Стихира на Каноні сьогоднішньої Утрені вказує нам дорогу до Пасхи.
Ми молимося такими словами:

«ЧИНІМО ПІСТ, БРАТТЯ, СУПРОТИ БЕЗСОРОМНИХ ПОМИСЛІВ ТА ЗЛИХ УЧИНКІВ. СЕРЦЕ ОЧИСТІМО І НА КРИЛАХ БОЖЕСТВЕННИХ ЧЕСНОТ ПІДНЕСІМОСЬ ДО НЕБЕС, ВІДВЕРНУВШИСЬ ВІД ЗЛОБИ ПЛАЗУЮЧИХ ЗЕМЛЕЮ ПОХОТЕЙ, ЩОБ, ПРОСВІЧЕНІ, ЗМОГЛИ МИ ПОБАЧИТИ ВЕЛИКУ ПАСХУ».

Насамперед, стихира хоче звернути Нашу увагу на те, як треба нам постити. А саме, постити – це змагатися з безсоромними помислами та злими вчинками. Автор цієї стихири прекрасно вловлював взаємозв’язок, який існує між нашими помислами та вчинками. Звісно, що нечисті та безсоромні помисли, призводять людину до поганих вчинків. Таким чином, щоб ми могли «побачити велику Пасху» потрібно очиститись від безсоромних помислів, які не лише поневолюють наш розум, але також забруднюють серце, і емоційно засліплену людину, призводять, до злих учинків. У такому стані душевного забруднення, людина неспроможна побачити велику Пасху – Воскреслого Христа, який знищив смерть, подолав диявола, і дарував нам життя вічне.

Інакше кажучи – піст полягає у тому, щоб змагатися з поганими помислами, які є джерелом поганих вчинків. Наприклад, якщо думаю погано про іншу особу, плекаю в серці негативні відчуття щодо неї, то це означає, що рано, чи пізно, почну погано та злобно ставитися до даної особи. Стихира звертає нашу увагу на те, що недостатньо постити, відрікаючись м’ясних страв, тощо, але потрібно очищувати наше серце від поганих помислів, уникати пліток та поговорювань. Лише, таким чином людина зможе «на крилах божественних чеснот піднестись до небес».

Що це практично означає?

Не будьмо наївні! Не попадемо зразу до неба, коли перестанемо зводити наклепи на інших, але тоді, коли плекатимемо в своєму серці любов до Бога та ближнього. Коли прощатимемо людям їхні провини, і, коли житимемо чеснотами віри, надії та любові.
Постити – це за словами стихири – «відвернутись від злоби плазуючих землею похотей». Це можна розуміти таким чином, що земні похоті, забруднюють людину, яка стає немов би земним плазуном, постійно забруднена пристрастями, і нечистим стає її серце. А людина нечистого серця не може побачити Господа, радіти Пасхою, тобто перемогою Ісуса Христа на дияволом і смертю.
Просім у Господа божественного світла, щоб нам побачити безсоромні помисли та удостоїтися бути причасниками Христової Пасхи.

Ієрм. Ігор, ЧСВВ