Створено: П'ятниця, 26 лютого 2010, 01:00
о. Іван Булат

Матеріали до історії УГКЦ Текст поль./укр.

Jan Bułat (1901-1977). Urodził się 9 października 1901 roku w Zaleskiej Woli k/Jarosławia, s. Michała i Anastazji. Gdy miał już 6 dni przyjął chrzest i bierzmowanie. Mając 10 lat ukończył szkołę początkową w Zaleskiej Woli. Dopiero po zakończeniu I wojny światowej mógł ukończyć gimnazjum W latach 1926-1930 był studentem greckokatolickiego Seminarium Duchownego w Przemyślu. 30 marca 1930 roku przyjął święcenia kapłańskie z rąk biskupa przemyskiego Jozafata Kocyłowskiego. W latach 1930-1931 pracował w parafii w Łowczycach pow. Rudka jako administrator.

Następnie od 1931 roku pracował w Bartnem k/Gorlic (najpierw jako administrator, a od 1936 roku jako proboszcz), aż do czasu wysiedleń w ramach akcji „Wisła” w 1947 roku. W 1939 roku był więźniem obozu w Berezie Kartuskiej. Został aresztowany 10 czerwca 1947 roku w ramach akcji „Wisła” pod rzekomym zarzutem współpracy z podziemiem ukraińskim. Po krótkim pobycie w Powiatowym Urzedzie Bezpieczeństwa Publicznego w Gorlicach został osadzony bez wyroku sądowego w Centralnym Obozie Pracy w Jaworznie w dniu 10 lipca (inna data – 12 lipca) 1947 roku (numer obozowy 2581). Po zwolnieniu z Jaworzna (12.XII.1948), przybył do rzymskokatolickiej diecezji warmińskiej, gdzie zamieszkał u swego szwagra we wsi Jakunówka, pow. Węgorzewo, gm. Kuty. W 1949 roku został skierowany na przeszkolenie do ks. Józefa Wierzbickiego do Elbląga w liturgice łacińskiej, co było niezbędne przy uzyskaniu zgody na odprawianie nabożeństw w rycie rzymskokatolickim. 28 maja 1949 roku dostał od prymasa Stefana Wyszyńskiego dekret. Trzy tygodnie później został mianowany wikariuszem parafii rzymskokatolickiej w Olecku, którym był do 1954 roku. Był tam również prefektem szkół podstawowych i średnich. Kuria Biskupia w Olsztynie zwracała się do prymasa Polski Stefana Wyszyńskiego w dniach 12 marca 1951 oraz 20 kwietnia 1953 roku o przedłużenie indultu dla ks. Bułata. W 1954 roku objął funkcję wikariusza w Górowie Iławeckim (przybył do Górowa 28.VII.1954). Trzy lata później został proboszczem tejże parafii i administratorem (inne źródła- proboszczem) Kandyt (17.VII.1957). Od 7 kwietnia 1957 roku rozpoczął odprawianie nabożeństw w obrządku greckokatolickim w miejscowym kościele rzymskokatolickim. 15 kwietnia tego roku oficjalną zgodę na odprawianie nabożeństw w obrządku wschodnim wydaje Kuria Biskupia w Olsztynie, zaś następnego dnia prymas Wyszyński. 17 października 1958 roku zostaje nadany ks. Bułatowi dekret rozszerzający prawa duszpasterskie dla grekokatolików z Górowa Iławeckiego (następne były przedłużane 18.X.1959, 29.X.1960, 15.X.1961 roku). Msze w obrządku wschodnim w Górowie Iławeckim odprawiał do 13 czerwca 1973 roku, kiedy parafię objął młody ksiądz o. Julian Gbur SVD przybyły z Krakowa. Oprócz Górowa Iławeckiego, greckokatolickie msze odprawiał po śmierci ks. Bazylego Oszczypki w Ostrym Bardzie (1971-1973). W 1958 roku został pozyskany przez referat Służby Bezpieczeństwa w Górowie Iławeckim jako informator „Edward”. Jednak do współpracy de facto nie doszło. Na wniosek wikariusza generalnego ks. Bazylego Hrynyka został obdarzony 24 grudnia 1965 roku godnością kanonika. Na własną prośbę został zwolniony 1 stycznia 1972 roku z funkcji administratora parafii rzymskokatolickiej w Kandytach i oficjalnie przeszedł na emeryturę. Kuria Biskupia w Olsztynie bezskutecznie polecała ks. Bułatowi opuszczenie swego mieszkania w Kandytach i udanie się do Domu Księży Emerytów w Ornecie. Po opuszczeniu placówek w Górowie i Ostrym Bardzie otrzymywał dekrety na objęcie parafii w Szczecinku (na 3 lata, 13.VI.1973; 10.VIII.1973 dekret zwalniający), Chrzanowie i Kruklankach (5.VI.1974 – jako pomoc dla młodego ks. Piotra Kryka), Bajorach Małych (22.III.1975; zwalniający 14.VI.1975). Jednakże żadnej z nich nie objął. Zmarł w szpitalu w Bartoszycach 1 marca 1977 roku. Pogrzeb odbył się 3 marca o godzinie szesnastej. W pogrzebie wzięło udział 14 księży greckokatolickich z ks. Zenonem Złoczowskim, ks. Stefanem Dziubyną i Eustachym Charchalisem na czele oraz 22 kapłanów obrządku łacińskiego z bp Julianem Wojtkowskim na czele.

Źródła:

- Archiwum Archidiecezji Warmińskiej, Teczka: Grekokatolicy do 1965 r., sygn. KVXXVI ½; Teczka: Grekokatolicy 1966-1972, sygn. KVXXVI ¼; Teczka: Grekokatolicy 1973-1980, sygn. KVXXVI ¼.
- Archiwum Państwowe w Olsztynie, PWRN, 444/9, Sprawozdania z działalności Referatów ds. Wyznań [Prezydiów Powiatowych Rad Narodowych] za rok 1954, k. 328; sygn. 444/78, Akta osobowe osób duchownych wyznania rzymskokatolickiego 1950-1980, b.p.
- Hałagida I., Szpieg Watykanu. Kapłan greckokatolicki ks. Bazyli Hrynyk (1896-1977), s. 387.
- Гарасим І., Грекокатолицькі священики, які залишилися у Польщі після 1947 року, Рим 2000, стор. 4.
- Kopiczko A., Duchowieństwo greckokatolickie w diecezji warmińskiej 1947-1960 – miedzy akomodacją a odrębnością, [w:] Kościół greckokatolicki na Warmii i Mazurach. Wobec doświadczeń przeszłości i przemian społeczno-politycznych w Polsce, pod red. M. Melnyka, Olsztyn 2006, s. 56,
- Kopiczko A., Kościół greckokatolicki na Warmii i Mazurach po II wojnie światowej, „Warmińskie Wiadomości Archidiecezjalne” 1997, nr 27, s. 106,
- Козак М., Пом’яни Господи душі слуг Твоїх, Перемишль, Львів, 2002, с. 145.
- „Warmińskie Wiadomości Diecezjalne” 1977, nr 2, s. 118; 1957, nr 4, s. 44; 1953-54, nr październik –czerwiec, s.25.

Опрацював Юрій МАЩАК (Лідзбарк Вармінський, Польща)

Іван Булат (1901-1977). Народився 9 жовтня 1901 року в Заліській Волі біля Ярослава, син Михайла і Анастасії. Коли мав 6 днів прийняв таїнства Хрещення і Миропомазання. Маючи 10 років закінчив початкову школу у Заліській Волі, і після Другої світової війни закінчив гімназію. В роках 1926-1930 був студентом Греко-католицької духовної семінарії в Перемишлі. Рукоположений 30 березня 1930 року Перемиським єпископом Йосафатом Коциловським. В роках 1930-1931 працював адміністратором в парафії в Лівчиці, повіт Рудка. Далі від 1931 року працював у Бортному, біля Горлиць, спочатку адміністратором, а від 1936 до часу переселень під час акції "Вісла" в 1947 році – парохом. В 1939 році був в’язнем табору в Березі Картузькій. 10 червня 1947 року був арештований в рамках акції "Вісла" на основі фальшивого звинувачення у співпраці з українським підпіллям. Після короткого перебування в повітовому Управлінні громадської безпеки в Горлицях, 10 липня (інша дата 12 липня) 1947 року, (табірний номер 2581) без судового вироку, був запроторений до Центрального трудового табору в Явожно. Після звільнення 12.ХІІ.1948, прибув до Вармінської римо-католицької єпархії, де проживав зі своїм братом в селі Якунівка, Венґожевського повіту, ґміна Кути.
В 1949 році був направлений до отця Йосифа Вєжбіцького в Ельбльонґу на курси латинської літургіки, що було необхідним для отримання згоди для служіння богослужінь в римо-католицькому обряді. 28 травня 1949 року отець Іван отримав декрет від примаса Польщі Стефана Вишиньського. Після трьох тижнів був призначений сотрудником римо-католицької парафії в Олецку, де перебував аж до 1954 року. Також був духівником початкових і середніх шкіл. Єпархіальне управління в Ольштині двічі, (12 березня 1951 р. та 20 квітня 1953 р.) зверталася до примаса Польщі Стефана Вишинського у справі продовження права для служіння богослужінь в римо-католицькому обряді для отця Булата. 1954 року став сотрудником в Ґурові Ілавецькому (прибув до Ґурова 28.VII.1954). Після трьох років, 17.VII.1957 став парохом цієї ж парафії, а також адміністратором (інші джерела – парохом) Кандит.
Від 7 квітня 1957 року розпочав відправляти богослужіння в греко-католицькому обряді в місцевому римо-католицькому костелі в Ґурові Ілавецькому. 15 квітня цього ж року Єпархіальне управління в Ольштині видає офіційну згоду на відправлення богослужінь в східному обряді, а наступного дня примас Вишинський.
17 жовтня 1958 року отець Булат одержав декрет, який розширював душпастирські права для греко-католиків в Ґурові Ілавецькому (далі були продовжувані в днях: 18.X.1959, 29.X.1960, 15.X.1961). Відправляв літургії в східному обряді до 13 червня 1973 року, до часу, коли з Кракова до Ґурова приїхав і обняв парафію молодий священик – отець Юліан Ґбур ТСБ. Отець Булат, крім Ґурова Ілавецького, після смерті отця Василя Ощипка, відправляв також греко-католицькі богослужіння в Острому Барді (1971-1973). У 1958 році був завербований відділом Служби безпеки в Ґурові Ілавецькому, як інформатор "Едвард". Однак до співпраці "де-факто" не дійшло. На прохання Генерального Вікарія отця Василя Гриника, 24 грудня 1965 був наділений гідністю каноніка.
За власним проханням 1 січня 1972 року був звільнений з функції адміністратора римо-католицької парафії в Кандитах і офіційно перейшов на пенсію. Єпархіальне управління в Ольштині безуспішно рекомендувало отцю Булатові залишити свій будинок в Кандитах і переселитися в дім Отців Пенсіонерів в Орнеті. Після відходу з парафій в Ґурові та Острому Барді отримав декрет на обслугу парафій: в Щецінку (на 3 роки, 13.VI.1973; 10.VIII.1973 декрет про звільнення), Хшанові і Круклянках (5.VI.1974 – як помічник для молодого отця Петра Крика), Байорах Малих (22.III.1975; звільнений 14.VI.1975). Однак, в жодній із названих парафій, він не працював.
Помер в лікарні в Бартошицях 1 березня 1977 року. Похорон відбувся 3 березня о годині шістнадцятій. На похороні взяли участь 14 греко-католицьких священиків на чолі з отцем Зеноном Злочовським та отцями Стефаном Дзюбиною і Євстахієм Хархалісем, а також 22 священики латинського обряду на чолі з єпископом Юліяном Войтковським.