Drukuj

ХРИСТИЯНСЬКЕ   ЖИТТЯ   ЗА  ДОБРОТОЛЮБІЄМ Без віри, надії і любові ніщо погане, що є в людині не буде викоренене дощенту, як також ніщо добре не оселиться в ній цілковито.
Віра переконує ум, який триває в боротьбі, прибігати до Бога, і спонукує його (ум) до дерзновення, запевняючи, що в нього напоготові різноманітна духовна зброя.
Надія є для ума не оманливою запорукою божественної помочі й обіцянкою винищення супротивних сил.

Любов же перешкоджає уму нехтувати поєднанням із божественним, яке так споріднене з ним. Мало того, навіть упродовж самої боротьби любов залучає всю силу схильності ума до прагнення божественного.

Віра потішає ум у боротьбі, надихаючи його абсолютним запевненням помочі. Надія, являючи перед борцем гарантовану йому допомогу, відбиває напади противника, а любов умертвляє (тобто чинить нешкідливою) для боголюбного ума сутичку з ворогами, бо цілковито знесилює його жаданим устремлінням до Господа.

Сліпу віру має той, хто віруючи, не виконує Божих заповідей. Бо коли ці заповіді є світло, очевидно, що той, хто їх не виконує, залишиться без божественного світла і звання християнина нестиме не істинно, а безпідставно.

Дивись:
Християнське життя за Добротолюбієм, Вибрані фрагменти з писань Святих Отців та Учителів Церкви, Джерела Християнського Сходу, Львів, Свічадо 2007