Створено: Субота, 18 липня 2009, 02:00
Автор: bazylianie.pl
Ми є синами і доньками Бога - віра християн

ВІРА ХРИСТИЯН Ми християни, визнаємо, що Ісус – Син Божий. Ми маємо щось інше на увазі, коли говоримо про себе як про синів Божих, аніж те, що говорять індійці, що всі ми є синами і доньками сонця. У юдейській традиції розуміємо син, як поняття співвідносним. Отож для нас християн Син Божий означає те, що Ісус має особливий взаємозв'язок з Богом Отцем і в особливий спосіб належить йому. Щоб не помилятися у висловленні син, нам треба дотримуватися зв’язку між біблійним розумінням та догматичним. Коли беремо до уваги цей зв'язок, ми стаємо більш відкритими для таїнства Богосинівства Ісуса, яке перевершує людське розуміння.
Християнське богослов’я твердить, що Ісус є Сином Божим за своєю суттю, а ми тільки через участь. Потрібно стерегтися таких висловлювань: «Син Божий означає те, що Ісус є Сином Божим, як і всі ми». Розуміємо, що ми сини через участь, а Він за суттю. Як би все не було ми мусимо змиритись з тим, що ніколи не осягнемо повної тайни Богосинівства Ісуса. Безперечно, існують різні способи, щоб побачити нам Ісуса Сином Божим. Бог в неповторний спосіб виражається в Ісусі. Як висловлюється Карл Ранер: «Бог сам абсолютно об’явився людині в Ісусі».
Коли розуміємо Ісуса Сина Божого як царя то власне тільки через вивищення на хресті. Як цар Він водночас є слугою, який приймає смерть за нас. Молитовним зверненням Ісуса «Авва Отче!» відображається тісний зв'язок Ісуса з Отцем. Ісус бажає і нас залучити до цього молитовного досвіду, щоб ми правдиво могли себе відчути синами і доньками Бога.
У визнанні Ісуса Христа Сином Божим виявляється істинне начало нашої віри. Динаміка відносин і людини прямує не від людини до Бога, а від Бога до людини. Бог став людиною. Він сам прийшов на цю землю. У Євангелії від Йана читаємо: «І слова стало тілом» (Йо 1,14). Бог в Ісусі став людиною і в цій людині назавжди пов’язав себе з людством. Бог узяв на себе наше тіло. Він ввійшов у плоть. Він зустрічає нас у нашому тілі. Він прийняв усі стадії людського буття: немічність дитини, бунтарство підлітковості, зріле життя. Він витримав усі досвіди, які витримуємо й ми, щоб освятити нас та відкупити. Тут ми зустрічаємося з тим, що Бог для нас є не далекий, а дуже близький. Він став видимим, доступним для наших переживань. Він пов'язаний з нами, людьми. Ми віруючі можемо впізнати його в обличчі людини. Ми знаємо, що ми сотворені на образ і Його подобу. В книзі буття читаємо: «І сотворив Бог Людину на свій образ; на Божий образ сотворив її» (Буття 1:27). Бог зійшов на цю землю, щоб все на землі спасти. Від свого воплочення Бог зустрічає нас у кожному людському обличчі.
Відтепер у нас все перемінене Богом. Тож все у нас стало місцем, де ми можемо досвідчувати Бога. Ми не сміємо відкинути осторонь наше тіло, бо воно сотворене Богом і в ньому ми зустрічаємо Його. Ми не маємо права зневажати та недооцінювати світу, бо в світі, матерії, у речах та образах цього світу можемо споглядати та дотикати Бога. Можемо споглядати на творіння Бога, а воно святе бо Ним сотворене. Бог в Ісусі Христі наповнює нас Божественним життям. Він зійшов до нас, щоб наповнити нас Божественним життям. Ми не боги і це Божественне життя не позбавляє нас нашого людського буття, а чинить нас здатними підніматися до людини у високому значенні цього слова, тобто такої людини, якою її на початку замислив Бог.
Можна говорити про весілля, яке Бог справив з людьми. Власне, в розумінню євангелиста Йоана, воплочення Бога розуміється як весілля, яке Бог справив з нами, на якому перемінив зіпсуту воду нашої екзистенції на Божественний смак вина. Читай Перше чудо в Кані Галилейській. (Йо 2,1-12). Весілля, яке у воплоченні Бог справляє з нами, завершується на хресті. Усе зневажуючи, вбивче, руйнівне обеззброюється любов’ю Бога. Євангелист Йоан розуміє воплочення Бога як очищення нашого людського буття. Прикладом для нас може послужити те, що Ісус із Єрусалимського Храму виганяє торговців. Читаємо: «І зустрів у Храмі тих, що продавали… І зробивши бич з мотуззя, повиганяв усіх із храму, геть із вівцями і волами їхніми, гроші міняйлів порозсипав і столи поперекидав…» (Йо 2, 13-25). Можемо бути певними, що коли Ісус входить у наше тіло, тоді Він проганяє з нас гамірні думки торгівців та міняйлв. Він очищає наше тіло, нутро від пристрасного, буденного, поверхового, а також від безлічі думок, що несамовито тріпочуть навколо. Завдяки того, що Бог прийняв людську плоть, воплотився між нами, став людиною, від того моменту наше тіло перетворюється на храм Божий. Цей образ дозволяє нам по іншому відчувати наше тіло. Щоб бути чистими нам не потрібно закриватися, щоб ховати під замком свій внутрішній хаос. Нам потрібно відкриватися красі Господній і бути відкритими для інших, щоб зустрітися з Богом. Ми очищаємося Божою ясністю. Через воплочення Боже ми відновлюємо в собі нашу первісну, неспотворену сутність.
Усе, чого ми торкаємося на землі, в цьому світі, все пронизане Богом. Будьмо переконані, що Він по всюди, скрізь нас. Потрібно знати, що дорога до Бога полягає через світ. Всі труднощі це тільки досвід, щоб перемогти і перейти випробовування яке дає нам світ в усьому допомагає нам Бог. Ми не можемо бути залежні від світу, але все те, що у світі воно вказує нам на Бога. Все, що добре славиться, а все що нечисте засуджується. Ми мусимо бути святими в усьому і посеред світу зустрічати Христа. Зустрічати Його в кожній людині, бачити Христа в брату і сестрі та поважати їх у їхній царській гідності. Адже в кожному людському обличчі сяє Христос.

«Християнська віра допомагає нам правдиво розпізнавати сенс людського буття і відповідно до цього жити». (Ансельм Грун)

Опрацьовано:
Ансельм Грун, Віра Християн. «Місіонер», Львів 2008.
Carmelo S. Giuseppe. A Immagine di Dio. Roma 1986.
Святе Письмо. Українське Біблійне Товариство 1992.