Bazylianie

«Світильником світлим ти засіяв, священномучениче Йосафате, бо як пастир добрий віддав життя своє за вівці».

Празник Святого Священномученика Йосафата для вірних Української Греко-Католицької Церкви особливо дорогий, світлий і радісний, бо це празник нашого українського святого, празник нашого брата по крові й кості, празник великого апостола й мученика за святу віру й єдність Церков. Та не тільки наша Церква, але й ціла Католицька Церква його почитає, його славить, до нього молиться, на його честь будує святині, а його мощі спочивають у серці християнсько-католицького світу, у базиліці святого апостола Петра в Римі.


Св. Йосафат вступив на дорогу святості ще малим хлопчиною від хвилини коли, з Христового Розп’яття впала іскра на його невинне дитяче серце. Та іскра вже ніколи не згасилась, але з роками розгорілася у великий вогонь любови до Бога і ближнього. Бажання святости веде його до монастиря Чину Святого Василія Великого у Вильні. Тут він швидко росте у святості через любов до молитви, вчитується в церковні книги, які постійно ставлять йому перед очі приклад святих і святих мучеників. У стіп Євхаристійного Ісуса він молився цілими годинами, а деколи і цілими ночами. Ставши священиком, а потім єпископом, він цілий, наче свічка, спалюється у службі Божій і ближньому.

Посмертні чудеса Св. Йосафата

Після смерті Священномученика, до визначних чудес належить передусім нетлінність його тіла, навернення майже всіх його вбивників та навернення православного єпископа Мелетія Смотрицького. Було багато чудесних оздоровлень, як привернення зору сліпим, злічення недуги серця, паралічу чи вирятування з різних небезпек.

Можемо сказати, що у небі є тисячі й тисячі різних безіменних святих. Та маємо рід святих, які за земного життя відзначилися великою святістю і геройськими чеснотами любови Бога і ближнього, яких Господь Бог після їхньої смерти прославив чудами, а свята Церква винесла їх на престоли святих і доручила їх почитати. Таких святих звемо канонізованими. І до них якраз належить наш Священномученик Йосафат.

Закликом почитати і наслідувати святого Йосафата в любові до нашої святої віри, Церкви, обряду й народу, хай будуть для нас слова Патріарха Йосифа Сліпого, які він сказав біля гробу святого Йосафата 25 листопада 1969 року: «Нехай святий Йосафат, як вірний син Церкви й народу, аж до перемоги веде наш народ. Він боронив єдність Церкви й народу ввесь свій вік. Навіть у Полоцьку на Білорусі він почувався русином-українцем, а про єдність Церкви переконував і київських печерських монахів, його сильний характер і геройська святість життя мусить і нас підбадьорювати та заохочувати йти по його слідах, хоч би це також коштувало нам жертви, бо принести її треба, якщо йдеться про добро Бога, Церкви й народу», (Благовісник, V, 1-4, 1969).

Дивись:
о. Юліян Я. Катрій ЧСВВ, Пізнай Свій Обряд.
NEW YORK 1982 ROMA

{becssg}2008/40{/becssg}