Drukuj

Дня 20 вересня творимо молитовну пам’ять про нашого дорогого бр. Якинта, який упокоївся цього ж дня 1990 року в Варшаві.
Брат Якинт Пилип народився 21-го травня 1912 р. в селі Радруж, повіт Рава Руська, в селянській родині Григорія і Татіяни з дому Ільчишин. На хрещенні отримав ім’я Іван. До Василіанського Чину вступив у 1931 р. в Добромилі, звідки в 1933 р. виїхав на новіціят до Крехова. Після новіціяцького випробування перебував у Лаврові, Бучачі, Кристинополі (Червоноград) – у всіх монастирях служив, як кухар. Після ліквідації комуністами Кристинопільського монастиря, бр. Якинт на коротко переїхав до Старгарду Щецінського, а згодом до василіанського монастиря у Варшаві (1949), де залишився уже до кінця свого земного життя. У Варшаві, подібно як в інших монастирях, працював кухарем, а у вільному часі робив вервички. Він цілісно віддався куховарству, вбачаючи в цьому служінні ближньому, свою дорогу до святості. Для кращого виконання своєї праці, він провадив також маленьких овочевий городик.
Як кухар, бр. Якинт, приймав у Варшаві монастирських гостей і був добре знаний всім тим, які відвідували наш монастир. Всіх пригощав не лише «ложкою страви», але в першу чергу добрим словом, яке плило з люблячого серця. Кожний, хто прибував до Варшавського монастиря знав, що зустріне там усміхнене обличчя, на біло зодягненого (так вбирались брати-кухарі) бр. Якинта, який прийме та допоможе. Він був правдивим «добрим духом» цього монастиря, а його відхід став незамінною втратою не лише для Василіанської спільноти в Польщі, але і для мирян, які знали цього смиренного монаха. Вічна йому пам’ять!

{becssg}2009/255{/becssg}