Створено: Понеділок, 07 грудня 2009, 01:00
о. Юрій Менцінський

МАТЕРІАЛИ ДО ІСТОРІЇ УГКЦ Текст поль./укр.

JERZY MĘCIŃSKI (1885-1974). Urodzony 11 stycznia 1885 r. w Felsztynie pow. Stary Sambor w rodzinie księdza greckokatolickiego Apolinarego Męcińskiego. Żonaty (od 1911 r. z córką greckokatolickiego kapłana Atanazego Kotysa – Włodzimierą). Z małżeństwa mieli trójkę dzieci: Oresta i dwie córki Aleksandrę i Iwannę.
Studia teologiczne odbywał we Lwowie (pierwsze 3 lata) i Przemyślu (ostatni 4 rok). Wyświęcony na kapłana 1 września 1911 roku przez biskupa przemyskiego Konstantego Czechowicza. W latach 1911-1913 był wikariuszem w Uhercach Niezabitowskich pow. Rudka. Przez następne 4 lata był katechetą w szkołach w Mościskach. W latach 1917-1929 administrator parafii w Karlikowie (bukowski dekanat) pow. Sanok. Jednocześnie był w latach 1916-1928 administratorem bukowskiego dekanatu i w latach 1928-1929 dziekanem tegoż dekanatu. Od 1929 do 1944 roku był proboszczem parafii w Waniowie (bełski dekanat) pow. Sokal, a następnie w Uhnowie pow. Rawa Ruska (oficjalnie mianowany w 1945 r.). W latach 1945-1947 był administratorem uhnowskiego dekanatu. Uniknął przesiedlenia na Ukrainę radziecką w 1946 roku ukrywając się wraz z żoną w cerkwi w Uhnowie. Później przebywał w Tomaszowie Lubelskim i w Rzeczycy, by powrócić do Uhrynowa, a na koniec przenieść się do Korczmina. Został aresztowany w czerwcu 1947 roku w ramach przeprowadzanej akcji „Wisła”. Początkowo był przetrzymywany w areszcie Powiatowego Urzędu Bezpieczeństwa Publicznego w Tomaszowie Lubelskim, a od 7 lipca 1947 roku był więźniem Centralnego Obozu Pracy w Jaworznie (numer obozowy 2539) wraz z żoną (numer obozowy (2477). Na wolność wyszedł 12 grudnia 1948 roku. Jeszcze tego roku zamieszkał w Ostródzie i tam objął funkcję łacińskiego wikariusza. Później Kuria Biskupia w Olsztynie zwracała się kilkakrotnie do prymasa Polski Stefana Wyszyńskiego m. in. w dniach 12 marca 1951 oraz 20 kwietnia 1953 roku o przedłużenie indultu dla ks. Męcińskiego, dzięki któremu mógł sprawować nabożeństwa w obrządku łacińskim. Kapłan opiekował się również szpitalem w Ostródzie i tam też uczył religii. Aż do momentu przejścia na emeryturę w 1955 roku piastował funkcję łacińskiego wikariusza w Ostródzie. Jednocześnie dojeżdżał do Chrzanowa k/Ełku z pomocą duszpasterską dla ks. Mirosława Ripeckiego (1952-1957). Od 1951 roku był aktywnie rozpracowywany przez organa bezpieczeństwa w ramach sprawy „Zakon”. Nigdy oficjalnie w powojennej historii Kościoła greckokatolickiego w Polsce nie odprawił nabożeństwa dla grekokatolików, choć gdy pojawiła się możliwość odprawiania greckokatolickich nabożeństw w wyniku tzw. odwilży październikowej z 1956 roku, był brany pod uwagę jako potencjalny duszpasterz dla grekokatolików w Ostródzie (sam o to zabiegał). Zaś ks. Ripecki w piśmie do prymasa Wyszyńskiego z 19 grudnia 1956 roku sugerował, aby ks. Męciński obsługiwał wiernych w Baniach Mazurskich i Węgorzewie. W sierpniu 1957 roku wyjechał do Stanów Zjednoczonych. Stamtąd pomagał materialnie ks. Ripeckiemu. Zmarł 14 czerwca 1974 roku w Chicago i tam też został pochowany.

Źródła:
- Василіянський Архів у Варшаві, Фонд VIII, Справа 1, Одиниця 1,32.
- Hałagida I., Biogramy duchownych greckokatolickich i prawosławnych przetrzymywanych w COP Jaworzno jako aneks do artykułu o ukraińskich duchownych represjonowanych w COP Jaworzno na stronie www.cerkiew.net.
- Hałagida I., Szpieg Watykanu. Kapłan greckokatolicki ks. Bazyli Hrynyk (1896-1977), s. 119, 414.
- Гарасим І., Грекокатолицькі священики, які залишилися у Польщі після 1947 року, Рим 2000, стор. 19.
- Kopiczko A., Duchowieństwo greckokatolickie w diecezji warmińskiej 1947-1960 – miedzy akomodacją a odrębnością, [w:] Kościół greckokatolicki na Warmii i Mazurach. Wobec doświadczeń przeszłości i przemian społeczno-politycznych w Polsce, pod red. M. Melnyka, Olsztyn 2006, s. 56.
- Kopiczko A., Kościół greckokatolicki na Warmii i Mazurach po II wojnie światowej, „Warmińskie Wiadomości Archidiecezjalne” 1997, nr 27, s. 106.
- Козак М., Пом’яни Господи душі слуг Твоїх, Перемишль-Львів, 2002, стор. 188.

Опрацював Юрій Мащак

ЮРІЙ МЕНЦІНСЬКИЙ (1885-1974). Народився 11 січня 1885 року у Фельштині Старосамбірського повіту в родині греко-католицького священика Аполінарія Менцінського. Одружився в 1911 році з дочкою греко-католицького священика Атанасія Котиса – Володимирою. Мали троє дітей: сина – Ореста і двох дочок – Олександру та Іванку.
Богословську освіту здобував у Львові 3 роки і в Перемишлі – останній 4-ий рік. Був висвячений на священика 1 вересня 1911 року Перемишльським єпархом Константином Чеховичем.
В роках 1911-1913 був сотрудником в Угерцях Нєзабитовських, Рудського повіту. Протягом наступних 4 років був шкільним катехитом у Мостиськах. В роках 1917-1929 – адміністратор парафії в Карликові, Буківського деканату, Сяніцького повіту. Одночасно був в роках 1916-1928 – адміністратором Буківського деканату, а також в 1928-1929 – деканом цього ж деканату. Від 1929 до 1944 року був парохом Ванівської парафії, Белзького деканату, Сокальського повіту. Пізніше парох в Угневі, Рава-Руського повіту (офіційно іменований 1945 року). В роках 1945-1947 декан Угнівського деканату. Уникнув переселення на радянську Україну в 1946 році, переховуючись разом зі своєю дружиною в Угнівській церкві. Пізніше перебував у Томашові Любельськім і Річиці, щоб повернутися до Угринова і на кінець переселитися до Корчмина. Був арештований у червні 1947 року в рамках проведення акції "Вісла". На початку перебував в арешті Повітового Уряду Громадської Безпеки у Томашові Любельському. Від 7 липня 1947 року, отець Юрій (табірний номер 2539) разом зі своєю дружиною – Володимирою (табірний номер 2477) були в’язнями Центрального Трудового Табору в Явожно. На волю вийшов 12 грудня 1948 року і ще в цьому році поселився в Оструді та прийняв функцію сотрудника при латинській парафії. Пізніше Ольштинська Єпископська консисторія кількаразово зверталася до примаса Польщі Стефана Вишинського, між іншим в днях 12 березня 1951 року, а також 20 квітня 1953 року, про продовження права біритуалізму для отця Менцінського, завдяки якому він зможе відправляти богослуження в латинському обряді. Отець також опікувався лікарнею в Оструді, де також вчив релігії.
Аж до моменту переходу на пенсію, в 1955 році, був сотрудником латинського пароха в Оструді. Також в роках 1952-1957 доїжджав до Хшанова біля Елку, щоб допомагати в душпастирській праці отцю Мирославові Ріпецькому. Від 1951 року його активно вивчала Служба Безпеки в рамках српави «Zakon». У повоєнній історії Греко-католицької Церкви в Польщі офіційно ніколи не відправив богослуження візантійського обряду для греко-католиків, хоч внаслідок жовтневої відлиги в 1956 році, коли появилася можливість відправляти греко-католицькі бослуження, був браний під увагу як працездатний душпастир для греко-католиків в Оструді (сам про це старався). А отець Мирослав Ріпецький в листі до примаса Вишинського від 19 грудня 1956 року пропонував, щоб отець Менцінський обслуговував вірних у Банях Мазурських і Венґожеві. В серпні 1957 року отець Юрій виїхав до Сполучених Штатів Америки, звідки висилав матерільну допомогу отцю Мирославу Ріпецькому. Помер 14 червня 1974 року в Чікаґо і там був похований.