Drukuj

ВІРА ХРИСТИЯН
Смерть та Воскресіння Ісуса становлять джерело нашої віри та головний факт, яким християнин опирається. Коли поглянемо на розіп’ятого Ісуса, як бачимо, що після Його смерті учні дуже сильно розчарувалися і були шоковані. Вони як прості люди не розуміли того, чому їхній учитель, який зціляв, воскрешав з мертвих мусів померти на хреснім дереві. Смерть Ісуса поставила під сумнів їхню віру в Нього. В Євангелії від Луки читаємо слова розчарованих учнів, які ідуть дорогою до Емаусу: «Його розіп’яли… А ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїль.» (Лука 24,20:21). Коли Ісус відкрив їм очі і пізнали його на ламанні хліба тоді заговорили між собою: «Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював Писання?» (Лука 24,30:32). Всі апостоли побачивши, що їхній учитель Воскрес просто скріпилися на духу. Його Воскресіння дало їм змогу зрозуміти тайну Ісуса як Христа заново. Не боялися покарання, смерті, а пішли голосити цілому світові Радісну Новину. Коли дивилися смерті в очі і мали вибір зректись Доброї Новини то цього не робили тільки приймали охоче смерть за Христа зі словами: «Не можемо бо ми не говорити про те, що самі бачили та чули» ( Діяння 4,20).

Як ми можемо нині проповідувати Воскресіння Ісуса так, щоб у цьому розкривалася сутність християнства?

Насамперед це Радісна Новина про наше власне воскресіння. Завдяки цьому розуміємо, що не застрягаємо в безконечному ланцюгу реінкарнації, а ввійдемо через смерть у славу Божу. Нас очікує сам Христос, який випередив нас у смерті і пообіцяв розкаяному розбійникові на хресті: «Сьогодні будеш зо мною в раю» ( Лука 23:43). Як бачимо, що в Ісусі Христі наше життя має конкретну мету. Воскресіння є чимось більшим за невмирущість душі. Про це життя говорить також грецький філософ Платон: «Ми будемо взяті з тілом і душею у Божу славу». Земне тіло просто зотліє, щоб згодом перемінитися в небесне. Св. Апостол Павло говорить: «Сіється тіло тваринне, а повстає тіло духовне» (1 Коринтян 14,44). Послання про Воскресіння є запевненням також того, що ніщо в нашому житті неспроможне нас відлучити від Бога. Немає кінця, який не стане новим початком, немає темряви, яка не розвидниться, немає розпачу, зневіри, які не переміняться в надію і довіру, немає завмирання, з якого не розвинеться нова життєздатність. Бог усе перемінить у нас Він кожного з нас будить до нового життя. Прекрасними словами відтворив цю тайну смерті апостол Павло: «Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні князівства, ні теперішнє ні майбутнє, ні сили, ні висота, ні глибина, ані інше якесь створіння не зможе нас відлучити від Божої любові, що в Христі Ісусі, Господі нашім» (Рим. 8,38:39). Тож ми сміло можемо тут на землі постати з гробу наших страхів, співчуття та жалю до себе, з нашої темряви та нашої розпуки до радості життя в Бозі.

Смерть і воскресіння дають нам мужність вистояти супроти всього, що перешкоджає життю, що тримає людей у гробі та бере їх у полон. Воскресіння відбувається не тільки з нами, а через нас для інших людей. Воно підбадьорює нас до повстання за життя. У смерті Ісуса бачимо пошук Господа за людиною. Він шукає її саме там де, вона є найвіддаленішою від Нього. Шукає її через хрест. Ісус показує нам, як ми можемо подолати страждання. Причиною страждання є пожадливість, з якою ми чіпляємося за світ. Коли ми вивільнюємося з тенет пожадливості та світу, то позбуваємося страждання. Хрест на якому ми бачимо розп’ятого Ісуса Сина Божого, є надією для тих, хто зазнав поразки, втратив віру в себе, став жертвою власної пристрасті. Він бачить в Ісусі того, хто терпить його злиденність на власному тілі, тож усвідомлює, що не покинутий на самоті у власній розпуці. Отже хрест показує людині, що вона неодмінно мусить перейти через страждання. Бо тільки так може здолати його. Хрест виявляє нам Божу безмежну любов до людини. В Ісусі Бог увійшов в найглибшу темряву цього світу і перемінив її. У хресті бачимо ми Об’явлення, який об’являє сутність Ісуса. Виражає радикальність самовідданої любові та виражає любов, що цілковито є життям для інших. Хрест об’являє Бога, який ототожнює себе з людиною опускаючись в безодню судить, рятуючи. Потрібно знати, що Бог вже є тут, біля нас. Він підходить до нас серед нашої розгубленості. Бог це суцільне милосердя.

Ансельм Грун говорить: «Хрест стає для мене справжнім місцем зустрічі з Богом. Не треба вишукувати собі хреста. Але коли я аналізую своє життя, то помічаю, що воно відображує численні хрести, які супроводжують мій шлях і відкривають мене та мої думки до Бога, Який перебуває там, де у нашому світі видається найвіддаленішим, тобто на хресті, на місці покинутості, краху й поразки». Тож для нас Хрест є допомогою, щоб зарадити собі зі своїм стражданням. Для багатьох людей Хрест став потіхою та опорою і водночас ключем до справжнього життя. Все, щоб там не сталося коли просимо допомоги в Бога її одержимо. Одержимо з радість, яка струменить від могутньої сили Воскресіння

Опрацьовано:
Ансельм Грун, Віра Християн. «Місіонер», Львів 2008.
Святе Письмо. Українське Біблійне Товариство 1992.