Літком цього року серед вірних Варшавської греко-католицької парафії, згуртованих довкруги української суботньої школи, зродився задум, щоб на свято св. Миколая запрошувати до Варшави дітей з наших парафій, із сіл та містечок Венгожевського Протопресвітерату. Діти були б гістьми поодиноких родин, у яких діти – ровесники запрошених, а суботу й неділю проводили б разом відвідуючи цікаві місця у столичному місті.
Щоб здобути фонди, батьки зорганізували аукціон малюнків дітей та дорослих, книжок та інших дрібничок, а Союз Українок цього дня пожертвував на цю ціль усі прибутки з кав’ярні, щоб усі парафіяни могли почутися задіяними у здійснюванні благородного задуму. Опрацювавши точну програму перебування дітей, організатори очікували їхнього приїзду. Першими були п’ятеро дітей з парафії в Круклянках, які під опікою однієї з матерів, приїхали до Варшави вечором, 18 грудня 2009 р. Хоч на дворі був тріскучий мороз, на Мазурах ще сильніший, як у Варшаві, Оксана, Юстина, Дам’ян, Ігор та Мирослав мужньо, хоч не без побоювань, прибули в повному складі. Отець парох при помочі батьків зустрічав дітей на автовокзалі і привіз до монастиря, звідки поодинокі родини забрали дітей до себе на вечерю і нічліг.
У суботу, діти відвідали Музей історії землі, називаний звичайно «музеєм динозаврів», а відтак приїхали до церкви на Службу Божу (було бо свято – св. Миколая). З церкви поїхали до Посольства України в Польщі, де прийняли їх дуже сердечно, а перший радник Посольства від імені Посла, обдарував дітей подарунками. Підкріпивши свої сили монастирським обідом, діти мали змогу зустрітись із колегами у суботній українській школі та відвідати майстерню Пані Ані, яка займається виробництвом різноманітних іграшок для дітей, звідки також не вийшли з порожніми руками. Останні точки програми, це маршрут метром до лялькового театру на виставу, яку цього дня ставили для дітей. Останні вечірні години діти провели у своїх знайомих вже колег, з якими протягом цілого дня встигли вже щиро подружити. У неділю, разом з ними приїхали до церкви на Службу Божу та на зустріч зі св. Миколаєм, який у той час відвідував варшавську парафію – і про наших гостей також пам’ятав. Тут і настав час прощання. Обмінявшись адресами та номерами телефонів, друзі попрощались, а гості, підкріпившись обідом у монастирській трапезній, з сумками повними подарунків та з серцями повними вражень від пережитого, від’їхали домів.
Щиро дякуємо організаторам задуму, батькам, які приймали дітей та піклувалися ними, Посольству України, вчителям української суботньої школи, Пані Ані від іграшок та усім, хто будь-яким способом спричинився до здійснення цього заходу. Сподіваємося, що в майбутньому такі зустрічі будуть продовжуватися.

{becssg}2009/398{/becssg}