Створено: Понеділок, 24 травня 2010, 18:45
Автор: Ієромон. Димитрій Гарасим ЧСВВ
В дорозі до Небесного Єрусалиму

Літургія оголошує Бога трисвятим. Вона також називає Ісуса Єдиним Святим, складає хвалу «всім святим». Ведемо мову також про святе Євангеліє, про святий тиждень, а і ми самі покликані, щоб стати святими. Появляється питання: що таке святість? Отже, святість – своєрідна і складна реальність, близька до тайни Божої, до богослужіння й моралі. Хоч святість містить у собі поняття чистого і священного, але стоїть вона вище від них і здається недоступною, такою, яка належиться лише Богові хоч її приписують всьому тому, що Бог сотворив.

Святість для осіб стає дійсною, лише у випадку прийняття Святого Духа. Тоді Божа любов буде перемагати гріх, який перешкоджає випромінюванню святості. Появляється запитання: чи байдуже ставлення до наших гріхів, дозволить нам пізнати розуміння святості?

У Новому Завіті слово «святий» визначало християн, тобто членів першої християнської спільноти у Єрусалимі. Через Духа Святого християни приєднались до Божої святості, утворюючи «святий народ», який прямує до Небесного Єрусалиму. Святість християн вимагає відмови від гріха і поганських звичаїв.

Святий Павло це називає словами: «поступати не в мудрості тілесній, а в Божій благодаті» (2Кр. 1,12).

Вимога святості в житті християнина відчувається в кожній християнській аскетичній традиції. Чи вміємо ще доцінити християнську аскезу?