie, jako syn greckokatolickiego ks. Mirosława Usckiego (ur. 1878 r.) i Heleny Kałamunieckiej. Był najstarszy z czwórki rodzeństwa. Szkołę powszechną ukończył w Piątkowej Ruskiej pow. Dobromil. W latach 1916-1924 ukończył gimnazjum klasyczne w Przemyślu. W 1918 roku umarł mu ojciec, co spowodowało przeniesienie Eugeniusza do bursy. W latach 1925-1929 ukończył greckokatolickie Seminarium Duchowne w Przemyślu i 15 kwietnia 1929 roku został wyświęcony z rąk przemyskiego biskupa Jozafata Kocyłowskiego. Był celebsem. Pracował jako administrator parafii Jasiel (rymanowski dekanat) pow. Sanok (1929-1935), Rzepnik pow. Krosno (1935-1936), Blizianka pow. Strzyżów (1936-1944), Siedliska pow. Brzozów (1944-1947). W 1945 roku jego matka i siostra zostały zamordowane. W ramach akcji „Wisła” wraz z bratem został przesiedlony do Ornety. Na miejsce przybył 14 maja 1947 roku. Prymas Polski na mocy szczególnych uprawnień Stolicy Apostolskiej zezwolił ks. Eugeniuszowi Usckiemu 1 sierpnia 1947 roku na sprawowanie czynności kapłańskich w obu obrządkach: greckim i łacińskim. Nauczał religii rzymskokatolickiej w szkołach powszechnych diecezji warmińskiej. 19 stycznia 1950 roku wikariusz generalny diecezji warmińskiej ks. Mieczysław Karpiński zwraca się do prymasa Polski Stefana Wyszyńskiego o przedłużeniu ważności indultu na odprawianie i nabożeństw łacińskich i sprawowanie sakramentów dla ks. Usckiego. Następne takie prośby miały miejsce dnia 12 marca 1951 oraz 20 kwietnia 1953 roku. Najpierw pracował jako wikariusz parafii Orneta (1947-22.VI.1957), a następnie jako wikariusz parafii Banie Mazurskie (22.VI.1957-1978). Tam też od 23.IV.1957 roku (pozwolenie Kurii Biskupiej w Olsztynie z dnia 15.IV.1957 i dzień później prymasa Wyszyńskiego) zaczął odprawiać nabożeństwa wschodnie. Dnia 17 października 1958 r. prymas Wyszyński nadał dla ks. Usckiego dodatkowe prawa jako duszpasterza grekokatolików m.in. udzielanie chrztów, błogosławieństwa małżeństw, odprawiana pogrzebów i in. Następnie takie prawa były przedłużane 18 października 1959, 16 września 1960, 15 października 1961 roku. 21 maja 1959 roku otrzymał pozwolenie od prymasa Polski na odprawianie greckokatolickich nabożeństw w Węgorzewie. Na to nie zgodziła się wówczas władza (pismo z 3.VIII.1959).

W dniu 10 września 1968 roku został odznaczony Kanonią Honorową przez prymasa Polski Stefana Wyszyńskiego. Emeryturę spędzał w Baniach Mazurskich i w Ornecie w latach 1978-1991. W miarę zaniku sił rezygnował stopniowo z pracy duszpasterskiej, wreszcie nawet z odprawiania Mszy św. w koncelebrze. Zmarł w Domu Księży Emerytów Diecezji Warmińskiej w Ornecie dnia 8 maja 1991 roku. Eksportę do kościoła prowadził ks. Dziekan ornecki mgr Tadeusz Alicki. Mszą św. koncelebrował o. Julian Gbur SVD, ówczesny wikariusz generalny biskupa przemyskiego. Kazanie wygłosił rzymskokatolicki biskup Julian Wojtkowski, który odprawił też nabożeństwo żałobne w obrządku łacińskim. Kondukt na cmentarz prowadził o. Melecjusz Biliński OSBM, dziekan olsztyński obrządku greckiego.

Źródła:

- Archiwum Archidiecezji Warmińskiej, Teczka: Grekokatolicy do 1965 r., sygn. KVXXVI ½; Teczka: Grekokatolicy 1966-1972, sygn. KVXXVI ¼;

- Василіанський Архів у Варшаві, фонд ІX, справа 1, одиниця 2,3, стор. 1-10.

- Archiwum Państwowe w Olsztynie, PWRN, 444/9, Sprawozdania z działalności Referatów ds. Wyznań [Prezydiów Powiatowych Rad Narodowych] za rok 1954, k. 114.

- Kopiczko A., Duchowieństwo greckokatolickie w diecezji warmińskiej 1947-1960 – miedzy akomodacją a odrębnością, [w:] Kościół greckokatolicki na Warmii i Mazurach. Wobec doświadczeń przeszłości i przemian społeczno-politycznych w Polsce, pod red. M. Melnyka, Olsztyn 2006, s. 54-55.

- Kopiczko A., Kościół greckokatolicki na Warmii i Mazurach po II wojnie światowej, „Warmińskie Wiadomości Archidiecezjalne” 1997, nr 27, s. 105-106.

- „Warmińskie Wiadomości Diecezjalne” 1991, nr 4, s. 191-192; 1957, nr 4, s. 44.

О. Євген Усцкий (1905-1991)

Народився 24 грудня 1905 року в Михалевицях Рудського повіту Львівської області. Син греко-католицького священика Мирослава Усцкого (нар. 1878 р.) та Олени Каламуніцької. Був найстаршим із чотирьох дітей. Загальноосвітню школу закінчив у П’ятковій Руській Добромильського повіту. В 1916-1924 роках закінчує класичну гімназію в Перемишлі. В 1918 році помирає батько й Євгеній змушений перевестися до гуртожитку. В 1925-1929 роках закінчує греко-католицьку семінарію в Перемишлі і 15 квітня 1929 року висвячений на священика Перемиським єпископом Йосафатом Коциловським. Був неодруженим. Працював адміністратором парафій: Ясель (Риманівський деканат) Саноцького повіту (1929-1935), Ріпник в повіті Кросно (1935-1936), Близянка в повіті Стрижів (1936-1944), Селиська в повіті Березів (1944-1947).

В 1945 році його мати і сестра були вбиті. В рамах акції «Вісла» разом із своїм братом переселений до Орнети. На місце поселення прибуває 14 травня 1947 року. Примас Польщі - з уповноваження Апостольської Столиці - на особливих правах 1 серпня 1947 року видає отцю Євгену Усцкому дозвіл на звершення священнодійства у двох обрядах: грецькому та латинському. Отець навчає релігії римо-католицького обряду в загальноосвітніх школах Вармінської єпархії. 19 січня 1950 року генеральний вікарій Вармінської єпархії отець Мєчислав Карпінський звертається до Примаса Польщі Стефана Вишинського з проханням продовження права «біритуалізму» для отця Усцкого для звершення латинських богослужінь і Святих Тайн. Далі подібні прохання надходять 12 березня 1951 року, а також 20 квітня 1953 року.

Спочатку о.Усцкий працював сотрудником парафії в Орнеті (1947-22.VI.1957), а пізніше також сотрудником, але в Банях Мазурських (22.VI.1957-1978), де від 23.IV.1957 року (згода Єпископської управи в Ольштині з дня 15.IV.1957 й день пізніше - примаса Вишинського) почав служити східні богослужіння. 17 жовтня 1958 року примас Вишинський надає отцю Усцкому додаткові права як для душпастиря греко-католиків, між іншим звершувати: Святу Тайну Хрещення і Миропомазання, Святу Тайну Подружжя, служити похорони тощо. Далі подібні права були продовжувані: 18 жовтня 1959 року, 16 вересня 1960 року, 15 жовтня 1961 року.

21 травня 1959 року о. Усцкий отримує від Примаса Польщі дозвіл відправляти греко-католицькі богослужіння у Венґожеві, але місцева влада на це не погоджується (лист від 3.VIII.1959). 10 вересня 1968 року Примас Польщі Стефан Вишинський присвоює о.Усцкому звання Почесного каноніка. Перебуваючи на пенсії, о.Усцкий живе у Банях Мазурських та в Орнеті (1978-1991). У зв'язку з виснаженням та неміччю спочатку залишає самостійну душпастирську працю, а згодом його стан погіршується настільки, що не може служити Святої Літургії навіть у співслужінні з іншими.

Помирає 8 травня 1991 року в Старечому Будинку для священиків-пенсіонерів Вармінської єпархії в Орнеті. Похоронне введення у церкву здійснив Орнетський декан кс. Тадеуш Аліцький. Святу літургію очолив о. Юліан Гбур SVD - тодішній генеральний вікарій Перемиського єпископа. Проповідь виголосив римо-католицький єпископ Юліан Войтковський, який також відправив заупокійне богослужіння, але в римо-католицькому обряді. Похоронний хід на цвинтар супроводжував Ієромонах Мелетій Білинський ЧСВВ - Ольштинський декан грецького обряду.

Опрацював Юрій Мащак