Створено: Середа, 24 березня 2010, 22:47
Воскресити «духовний розум»

3_ISUSПропоную Вашій увазі декілька думок про зміст стихири на «Господи, взиваю я», з сьогоднішньої Вечірні:

«Наслідуючи, вірні, Марту й Марію, пошлімо до Господа, як прохання, наші добрі вчинки, щоб він прийшов воскресити наш духовний розум, що лежить мертивий у гробі нечутиливого лінивства, не пам’ятаючи про страх Божий, і позбавлений життєздатності. тому кличемо: поглянь, господи, і як колись щедрий, своєю присутністю ти дивно воскресив друга лазаря, так і нас усіх оживи, подаючи велику милість».

Автор стихири, своєю молитвою, образно, вдаючись до нашої уяви, закликає нас сьогодні наслідувати Марту і Марію (Лк. 10:38-42) та добрими вчинками, як нашим особистим проханням, звернутися до Господа, щоб Він прийшов воскресити наш «духовний розум», що лежить «мертвий у гробі нечутливого лінивства» та не пам’ятає про «страх Божий», і позбавлений «життєздатності».

У цій стихирі, вражає те, з якою влучністю автор змальовує внутрішній світ людини. Тут йде мова про людські вчинки, розум, лінивство, страх Божий та життєздатність. Цікаво відзначити, що на думку автора-молільника, причиною відсутності життєздатності, є мертвий «духовний розум», який лежить у гробі «нечутливого лінивства», і не пам’ятає про «страх Божий».

Хочу звернути Вашу увагу на формулювання «духовний розум». Щоправда, користуюся українським перекладом, і не маю під рукою оригінального тексту, то все ж таки можна прийняти, що автор стихири має на думці розум, яким людина повинна користуватися. Прикметником «духовний», надається ще одну важливу роль розумові, можна це проінтерпретувати таким чином, що розум відповідає за рівень духовного і особистого життя людини.

Що це означає?

Коли «духовний розум» мертвий, тоді людина стає лінивою, позбавленою життєздатності та не пам’ятає про страх Божий. Іншими словами, людина стає духовно мертвою, без надії до життя, і вона не хоче нічого робити. У стихирі мовиться про «нечутливе лінивство». Сам прикметник «нечутливе», вказує нам на те, до чого може призвести людину лінивство, яке також є гріхом. Лінива людина – розгортаючи думку автора стихири – позбавлена почуттів, твердосерда, байдуже ставиться до самої себе та довколишнього світу. У неї відсутні прагнення, радість, любов та надія. А безнадія, в свою чергу, веде до духовної смерті. Це своєрідний рід духовної депресії.

Ось тому автор стихири, штовхає нас до дії, закликає до благодіяння, щоб нам не поховати «духовного розуму» у гробі лінивства. Образною мовою, він промовляє до нашої уяви, щоб ми пам’ятали про страх Божий, і уникали гріховного лінивства, яке позбавляє людину життєздатності та життєрадісності. І, яке вбиває в нашому серці надію, що є двигуном нашого життя.

Цікаво відмітити в тому місці, що автор стихири закликає нас наслідувати Марту і Марію, і саме Марту ставить на першому місці. Згадуючи про двох сестер, автор приготовляє нас до Лазаревої суботи, коли-то будемо споглядати воскресіння Лазаря, як провісник воскресіння всіх, на якому були присутні обидві сестри (Йо 11:1-44). Нагадаймо, що за характером, сестри – різні. Євангелист Лука (10:40) пише, що Марта була роботяща, «клопоталась усякою прислугою», зате Марія сиділа при ногах Ісуса й «слухала його слова». Марія вибрала «кращу частку» – слухання Слова Божого.

У Євангелії від Йоана, коли розповідається про воскресіння Лазаря з Витанії, ми бачимо Марту (11:20), яка почувши, що Ісус наближається до її хати, «метнулась йому на зустріч, тоді як Марія сиділа в хаті». Вона також покликала свою сестру Марію до Ісуса. Бачимо дієвість Марти та її переживання за свого брата Лазаря. Марія, коли вийшла на зустріч Ісусові, впала йому до ніг і плакала. Також Ісус, зворушений плачем Марії, «відчув жалощі в дусі» і заплакав (11:32-35).

Марта і Марія відрізняються між собою, одна більш активна, друга втихомирена серцем. Марія споглядає на Ісуса, сидить при Ньому і слухає Його слів. Зате Марта піклується усім, є образом людини благодіяльної.

Повертаючись до нашої стихири, її автор хоче нам сказати, що в нашому особистому християнському житті, в нашому серці, необхідно поєднати слухання Слова Божого з добрими вчинками. Лише той, хто слухає Бога, може творити добро. Він закликає нас наслідувати двох сестер, навчитися від них того, як слухати Слово Боже і виконувати волю Божу.

«Поглянь, Господи, і як колись Щедрий, своєю присутністю ти дивно воскресив друга Лазаря», так і мене оживи, воскрешаючи мій духовний розум, щоб я сподобився прославляти Твою велику милість!