Створено: Субота, 16 січня 2010, 01:00
Новий Рік – Щедрий Вечір

НОВИЙ РІК – ЩЕДРИЙ ВЕЧІР Коли Україна почала своє відродження, молоді хлопці та дівчата, які належали до різних молодіжних організацій, із завзяттям взялися за відновлення рідних традицій. Чисельною була молодіжна організація «Січ» у Самборі на Львівщині, до якої належала й я. Згодом, коли мені довелось займатися створенням станиці «Пласт», ми тісно співпрацювали і організували не одну акцію.
Пригадую, як у 1989 році, після Різдва, своє колядування і ходіння з вертепом ми вирішили продовжити у східних областях України.
Не довго думаючи, ми закупили квитки і тридцяти особова ватага колядників вирушила в Україну прославляти Різдво Ісуса-Дитятка. В дар братам-українцям ми везли свою любов і віру в Україну, рідне слово і традицію. Залишилися незабутні враження і спогади: співи, жарти, пригоди – що ще потрібно молодим людям!?
Уже смеркало, коли втомлені і чорні від диму (палили добряче цілу дорогу, а їхали ми добу), 13 січня ми прибули до Запоріжжя. «Друзі, переодягаємося і виходимо як годиться Вертепу – у строях, » – закомандував наш провідник і голова «Січі» Богдан Федак. З колядою «Добрий вечір тобі…» один за одним (попереду Звіздар, за ним Ангел, Пастушки, Царі, Козак і вся «Фамілія»: Смерть, Чорт, Мошко з Сурою) Вертеп вийшов на перон. Тут відбувся наш перший виступ. Кажуть молодь нічого не боїться, однак ми хвилювалися, бо ж не знали, як нас зустрінуть. Та люди відважно підходили і створили навколо нас велике коло. Пам’ятаю, що нас попросили підійти до святкової ялинки і виступити ще раз. Почалося велике спільне колядування. Щирі запоріжці щедро нас пригощали солодощами, пампушками та пиріжками, запрошували до себе на ніч і на Вечерю.
Мене з подругою Оксаною також запросила прекрасна молода родина. Ще до сьогодні перед моїми очима вогники ялинки та світло свічки, якими зустрічала нас хата господаря Тараса. Ми не могли надивуватись: думали хоча б якось зустріти Новий Рік, а тут на нас чекав багатий і щедрий стіл. Це була велика несподіванка.
Господиня запросила до столу, за яким уже сиділа чепурненька восьмирічна Наталочка і з нетерпінням чекала на початок вечері. У родині сьогодні найбільше свято – Щедрий Вечір.
Ось тут ми не тільки дізналися, але й були учасниками наших старих українських традицій, які там, на диво, збереглися до сьогодні.
Річ у тому, що Наддніпрянська Україна святкує Щедрий Вечір 13 січня, тобто напередодні Нового Року. Це у них основне Свято Різдвяного циклу. У Галичині натомість 13 січня – Новий Рік, або як кажуть в народі «Старий Новий Рік». Щедрий Вечір галичани святкують напередодні свята Йордану. У народі кажуть «Друга Свята Вечеря», яка не є вже такою багатою на страви як перша Свята Вечеря 6 січня. За столом довго не сидять, діти прибігають із щедрівками, а раненько усі йдуть до церкви і на великі водосвяття біля річки. На Наддніпрянщині в цей час «Голодна кутя», Богоявлення.

Я щаслива, що мала змогу відсвяткувати Щедрий Вечір на Новий Рік і не де-небудь, а на землі козаків, у Запоріжжі; на острові Хортиця заспівати «Бог ся раждає…» і разом з друзями гукнути на всю Україну: «Ісусе на сіні дай волю і щастя Україні! З Новим Роком, Україно!»
Будьмо! Будьмо! Будьмо! Ге-е-е-е-й!

З НОВИМ РОКОМ, ДРУЗІ!

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ!

З Вітаннями завжди Ваша Люба П’ятночко (Тодорович).
Варшава, 2010р.