Створено: Середа, 16 грудня 2009, 01:00
о. Василь Ощипко

МАТЕРІАЛИ ДО ІСТОРІЇ УГКЦ Текст поль./укр.

BAZYLI OSZCZYPKO – (1890-1971). Urodzony 17 stycznia 1890 roku w Serafince, województwo stanisławowskie. Żonaty. Student greckokatolickiego Seminarium Duchownego we Stanisławowie (1911-1914). Pierwsza wojna nie pozwoliła mu zakończyć seminarium, które kontynuował w 1916 roku we Lwowie. Został wyświęcony 2 czerwca 1918 roku przez stanisławowskiego biskupa Grzegorza Chomyszyna. Administrator Rosochacza pow. czortkowski (15.06-01.11.1918 roku), administrator parafii Czerniowce na Bukowinie (1.XI.1918-III.1928), proboszcz w Borszczowicach k/Lwowa (1928-1948). W styczniu 1949 roku został zesłany do obozu na Syberię. W czerwcu 1956 roku wyszedł na wolność i po uzyskaniu pozwolenia ze strony władz USRR przybył do Polski do Bartoszyc, gdzie mieszkała jego żona. Od razu został mianowany wikariuszem parafii rzymskokatolickiej w Sępopolu, a w 1957 roku administratorem w Ostrym Bardzie. 15 kwietnia 1957 roku Kuria Biskupia w Olsztynie wydaje zgodę dla ks. Oszczypki na odprawianie greckokatolickich nabożeństw w kościele filialnym w Ostrym Bardzie (początkowo planowano go dać do Bań Mazurskich). Dzień później zatwierdza to prymas. 17 października 1958 roku prymas Polski Stefan Wyszyński nadał dla ks. Oszczypki dodatkowe prawa jako duszpasterza grekokatolików m.in. udzielanie chrztów, błogosławieństwa małżeństw, odprawiana pogrzebów i in. (przedłużane 18.X.1959, 16.IX.1960, 15.X.1961, 22.II.1967, 25.II.1971 roku). Jego żona wówczas była nauczycielką w szkole średniej w Lidzbarku Warmińskim. Tam też mieszkała (miała służbowe mieszkanie). 21 maja 1959 roku prymas Wyszyński wydał zgodę na odprawianie nabożeństw dla grekokatolików w Bartoszycach. Wobec braku zgody ze strony władzy (pismo z 3 sierpnia 1959 roku), nie było to jednak możliwe. Jednakże bardzo często odprawiał tzw. ciche nabożeństwa greckokatolickie w Bartoszycach w latach 1960-1963 w kościele p.w. św. Jana Chrzciciela za zgodą miejscowego rzymskokatolickiego proboszcza ks. Edmunda Szaknisa w czasie większych świąt. Ksiądz Oszczypko był duszpasterzem dla grekokatolików w Ostrym Bardzie nieprzerwanie w latach 1958-1971. Zmarł 24 września 1971 roku w Elblągu. Pochowany został w Krakowie.

Опрацював: ЮРІЙ МАЩАК

ŹRÓDŁA:
- Archiwum Archidiecezji Warmińskiej w Olsztynie, Teczka: Grekokatolicy do 1965, sygn. KXXVI ½; Teczka: Grekokatolicy 1966-1972, sygn. KXXVI ¼.
- Archiwum Państwowe w Olsztynie, PWRN, sygn. 444/78, Akta osobowe osób duchownych wyznania rzymskokatolickiego 1950-1980, b.k.
- Hałagida I., Szpieg Watykanu. Kapłan greckokatolicki ks. Bazyli Hrynyk (1896-1977), s. 157, 160.
- Гарасим І.,. Грекокатолицькі священики, які залишилися у Польщі після 1947 року, Рим 2000, стор. 20.
- Kopiczko A., Duchowieństwo greckokatolickie w diecezji warmińskiej 1947-1960 – miedzy akomodacją a odrębnością, [w:] Kościół greckokatolicki na Warmii i Mazurach. Wobec doświadczeń przeszłości i przemian społeczno-politycznych w Polsce, pod red. M. Melnyka, Olsztyn 2006, s. 57.

ВАСИЛІЙ ОЩИПКО – (1890-1971). Народився 17 січня 1890 року Серафинцях, Станіславівської області (зараз Івано-Франківська). Мав жінку. У роках 1911-1914 навчався в Духовній Семінарії у Станіславові. Перша світова війна не дозволила йому закінчити семінарії, тому продовжував навчання в 1916 році у Львові.
2 червня 1918 року був висвячений на священника Станіславівським єпископом Григорієм Хомишином. Після свячень обіймав наступні посади: (15.06-01.11.1918 року) – адміністратор парафії в Росохачу, Чортківського повіту; (1.XI.1918-III.1928 роках) – адміністратор парафії в Чернівцях на Буковині; (1928-1948 роках) – парох в Борщовицях, біля Львова. В січні 1949 року був засланий до табору на Сибір. В червні 1956 року вийшов на волю і після отримання дозволу зі сторони влади УРСР переїхав до Польщі (до Бартошиць), де проживала його дружина. Зразу був іменований сотрудником римо-католицької парафії в Семпополю, а в 1957 році адміністратором в Острому Барді.
15 квітня 1957 року Єпископська консисторія в Ольштині дозволила отцю Василеві Ощипко відправляти богослуження у греко-католицькому обряді в костелі в Острому Барді, який вони на той час орендовували (спочатку його /отця Василя Ощипка/ думали дати до Бань Мазурських), а наступного дня це затвердив Примас.
17 жовтня 1958 року примас Польщі Стефан Вишинський надав для отця Ощипка додаткові права як греко-католицького душпастира, між іншим: уділяти таїну Хрещення, подружжя, відправляти похорони тощо. Це право продовжували в наступних роках – 18.X.1959, 16.IX.1960, 15.X.1961, 22.II.1967, 25.II.1971. Його дружина працювала вчителем в середній школі в Лідзбарку Вармінському, де також проживала, маючи службове помешкання.
21 травня 1959 року примас Вишинський надав згоду для відправи греко-католицьких богослужень в Бартошицях, але через відсутність дозволу зі сторони влади (лист з дня 3 серпня 1959 року) це було неможливе. Однак, в роках 1960-1963, отець Ощипко дуже часто відправляв у Бартошицях, під час великих свят, так звані "тихі богослуження" в римо-католицькому костелі святого Івана Хрестителя, за згодою місцевого пароха кс. Едмунда Шакніса. Отець Ощипко безперервно, протягом 1958-1971 років, був душпастиром для греко-католиків в Острому Барді.
Помер 24 вересня 1971 року в Ельбльонґу і є похований в Кракові.