Bazylianie


Deprecated: Methods with the same name as their class will not be constructors in a future version of PHP; JCommentsACL has a deprecated constructor in /home/klient.dhosting.pl/bazylianie/bazylianie.pl/components/com_jcomments/classes/acl.php on line 17

Deprecated: Methods with the same name as their class will not be constructors in a future version of PHP; JCommentsPagination has a deprecated constructor in /home/klient.dhosting.pl/bazylianie/bazylianie.pl/components/com_jcomments/helpers/pagination.php on line 18

Разом з громадянами Польщі ми були співучасниками сумних подій, але також свідками потоку неймовірних та глибоких переживань. Товпи народу приходили, щоб віддати шану свому Президентові та всім, що трагічно загинули. У багатьох коментарях, проповіддях, прощальних словах звучали не лише слова співчуття, скріплення у вірі, солідарності з тими, які несподівано втратили своїх найближчих, але також вельми багато говорилося про жертовність та патріотизм. Як не дивно, але в час скорботи людина серйозно призадумується над метою свого земного життя.

Але не лише!

Поляки єднаються в час скорботи, виражають на різні лади свою любов до Батьківщини. Напрошуються різні запитання.

Чим є наше життя, яке так нагло і трагічно може обірватися?

Яку роль в нашому особистому житті , а особливо в час негоди та скорботи відіграє належність до національної спільноти?

Наскільки важливим та необхідним для сприйняття болю є солідарність. Запитую самого себе та всіх Вас, чого ми навчилися у ці скорботні дні?

Чи стали ми більш чутливими, уважними до людського горя?

Чи може заховалися за стіною байдужності та цинізму розуму, який залишив свою подругу любов?

Дорогі наші відвідувачі, поділіться тим, що сталося у Вас, у Вашому особистому житті за ці дні. Редакція.

HEADER 

 
#12 Guest 2010-04-26 18:45
Tragedia pod Smoleńskiem, przypomniała nam że życie jest kruche i krótkie, że każdy dzień należy tak przeżyć, aby po nocy w naszych sercach był pokój, nadzieja i silna wiara z zaufaniem, że Bóg jest miłością pełną Miłosierdzia, celem życia nie powinno być dobro materialne, tylko droga do Boga wypełniona dobrymi uczynkami. Wydarzenia tragedii pozostawiły, ból,cierpienie, tęsknotę za najbliższymi, i niezrozumienie dlaczego...Czło wiek nie może polegać na sobie,ale otworzyć się na działanie Ducha świętego, abyśmy poddali się woli Bożej i prowadzeniu w prawdzie - bo kłamstwo niszczy i zabija. Krzyk bólu i rozpaczy niech nam przypomina o powrocie do Boga. Bo te rany tylko miłość Jezusa Chrystusa uleczy. Otulam modlitwą tych którzy odeszli i ich cierpiące rodziny po stracie najbliższych. Proszę Boga o wypełnienie pustki, aby na ich drodze życia postawił ludzi którzy im pomogą,i silną wiarę, że po nocy nastaje dzień...
 
 
#11 Guest 2010-04-21 22:49
Дорогий Друже! Годі не згодитися з цими думками і тішуся, що можемо розмовляти на такому рівні. Але не завжди люди з такою зрілістю підходять до питань віри, головно у час важких випробувань, не завжди вміють відчитувати знаки Божої присутності і деколи розгублюються, деколи переживають спротив, бунт і тоді це легко може вести до розпачу. Для людей у таких трудних хвилинах, коли ставляють драматичні питання про сенс того, що сталося, що переживають, сказати їм тоді «це воля Бога» може (не мусить) провадити до відкинення Бога, як когось жорстокого, «нелюдського». І саме такі думки, побоювання, спонукали мене до рефлексій, якими поділився.
І ще одне: звичайно такі драматичні події є викликом для нас, що живемо поруч страждаючих. Визволяють багато добра в людях і це є щось гарне, важливе і, на загал, тривале, бо люди є добрі, хоч деколи не вміють цього добра з себе добути. Такі події помагають відкриватися на другу людину.
 
 
#10 Guest 2010-04-21 18:32
Dorohyj Otcze Petro! Ne hodyt meni o sproszczennia i zwilnennia z wyboriw i widpowidalnisti jaku maje ludyna. Hodyt meni o ce szczo tak naprawdu ne majemo wpływu na czas i misce naszoho perehodu do wicznosti. Dlatoho ce je zaspokojennia dla tych szczo zanurujutsia w smutku szczob ne perehodyły do beznadijnoj rozpaczy. Oczewydno majemo wpływ na żytja i nasze wybory. W mojej wypowisty hodyt meni peredowsim o zaznaczenie Bozoj prysutnosti w żytju, diłaniah, a takoż smerti kożnoj ludyny. Boh ne załyszaje ludyny samoji sobi z nerozwiazanymi probłememi i żytjam.
Widnosno " na załyszeni syroty, dekoły mali dity, na usi ne rozwiazane sprawy..." może to je nahoda dla nas żywyh szczob my okazały ludzke łyce ne tilki na myt, ale na dalsze nasze żytja,pomohły tym jaki zistały ditknuty tak wełykoju trahediu.
 
 
#9 Guest 2010-04-21 16:37
ak написав "Boh w Swojej mudrosti, ta lubowy do ludyny wybyraje najlipszu chwylynu naszoho perehidu do Wicznoj Zemli. Ce mene osoblywo napowniaje spokojom i dodaje syly na dalsze zytja. Nechaj bude Wolja Joho..." Це гарне свідоцтво віри, але чи підхід не надто спрощений? З одного боку, це так, але коли подивитися на всі страждання людей, на залишені сироти, деколи малі діти, на усі недокінчені справи... Чи можна так просто сказати: це воля Божа? А може, як сказав хтось з моїх знайомих, це нашарування (nawarstwienie) цілого ряду людських помилок? Бог бо сказав: управляйте землею... і залишив людині можливість вибирати, приймати рішення (decyzje) згідно зі своїм (людським) розумом. Розум і вільна воля це великі Божі дари для людини, і Бог їх не забирає - навіть тоді, коли людина погано їх вживає. Може варто і над тим подумати? Над відповідальніст ю кожного з нас за наші вибори, за рішення, які приймаємо у нашій буденності і їх вплив на долю інших людей.
 
 
#8 Guest 2010-04-21 15:34
Bahato wsze zistalo juz napysane. Czomu, czy ne dosyc,jake moje zytja, czy ja je hotowyj...ect. a moze nalezaloby na ciulu sprawu podywyts' z inakszoj storinky. Boh w Swojej mudrosti, ta lubowy do ludyny wybyraje najlipszu chwylynu naszoho perehidu do Wicznoj Zemli. Ce mene osoblywo napowniaje spokojom i dodaje syly na dalsze zytja. Nechaj bude Wolja Joho...
 
 
#7 Guest 2010-04-21 14:14
Pisla trahedii u Polszczi można buło zauważyty wełyku jednist miż ludmy.
Po pytanniah: pro swoje żyttia i smert - czym je smert nasuwajetsia czerhowe. Czomu koły je trahedia możemo i wmijemo buty razom, bila sebe, tworyty jednist, a w dobroti, lubowy ne zawżdy. Czomu dobrota nas ne jednaje?
 
 
#6 Guest 2010-04-21 12:33
A mene do kincja prybyla informacija, szczo do 96 zhertw dijszla szcze odna: w nedilu u weczori z pochoroniw u Warszawi powertawsja luteranskyj jepyskop (buw odnym z trjoch, jaki czytaly ekumenicznu molytwu wid jichnjoji Cerkwy na pl. Pilsudskoho) i... zhynuw u awtomobilnij katastrofi poblyzu Łodzi. Rodytsja bolacze pytannja: Czomu? Ne dosyt' wzhe tych 96 zhertw?
 
 
#5 Guest 2010-04-21 11:33
Погоджуюсь, що трагедія єднає людей. Добре, якщо вона єднає в дусі солідарності, співчуття та християнської любові. Зате погано, коли людську трагедію використовуєтьс я до всякого роду ідеологій, щоб комусь доказати його політичну неграмотність, або щоб принижувати інакодумаючих. На жаль такий дух ідологічного використання людиської трагедії вже відчутний у суспільстві, навіть у похоронних промовах і проповідях. Це не віщує нам добра. Неиає в тому християнського духу. Страждання людини для мене є також болем, який заставляє призадуматися над сутнісю мого особистого життя. Не просто зберегти людське обличчя і дух надії в горнилі болю та душевного страждання.
 
 
#4 Guest 2010-04-21 10:49
Трагедія єдночить людей,ще і ще раз змушує задуматися над своїм життям.Чи ми є готові , чи завжди живемо в злагоді з Богом?
Віримо що Господь допоможе нам вирішити всі сумніви.
 
 
#3 Guest 2010-04-20 23:19
Ja szcze sobi podumal, szczo duze prosto u zytti zijty na prostiszszi stezky - choczab bilsz dywytysia na materialni dobra, ale ludej pamjatajetsia ne za te skilky maly, ale JAK żyły ta jaki WARTOSTI wyznawaly. Z druhoho boku podumal pro ce szczo dla mene batkiwszczyna i szczo dla mene Polsza. Czerez akcju "WISŁA" realno składno meni widpowisty na ce pytannia...
 
 
#2 Guest 2010-04-20 19:47
Cia trahiczna podija u Polszczi bahato zminyla moje nastawlennia do zyttia,do ludyny,nawit' dom samoji sebe,chocza zi skorbotoju i horem ja zustrinulasia u swojemu osobystomu zytti. Ce sprawznij dokaz na te,szczo dobro materialne mynaje a po ludyni zalyszajetsia spadszczyna duchowa a peredusim dobri dila. Nawodjatsia dumky,szczo treba buty wdjacznym Hospodewi za koznyj prozytyj den' ta chwylynu i buty pryhotowanym ,,na mandriwku do Hospoda". Z poszanoju
 
 
#1 Guest 2010-04-20 19:33
Pered obłyczam trahedii, szczo stałasia pid Smołenskem nemożlywo projty bajduże...
Persze pytannia szczo wynykaje - Czomu?
W taki xwyli kożen z nas zadumajetsia, ja takoż, nad swoim zyttiam, w jakomu misci znaxodytsia, jake buło joho doteperiszne żyttia, czy je hotowyj do widxodu z cioho switu, szczo nałeżyt szcze zrobyty?
To czas koły hocz na myt treba zatrymatysia i podumaty szczo faktyczno w naszomu żytti je ważływe.
To osobływyj czas - ce czas bolu i skorboty dla ludej szczo wtratyły swoih błyzkich, a dla mene to czas zadumy i spomeniw.
 

Dodaj komentarz

Kod antyspamowy
Odśwież