Створено: П'ятниця, 27 листопада 2009, 01:00
Пилипівка – різдвяний піст у історичному ракурсі

ПИЛИПІВКА – РІЗДВЯНИЙ ПІСТ У ІСТОРИЧНОМУ РАКУРСІ Напередодні Різдвяного Посту призадумаємось над значенням і практикою постів у нашому житті. Предметом наших роздумів буде коротке письмо, прохання про звільнення з постів для свого батька, яке в 1823 році до єпископської Консисторії в Холмі надіслав Дмитро Калішевський з Влодави.
Те, що вдаряє, це послідовність у зберіганні постів. Сьогодні, з різних причин, Церква полегшила практику посту, а і так піст часом уважається непотрібною видумкою. Як бачимо в нашій тардиції було якраз навпаки – люди не тільки строго зберігали те, що було наказане, але і самі, добровільно накладали на себе пости, щоб відзначити якісь особливі події у своєму житті. Отже, піст уважали за молитву, молитву не лише устами, умом, але молитву цілого тіла. Піст – це час, в якому ум, уста і тіло єднаються і одноголосно звертаються до Господа.

Варто призадуматись над згаданою пам’яткою «особливих днів» в житті людини. Які ж це дні? Дуже різні, сумні – смерть когось з близьких. Радісні: подружжя, народження дитини. Чудесні: несподіване оздоровлення, врятування від близької смерті. Це дні про які людина повинна і хоче пам’ятати. Щоб пам’ять такого дня стосувалася цілої людини, добре сягнути до практики посту, не конечно дуже строгого, але такого, який буде нам пригадкою чогось особливого. Піст стає тоді молитвою в окресленому наміренні. І так у дні сумних подій – це жертва за душу померлого. В радісні: молитва подяки і прохання про благословення для подружжя, дитини. В дні чудесні: подяка за врятування та ісповідання правди, що наше земне життя крихке і короткочасне.
У листі, який пропонуємо нашим Читачам, Дмитро Калішевський звертається з проханням звільнити батька від шкідливих йому постів, аж до самого єпископа Фердинанда Цєхановського. Це вияв синівської любові, бо треба і нам пам’ятати, що не кожний може строго постити, і не кожний може так само постити – кожному своя міра. Очевидно, в сумнівних справах не потрібно нам звертатись до єпископів, але щоб уникнути неясності, або пошкодження здоров’я, вистарчить спитати власного пароха, який є представником єпископа в парафії.

Jaśnie Wielmożny Biskupie Diecezji Chełmskiej

Podeszły wiek i ciężka słabość, której niedawno podlegał mój Ojciec, sprawiły, iż postne pokarmy nie tylko mu na użytek nie idą, lecz nawet widocznie bardzo szkodzą. Pomimo tego jednak żadne prośby i perswazje nakłonić go nie mogą do złamania w czem najmniejszem jakiego dnia postnego. Pozwolenie tylko od Jaśnie Wielmożnego Pasterza wydane, jak sam oświadcza, zmienić może tę jego nieugiętą, a szkodliwą i niebezpieczną wytrwałość.
Z tego więc powodu śmiem upraszać Jaśnie Wielmożnego Pasterza o łaskawe uwolnienie Ojca mego od wszelkich postów tak od Kościoła Grecko-Unickiego postanowionych, jako też i tych które na pamiątkę osobliwszych w życiu swoim zdarzeń, sam sobie założył.
Łączę wyraz najgłębszego uszanowania.
Demetry Kaliszewski z Włodawy.