Разом з громадянами Польщі ми були співучасниками сумних подій, але також свідками потоку неймовірних та глибоких переживань. Товпи народу приходили, щоб віддати шану свому Президентові та всім, що трагічно загинули. У багатьох коментарях, проповіддях, прощальних словах звучали не лише слова співчуття, скріплення у вірі, солідарності з тими, які несподівано втратили своїх найближчих, але також вельми багато говорилося про жертовність та патріотизм. Як не дивно, але в час скорботи людина серйозно призадумується над метою свого земного життя.
Але не лише!
Поляки єднаються в час скорботи, виражають на різні лади свою любов до Батьківщини. Напрошуються різні запитання.
Чим є наше життя, яке так нагло і трагічно може обірватися?
Яку роль в нашому особистому житті , а особливо в час негоди та скорботи відіграє належність до національної спільноти?
Наскільки важливим та необхідним для сприйняття болю є солідарність. Запитую самого себе та всіх Вас, чого ми навчилися у ці скорботні дні?
Чи стали ми більш чутливими, уважними до людського горя?
Чи може заховалися за стіною байдужності та цинізму розуму, який залишив свою подругу любов?
Дорогі наші відвідувачі, поділіться тим, що сталося у Вас, у Вашому особистому житті за ці дні. Редакція.
HEADER
І ще одне: звичайно такі драматичні події є викликом для нас, що живемо поруч страждаючих. Визволяють багато добра в людях і це є щось гарне, важливе і, на загал, тривале, бо люди є добрі, хоч деколи не вміють цього добра з себе добути. Такі події помагають відкриватися на другу людину.
Widnosno " na załyszeni syroty, dekoły mali dity, na usi ne rozwiazane sprawy..." może to je nahoda dla nas żywyh szczob my okazały ludzke łyce ne tilki na myt, ale na dalsze nasze żytja,pomohły tym jaki zistały ditknuty tak wełykoju trahediu.
Po pytanniah: pro swoje żyttia i smert - czym je smert nasuwajetsia czerhowe. Czomu koły je trahedia możemo i wmijemo buty razom, bila sebe, tworyty jednist, a w dobroti, lubowy ne zawżdy. Czomu dobrota nas ne jednaje?
Віримо що Господь допоможе нам вирішити всі сумніви.
Persze pytannia szczo wynykaje - Czomu?
W taki xwyli kożen z nas zadumajetsia, ja takoż, nad swoim zyttiam, w jakomu misci znaxodytsia, jake buło joho doteperiszne żyttia, czy je hotowyj do widxodu z cioho switu, szczo nałeżyt szcze zrobyty?
To czas koły hocz na myt treba zatrymatysia i podumaty szczo faktyczno w naszomu żytti je ważływe.
To osobływyj czas - ce czas bolu i skorboty dla ludej szczo wtratyły swoih błyzkich, a dla mene to czas zadumy i spomeniw.