Bazylianie

Єднання Бога з людиною та життя у Світлі Ісуса Христа

Дорогі у Христі, ми як християни, які отримали великий дар просвіщення «Світла Ісуса Христа», часто стаємо перед вибором жити з закритими очима чи відкрити свої очі. Бути християнином – це просвічуватися Даром Святого Духа і жити за прикладом Ісуса Христа. Жити за прикладом Сина Божого – це перебувати у світлі та дозволяти Йому увійти в наше життя. Коли Ісус увійде в наше життя, ми зможемо Його наслідувати. Ми зможемо бути світлом для світу, яке розганятиме темряву. Це не є для нас похвала, тільки підтвердження того, що ми є на добрій дорозі. Будучи на добрій дорозі, у нас не буде страху, розчарування, а розум буде переповнений світлими думками. Це буде підтвердженням того, що Ісус присутній у житті та є світлом, яке не ставлять під посудину, а на свічнику, щоб усі бачили та просвічувалися.

СпогадЧастина 3

(текст подано мовою оригіналу з незначними поправками)

В 1957 році були вибори до Сейму.

Рівнож кандидатом був від українського населення Ярослав Стех, родом з Вербиці коло Угнова, а голова УСКТ в Ольштині, який замешкав в селі Лєльково, Бранєвського повіту на Ольштинщині. Але послом не вийшов, бо одержав мало голосів. Річ ясна, що польське населення на Стеха не голосувало, а українці напевно всі також на него не віддали своїх голосів.

На ріжних зібраннях, при кожній оказії УКРАЇНСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ СМІЛО І ВИРАЗНО ДОМАГАЄТЬСЯ ПОВОРОТУ НА СТАРЕ МІСЦЕ.

В квітні 1957 року Уряд і Партія ухвалили, що вернутися на свої місця можуть лише одиниці, лиш ті, котрих господарство є вільне, не віддане осадникові - полякові, котрого рушати не можна. Деякі люди поїхали на власну руку і ріжно там живуть. Найбільше повернуло в повіти Біла-Підляска і Володава.

Польське населення і громадські та повітові Ради ставляться до повороту українців ворожо і протидіють ріжними способами. Навіть мали місце підпали українських будинків і чинять різного роду напади.

Для тих українців, що мали би залишитися тут на Мазурській землі, уряд призначив грошову допомогу на ремонти господарських будинків, але теренова влада (як повіт і громада, а навіть часто в воєводстві) – роблять ріжні перешкоди і допомоги потрапляють не для українців, а до поляків.

Не завжди йшли кошти направду там, де потрібно. Тим, що не мають де мешкати або будинки валяться подання (заяву – ред.) залагоджено відмовмо. Між іншими відмовмо дістали і ми. Тільки в другій турі по великих труднощах розділили справедливіше і ми також одержали 10 000 на відбудову мешкання на котре, щоби відбудувати, потрібно було б щонайменше 20 000, але і то була велика поміч. Бо ми відбудувавши хату могли відійти з одного мешкання, де мешкалисьмо в дві родини.

* * * * *

Усі ваші родинні пам’ятки – це краплини історії нашої Церкви та Народу.

Надсилайте спогади!
Це можуть бути:
1. Історія творення наших грекокатолицьких парафій
2. Історія творення укр. шкіл, товариств (хроніки)
3. Спогади про рідне село чи місто
4. Пережиті історії, записи із щоденників
5. Ваші спогади зі переселення (Акція «Вісла»)
6. Ваша участь у театрах, хорах чи ансамблях
7. Описи пам’ятних історичних місць
8. Описи фотографій, документів
9. Фотографії старих вишивок.

Ваші спогади Ви можете надсилати поштою на адресу:

o. Ihor Harasym, OSBM
ul. Miodowa 16
00-246 Warszawa

Або на адресу електронної пошти:

Ten adres pocztowy jest chroniony przed spamowaniem. Aby go zobaczyć, konieczne jest włączenie w przeglądarce obsługi JavaScript.

Редакція веб-сайту залишає за собою право редагування тексту.