Минає четверта неділя після Пасхи. В церквах читали Євангеліє про зустріч Ісуса Христа із самарянкою при криниці, Євангеліє найдовше з недільних Євангелій цілого року дуже багате різноманітним змістом. Могли ми почути проповіді на різні теми: про почитання Бога в дусі і правді, про моральне життя, про несакраментальні подружжя, про міжнаціональні і міжрелігійні конфлікти, про Операцію «Вісла» та про багато іншого – залежно від «натхнення», яке отримав проповідник…

Але чи десь говорили про покинутий глечик? Про цей, з яким самарянка прийшла до криниці, щоб зачерпнути води, а потім «(вона) покинула свій глечик, побігла в місто та й каже людям: Ідіть но і подивіться на чоловіка, що сказав мені все, що я робила» (Йо 4,28-29).

Говорили десь? Поділіться з нами тим, що почули.

Писали десь? Поділіться прочитаним.

Не говорили? Не писали? Може воно без значення?

Чому тоді Євангелист Іван згадує про нього? Може розказуючи про цю деталь також хотів нам щось переказати. Що?

Що може означати цей покинутий глечик, чи – як перекладає це місце о. Рафаїл Турконяк – покинуте відро? Який зміст несе ця згадка? Чи з порожнього та ще й покинутого посуду можна щось зачерпнути?

Поділіться своїми власними роздумами