Створено: Вівторок, 29 грудня 2009, 01:00
Автор: bazylianie.pl
Монахи : Каліст та Ігнатій про покаяння

ХРИСТИЯНСЬКЕ   ЖИТТЯ   ЗА  ДОБРОТОЛЮБІЄМ
Тому, хто посковзнувся Св. Ісаак каже: не тоді журися, коли посковзнешся на чомусь, а коли заскнієш: бо посковзнутися часто може і досконалий, а заскніння (нездатність до дальшого розвитку, вдосконалення) – це абсолютна смерть. Смуток, який відчуваємо через свої помилки, замість чистого ділання, дарований нам за благодаттю. Хто ж сподіваючись на покаяння, посковзнеться повторно, той чинить із Господом лукаво. Такого зненацька застане смерть і не залишиться для нього часу, як він сподівався, на покаяння і на діла чесноти.

Повсякчас мусимо пам’ятати, що за 24 години дня і ночі ми маємо потребу в покаянні. Значення ж слова покаяння, як ми вважали, виходячи із справжньої властивості речей, таке: це сповнене скрушною молитвою близьке до Бога неослабне прохання про прощення минулого і вболівання за збереження майбутнього. Благодаттю за благодать людям по хрещенні дано покаяння, бо воно є друге народження від Бога.

Дивись:
Християнське життя за Добротолюбієм, Вибрані фрагменти з писань Святих Отців та Учителів Церкви, Джерела Християнського Сходу, Львів, Свічадо 2007