Той самий старець сказав: « Смирення ні на кого не гнівається і нікого не сердить. Воно привертає до душі Божу благодать, яка прийшовши позбавляє душу від цих двох важких пристрастей. Бо що може бути важчим від гніву на ближнього і від прогнівлення його? Смирення ж вивільняє душу і від будь-якої пристрасті, і від будь-якої спокуси »
Є два смирення: перше – полягає в тому, щоб вважати співбрата розумнішим і в усьому вищим за себе, щоб мати себе нижчим за всіх. Друге – коли всі подвиги приписувати Богові. І це – досконале смирення святості, яке зроджується від виконання заповідей. Святі чим більше наближаються до Господа, тим більше бачать себе грішними.Дивись:
Християнське життя за Добротолюбієм, Вибрані фрагменти з писань Святих Отців та Учителів Церкви, Джерела Християнського Сходу, Львів, Свічадо 2007
Ікона зі сторінки
http://days.pravoslavie.ru/Images/all.htm