Минулого разу в роздумах: «Віра Християн», йшла мова про Євхаристію, яка є центром нашої віри. У ній пізнаємо підсумок того, у що віримо і на що покладаємо свою надію. А покладаємо свою надію на люблячого Бога, який завжди нам щось пригадує і який є милосердний, справедливий до кожного хто живе на цій прекрасній землі.
Вже зі святих тайн про які йшла мова в розважаннях «Віра Християн», видно відмінність між християнами та іншими релігіями. У грецьких культах святкували міф про богів. Всі знають, що міф не є історичною реальністю, а розповіддю, яка передає дещо суттєве про незмінне буття людини та Божества.
Сьогодні вашій увазі пропонуємо поглянути на історичність юдаїзму та християнства. Для християн та юдеїв спільним є визнання, що Бог діє в історії. Кожної суботи юдеї поминають найвизначнішу історичну подію: це вихід з Єгипту. Все, що Бог робить для свого народу визволяє з неволі, піклується про нього.
Пригадування Божих діянь в історії становить основу всякого моління. Спогад перемінює теперішню хвилину. Він дає надію, що Бог і зараз, у цю мить, діятиме так, як він діяв тоді, що він визволить свій народ, звільнить пригніченого молільника від його страхів та горя.
Християнство як і юдейство є історичною релігією. Бог став видимим в історії і Воплочення Бога відбулося у визначний час в конкретному місці. І т, що Бог став людино, Його прилюдні діяння залишають і далі свій слід в історії. Роки земного життя Ісуса перемінили ціле людство. Історичне життя Ісуса до сьогодні діє і шириться. Світ став іншим завдяки постаті Ісуса Христа. Його смерть на хресті явила любов, яка долає смерть у цьому світі. В цьому всьому розуміємо, що любов прийшла в цей світ і змінила свідомість людства, освітила внутрішню темряву та розв’язала заплутане.
Християнство не є якимось міфом, воно ґрунтується на конкретній історії, яка відбулася 2000 років тому, і це історичне діяння Бога в Ісусі Христі становить основу християнства. Як і юдеї спогадують вихід з Єгипецької неволі, так і ми, християни спогадуємо і пам’ятаємо діяння Ісуса Христа. Пригадуємо собі, що Ісус чинив. У святкуванні Євхаристії чуємо Його слова, які промовляв. Всі чудеса, оздоровлення, зустрічі з людьми, смерть та Воскресіння, знаємо зі Святого Письма.
Історичний спогад про Ісуса Христа повинен спонукати нас творити історію людства згідно Ісусовим вченням та брати на себе відповідальність за неї. Спогад про Ісуса зриває з очей сліпоту. Спогад про Христа цілковито руйнує мірки цього світу. Спогад про Нього увесь час спонукає нас подивитися на цей світ Ісусовими очима, і звершити все те чим він жив. Коли ми пригадуємо собі діяння Ісуса, Він стає присутній між нами. Св. Євангелист Лука описує діяння Ісуса як «рік спасіння», цей рік спасіння наявний сьогодні також і в святах церковного року. Ми переживаємо в Літургії: Народження Ісуса Христа, сьогодні Його чудеса стають реальними між нами, сьогодні ми беремо участь в Його смерті та Воскресінні. Святкуємо подію спасіння. Ісус приніс добру новину убогим, зцілив розбиті серця, підніс та випростував полонених і подарував їм свободу. Говорить Ісус: « Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести добру новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випростувати пригноблених на волю, оповісти рік Господній сприятливий.»(Лука 4,18:19;).
Євангелист Лука бачить два шляхи, на яких історична подія Ісуса Христа все більше проникає у нашу історію. Перший шлях - це духовний шлях, шлях молитви. В Божественній Літургії ми молимося за наш світ, щоб він наповнювався Духом Божим, Його спасіння тут і тепер. Другий шлях – це активна діяльність християн. Як учні Ісуса Христа кожний з нас повинен поширювати науку і діяльність Ісуса Христа. Отож Біблійна історія роз’яснює нашу власну життєву історію. Водночас у слуханні та розважанні Біблійних історій ми вплітаємося у мереживо цих історій, знаходячи там розв’язку своїх нерозв’язаних вузлів та зцілення свої власних ран.

Продовження буде.

Опрацьовано:

Ансельм Грун, Віра Християн. «Місіонер», Львів 2008.