Bazylianie

Думки на Велике Говіння На Утрені, ми молилися сьогодні словами Сідальна:

«НАС, ЩО СТРИМАНІСТЮ ОЧИСТИЛИ ТІЛО І МОЛИТВАМИ ПРОСВІТИЛИ ДУШІ НАШІ, СПОДОБИ, ГОСПОДИ, ТВІЙ ЧЕСНИЙ І СВЯТИЙ ХРЕСТ ОГЛЯДАТИ І З ОСТРАХОМ ЙОМУ ПОКЛОНЯТИСЯ, СПІВАЮЧИ ПІСНІ ТА ПРОМОВЛЯЮЧИ: СЛАВА ЖИТТЄДАЙНОМУ ТВОЄМУ СПИСОВІ, ЧЕРЕЗ ЯКИЙ МИ ОЖИВИЛИСЯ, ЄДИНИЙ ЧОЛОВІКОЛЮБЧЕ».

Богослужбові тексти цього тижня приготовляють нас до Хрестопоклонної неділі – таїнства страждання Господа нашого Ісуса Христа на хресті. Вони вказують нам на велич і значення Святого Чесного Хреста в нашому християнському житті. Хрест, на якому Христос був проколений списом між ребра, оживляє каянників, тих, що каються у своїх гріхах. Стихири описують страждання Христа, який заради нас дав себе розіп’ясти на хресті. З Його боку витекла кров і вода, через які прийшло до нас життя вічне. Своїми стражданнями на хресті, Ісус Христос – словами іншої стихири – «висушив потоки нашого беззаконня», до якого скотилася людина. Відступаючи від чеснот, грішна людина попала в гріховну пропасть. Своєю життєдайною смертю на хресті, Ісус Христос, «подолав силу смерті і тління, та й подав життя вічне, даруючи померлим землянам воскресіння».

Автор світильна, у молитовному воланні, заявляє, що вже стриманістю і молитвою приготувався до того, щоб Господь сподобив його з острахом поклонитися Животворному Хрестові. Молільник, стриманістю і молитвою приготовляється до поклоніння Чесному Хресту, бо це глибоко духовне поклоніння з вірою, а не якийсь зовнішній культовий обряд. Спасительні страждання Христа на хресті – це таїнство нашого спасіння, яке можна сприйняті вірою дівственного, чистого серця.

Хочу звернути Вашу увагу на самому приготуванні до поклоніння Чесному Хрестові. Тут іде мова про стриманість, молитву та острах.
СТРИМАНІСТЮ, відмовою від різних страв та поганих звичок, людина очищує своє тіло. Це допомагає людині вивільнитися від прив’язання до страв, спрямовує її серце до духовного. Стриманість має виховне значення, вона визволяє не лише наше тіло від пожадання, але очищує також наші думки, утверджує нашу волю у доброму. Заздалегідь хочу підкреслити, що стриманість, чи піст, самі пособі не мають значення. Їхня вартість залежить від нашого наміру, від того, з якою метою ми це виконуємо. Такі аскетичні подвиги, будуть корисними та плодоносними лише тоді, коли творитимуться з любові до Бога і ближнього.
Зате МОЛИТВА, має інше значення у цьому душевному говінні. Вона просвітлює душу. Спитаєте, яким чином? Насамперед скажу, що молитва – це призивання Святого Духа, Духа істини і світла. Якщо молимось з вірою, тоді Божественне світло просвічує наше серце і душу, а це означає, що світлими й благородними стають наші думки і почування. Світло, дозволяє нам у повноті побачити кімнату нашого серця. Ми добачаємо все те, що нас поневолює, що забруднює, і, що потребує покаянного очищення. У світлі ми починаємо добачати також всі таланти, які дав нам Господь, а яких ми раніше, перебуваючи в гріховній темряві, не добачали.
Стихира згадує ще про ОСТРАХ, щоб ми поклонялися з острахом. Це означає, щоб ми, не з чисто людським страхом, побоюванням, чи переляком, але з великою пошаною, смиренням та вірою прославляли Бога, нашого Спаса.

Ієрм. Ігор, ЧСВВ