«ПОВОРОТ»

18.III.1955р.

Дня 19 березня, о годині першій, приїхав поїздом з Берегова до Кенчина і не чекаючи ранку пішов прямо через місто, пригадуючи дорогу ще з перед 7 років. Міста не знав був лише в ньому один раз в 1948 році, в січні, і то лише зобачив малу частину.

Не зважаючи, що була досить темна ніч, пішов прямо дорогою засипаною снігом в сторону Борків. Чимскоріше хотів бути в дома, зобачити якнайскоріше родину. То була лиш одна думка, що буде далі в тій хвилині мене не інтересувало.
За Кенчином зійшов з дороги, щоби прямо через поле дійти до хати, але через то мусів оминати різні рови і межі, аж почав блудити. І щойно над ранком міг привитати рідню. (…)
Прийшов рік 1956.

Січень і перші Різдвяні свята – були радісні. Помагав дітям робити ялинку. І знов, як колись в дома на старім місці, залунало грімке Бог Предвічний. Але чомусь не весело було при вечері. Згадалося минуле. Не було нас усіх, як колись, і сльози вийшли та котилися по лиці.
О 12-тій ми пішли до Кенчина - до православної церкви, де вже було повно людей. Мала церковця усіх не поміщувала. Люди колядували по-українськи. Тут були православні українці з Білої Підляскої, Влодави і Грубешова. Рівнож були і грекокатолики, котрі не поїхали до грекокатолицької церковці, котра була в Хшанові коло Елку, де відправляв о. Мирослав Ріпецький з Лісок коло Сокаля.
Багато людей поїхало там. В поїзді також сміло залунали коляди, хоч не всім полякам то подобалося і не всюди можна так свобідно говорити і співати по своєму. Є околиці де українці мусять мовчати і уживати лише польської мови і удавати поляків. Бо зі сторони польського населення мають різні насмішки зі всього що українське і інші неприємності.

На другий день падав сніг і дощ. Ми з жінкою поїхали в гості до жінчиної мами в Боброві. Були і у кревних в Молтайнах. Всюди тут наші люди. Від початку одверто святкують свої свята.

Довгі зимові вечори проводив на читанні книжок, часописів та рисунків і малював різні карточки з краєвидами, звірятами та інше і показував дітям як це робиться. Рівнож помагав дітям в відроблюванні завдань та учив по-українськи читати і писати.

Уже рік. Як при родині, …

УСІ ВАШІ РОДИННІ ПАМ’ЯТКИ – ЦЕ КРАПЛИНИ ІСТОРІЇ НАШОЇ ЦЕРКВИ ТА НАРОДУ.

Надсилайте спогади!
Це можуть бути:
1. Історія творення наших грекокатолицьких парафій
2. Історія творення укр. шкіл, товариств (хроніки)
3. Спогади про рідне село чи місто
4. Пережиті історії, записи із щоденників
5. Ваші спогади зі переселення (Акція «Вісла»)
6. Ваша участь у театрах, хорах чи ансамблях
7. Описи пам’ятних історичних місць
8. Описи фотографій, документів
9. Фотографії старих вишивок.

Ваші спогади Ви можете надсилати поштою на адресу:

o. Ihor Harasym, OSBM
ul. Miodowa 16
00-246 Warszawa

Або на адресу електронної пошти:

Ten adres pocztowy jest chroniony przed spamowaniem. Aby go zobaczyć, konieczne jest włączenie w przeglądarce obsługi JavaScript.

Редакція веб-сайту залишає за собою право редагування тексту.