Створено: Вівторок, 22 вересня 2009, 02:00
Автор: bazylianie.pl
Архиєпископ Мирослав Марусин у Польщі

Світлої пам’яті Архиєпископ Мирослав Марусин довгі роки свого життя проживав і працював у Римі. Однак, живим був його зв’язок з нашою Церквою у Польщі. Корисно пригадати, що в днях 21 червня – 7 липня 1984 року Владика відвідав вірних у Польщі і зустрівся майже з усіма громадами нашої Церкви (див. мапа візиту в галереї).
Ці архіпастирські відвідини були для нас надзвичайною і зворушливою подією. Багато-хто ніколи ще не бачив свого, східного владики. Старші у своїх пережиттях пригадували собі хвилини з далекого дитинства. Для вірних, які довгі роки переносили різні приниження та дорікання, – це був символічний знак повертання до нормальності. Всі побачили свого Греко-католицького єпископа, який приїхав, як високий ватиканський достойник, якого з належною пошаною приймали римо-католики. В тих днях, і також пізніше, Українці в Польщі «високо підняли свої голови», почулись повноцінними. Вдячність владиці Мирославу за його присутність залишається у нас на завжди. Під час цієї подорожі Преосвященний відвідав також монастир і монастирську парафію Отців Василіян у Варшаві. Світлини з цього побуту подано в галереї. Годиться також пригадати, що під час подорожі Владиці Мирославові допомагали та товаришували василіяни, а особливо о. Йосафат Романик та о. Теодозій Янків.

Сам Владика Мирослав так згадував свою подорож до Польщі:
«В днях від 21 червня до 7 липня мав я ласку відбути прастирські відвідини вірних східних обрядів у Польщі. Виїхав я з Риму на празник Пресвятої Євхаристії за благословенням Святого Отця Папи Івана Павла Другого. Вже ввечері того дня відправив я святу Службу Божу в історичній церкві Отців Василіян у Варшаві та промовив до зібраних вірних Боже слово. За висловом святого Павла, відкрились мені широко двері для проповіді Євангелії моїм братам. Перебув я, отже, в Польщі 17 днів та відвідав у тому часі принаймні тридцять міст, де завжди відправляв Богослужби, приймав привіти від вірних, зокрема від дітей та й сам вітав мій нарід, потішав його добрим словом, проповідував йому слово Христової істини.
Відбув я, передусім прощу до чудотворної ікони Пресвятої Богородиці в Ченстохові, відвідав місце народження Святого Отця – місто Вадовіце, а також відомий табір смерті в Освєнцімі. На Долішнім Шлеську мав я щастя відправляти у Вроцлаві, Ополі й Легниці. Відвідав я Гожів і ті околиці, де колись жив і трудився славної пам’яті Отець Мітрат Мирослав Ріпецький. Незабутніми зостались щебетливі голоси дітвори, що вітала свого Владику піснями і квітами. Старші представники Громад підносили на рушниках хліб і сіль, подавали начеб короткі звіти про стан церковних Громад і просили благословення. В церквах лунав всенародний спів, на обличчях людей котились сльози радості.
Ще глибші переживання зостались з архиєрейських відвідин Громади в Кракові, Криниці, Перемишлі й Команчі. В княжому городі Перемишлі над Сяном двічі була відправлена торжественна Богослужба: в суботу 30 червня були свячення п’ятьох дияконів, а в неділю 1 липня ці самі диякони отримали ієрейські свячення. Церква Пресвятого Серця Христового була вщерть виповнена народом, з’їхалось немало монахинь, а також і велике число священиків.
Переїхав я і землю Холмщини і Підляшшя, землю скроплену кров’ю мучеників. В церковці в Костомлотах, що простояла всі бурі й небезпеки вже майже чотириста років, люди навколішки вітали свого Владику словами: «Отче Владико, ми люди з Підляшшя, увійдіть у наш храм, помоліться з нами й поможіть нам. Ми ж уніяти, вірні Церкві й Папі Римському».
На Помор’ї і в Західно-північній частині Польщі знайшов я великі та квітучі Громади наших поселенців по другій війні. Вони вспіли вже не тільки влаштувати своє родинне та громадське життя, але також побудували вже власні церкви й школи, дбають про виховання своїх дітей та молоді, плекають народний та церковний спів, власну культуру й рідні традиції.
На особливу похвалу заслуговують Отці Духовні, що душпастирюють серед наших вірних. Вони не щадять своїх сил, щоб відвідати всі громади, а в неділі та празники служать вони по три, а навіть більше святих Літургій. Їм допомагають Сестри Служебниці та Монахині Василіянки, як і Сестри святого Йосифа. Всі вони чекають на добрі покликання, на молодих новичок до їх монастирів. Дай Боже, щоб по цій пастирській подорожі рідного Владики і по тих привітах дітей та молоді, зворушилось не одне молоде серце й наші хлопці та дівчата пішли за голосом Спасителя.
Промовляючи нині до любих Братів Українців з-над гробу святого Апостола Петра, ще раз переживаю ті мої зустрічі з громадами та поодинокими людьми в Польщі. Там адже ж залишив я велику частину мого серця. Тому не перестаю благати Всевишнього Бога, щоб зросив ту новозасіяну ниву росою своєї благодаті й вона видала великі плоди [...]
Пастирські відвідини української Церкви в Польщі, перші в тому роді по сорок роках від ув’язнення наших Владик. Це архиєрейське відвідання є для нас даром з неба. Нехай, отож, ім’я Господнє буде благословенне від нині й до віку. Амінь.»
Мирослав, Архиєпископ
Дано в Римі, на празник святої Пасхи 1985 р.

З книжки «Пам’ятка Архиєрейських відвідин», Рим 1985

Світлини: мапа візиту Архиєпископа Мирослава Марусина в Польщі та Владика Мирослав з дітьми – за книжкою: «Пам’ятка Архиєрейських відвідин».

{becssg}2009/261{/becssg}