Створено: П'ятниця, 21 серпня 2009, 02:00
Автор: bazylianie.pl
Рік Таїнства Священства

РІК ТАЇНСТВА СВЯЩЕНСТВА Минулого століття, 1950 року, у Франції появилась відома книжка «Чого ви очікуєте від священика?», в якій було поміщено відповіді одинадцяти відомих письменників на питання: «Чим для вас є священик?» і «Чого ви від священика очікуєте?» Відповіді були різні, так як і є різні люди. Наприклад, один вчений коротко і ясно відповів на ці два питання так: «Священик для мене – це представник Ісуса Христа на Землі» і друге: «Очікую від священика Життя через святі Тайни». Для іншого письменника-філософа, Франсуа Моріака, священик – це той, хто в ім’я Боже в’яже і розгрішає, який тоді, коли підносить руку, щоб простити гріхи не відрізняється від Сина Чоловічого, якому дана влада прощати і розгрішати гріхи на Землі. Священик – це чоловік обдарований Божою владою, а тому від нього очікується, щоб він сам був святим, як і ті Святі Таїнства, які він звершує у своєму священстві. Ще інші бачать в особі священика харитативного соціального активіста, який заклопотаний всіма людськими проблемами – є «усім для всіх». А ще інші, хочуть бачити священика, щоб він був зразком безкорисливості, убогості, любові, проповідником справедливості, потіхою для тих, хто терпить.
Тому, у святковий день Христа Чоловіколюбця – Пресвятого Серця Христового, Святіший Отець Венедикт XVI проголосив Рік Таїнства Священства. Нагодою послужило 150-ліття від дня народження до вічного життя святого пароха з Арсу – Івана Марії Віянея. Папа Пій ХІ, ще у 1929 році, проголосив його Опікуном усіх душпастирів світу. Рік цей має збагатити ревність священиків в їх євангельській проповіді у сучасному світі. Рік закінчиться в день Пресвятого Христового Серця наступного 2010 року.
«Священство – це любов Христового Серця», – мав звичай повторяти отець парох з Арс. Цей вислів особливо допомагає нам зрозуміти той прецінний дар, яким є священики, і то не тільки для Церкви, але для всього людства. Душпастирі щоденно подають віруючим Слово Боже. Їх апостольські труди, як про це згадує Папа Венедикт XVI, часто нікому не знані, завжди відважні, готові на найбільшу жертву, аж до проливу крові. Бувають і жалюгідні випадки, але вони ніким не оплакані і тим вони траґічні, коли священик перестає ним бути, втративши з виду свого Господа, який перший полюбив його і покликав, щоб брати участь у божественному житті Спасителя – Вічного Священика. Свята Церква терпить із-за невірності таких своїх служителів, та не людські слабості зносить вона, а дивиться радше на той Божий дар, що здійснюється постійно у великих починаннях душпастирів, ревних монахів і сестер.
Світлим прикладом для нас є парох з Арс, покірний, але також свідомий того, що він є дар прецінний для своїх парафіян. Так він говорив своїм духовним дітям: «О, яка то велич священства! Якби він це цілковито зрозумів, то міг би померти. Бог його слухає: Він каже одне слово і Господь сходить з неба та скривається під куснем євхаристійного хліба. Не було б священика, не мали б ми Пресвятої Євхаристії. А хто приготовляє нас до зустрічі з Богом в годині нашої смерті? – Священик». По Бозі священик є все і це він зрозумів, будучи «всім для всіх» у своєму священстві.
Священик продовжує на землі діло спасіння. Іван Марія Віяней прибув до Арс, маленького французького села, яке налічувало тільки 230 жителів. Єпископ, посилаючи його туди, сказав: «В тім селі нема багато любові до Бога, а ти принесеш її». Молодий священик так і вчинив: вибрав собі церковний храм за помешкання, входив до нього ще нераз ранньою зорею, не виходив з Церкви скоріше як по вечірнім «Ангел Господній». Кожного вечора дзвонив дзвін і скликав народ на науку катехизму, а його приклад молитви мав спасенний вплив на віруючих. І вони клякали перед кивотом та молились. А тоді він кликав: «Приступайте до Пресвятої Євхаристії, прийдіть браття до Ісуса».
В убогій сповідальниці перебував він увесь день, в зимовім холоді і в літній спекоті. А число каянників зростало і то з цілої Франції, а тоді сповідав він не менш 16 годин денно. Він був ясновидець і віруючі зрозуміли, що він був здібний бачити їх совість, ще заки вони починали визнавати гріхи. Знали й те, що парох з Арс мав свою думку про сповідь: «То не грішник вертається до Бога, але то Господь біжить за грішником, щоб його навернути до себе!» І нині ми, священики, можемо пристосувати до себе слова святого пароха, які він вкладає в уста Христові: «Доручу це моїм священикам, щоб голосили грішникам: Я завжди готовий їх прийняти, моє милосердя безмежне». Багаті люди не жаліли пожертв і отець парох мав часто великі заощадження. Але не для себе приймав він ці дари, а відразу спрямовував їх для бідних, сиріт, хворих; був багатий, щоб дати іншим, а був бідний для себе, щоб збгагатитися на Бога. Він все казав: «Мій секрет – це дати все другим, потребуючим, а собі не залишити нічого».
Рік Священства у 150-ліття смерті Пароха з Арс зараз слідує по 150-літті появ Пречистої Діви Марії в Люрді. Писав, отож, святий Папа Іван ХХІІІ: «Коротко перед тим, як парох з Арсу закінчив своє, повне заслуг життя, Пречиста Діва, Непорочно Зачата, появилась в іншій області Франції бідній пастушці із закликом до молитви і до покути». Отець Парох Віяней посвятив свою церкву і парафію Пречистій Діві без гріха Зачатій і з радістю прийняв вістку про правду віри, що її проголосив Папа Пій ІХ в 1854 році.
Отож, функція нашого спільного священства – це освячувати світ, щоб він ставав живою Євхаристією та Літургією, яка не є додатковим обрядом, чи ритуалом у нашім житті, але є самим Життям. Скільки дихаємо, настільки потребуємо, не так повітря, як Бога Живого і Його милосердя. Тому ми повинні просити Господа, щоб Він допоміг нам бути Його «священиками» у відчутті потреби навернення нас самих, переображення світу на прославу Бога. Щоб наше життя говорило і свідчило про Бога та було насправді радісною літургією на Його служінні, щоб ми стали благовісниками Бога і тими посередниками, через яких той «далекий» і «незрозумілий» Бог стане для всіх близьким Богом – даром нас самих в Бозі для інших.
За словами Папи Венедикта XVI, сьогоднішній світ відчуває не лише голод хліба, але також справедливості і любові, потребує глибшого пізнання Бога. Ось, це і є наша спільна місія у єдиному Христовому Священстві.


ієрм. Прокопій Лотоцький, ЧСВВ
(Духівник Української Папської Колеґії у Римі)

Молитва за священиків і єпископів

Ісусе Христе – Божественний Спасителю і Вічний Священику, що довірив Твоїм пастирям всі радості і терпіння Твоєї Святої Церкви, від щирого серця ввіряємо Тобі всі добрі наміри твоїх священиків та єпископів. Зроби їх святими пастирями! Даруй їм велике апостольське серце, наповнене любов’ю до Тебе, щоб вони освячені в Тобі, освячували тих, хто доручений їм і впевнено вели їх дорогою спасіння. Обдаруй їх, Господи, щедро всяким небесним благом! Нехай вони в любові і вірності Святій Церкві, словом і прикладом завжди виявляють приклад євангельських чеснот. Чоловіколюбний Ісусе, поблагослови їх священство! Благослови їх жертвоприношення і молитви, вимолені біля Твого престолу! Захисти їх від всіх зовнішніх і внутрішніх небезпек! Подай їм дух правдивої віри і ангельської покори, щоб вони завжди з легким серцем наслідували Тебе, Господи, скоро вислухай і помилуй.