Створено: Середа, 24 червня 2009, 02:00
Автор: bazylianie.pl
Ієрм. Микола Михайло Когут, ЧСВВ

ІЄРОМОНАХ МИКОЛА МИХАЙЛО КОГУТ, ЧСВВ – З ГАЛЕРЕЇ ВИДАТНИХ ПОСТАТЕЙ ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ Народився iєрм. Микола Когут, ЧСВВ в Несквегонінґ, Пенсильванія, 5-го січня 1911 року. Його батько Михаїл, мати з дому Балащак. Після звичайної школи п’ятнадцятилітнім юнаком вступив 11-го жовтня 1926 року до монастиря ОО. Василіян у Мондері, Канада, де зробив перші кроки монашого життя під проводом учителів-василіян: ієрм. Юрія Жидана і ієрм. Софрона Дяковича. Перші обіти склав 31 травня 1928 року, а вічні обіти 16 жовтня 1932 року. Упродовж цього часу навчався у Мондері, аж коли по візиті Всесв. Архимандрита ієрм. Д. Ткачука ЧСВВ в Канаді, покликали його на дальші студії Богослов’я при Григоріянському університеті в Римі. Виїхав до Риму 1934 року і там осягнув ступінь ліцензіяту з Богослов’я 1937 року. В міжчасі, 13 жовтня 1935 року у Добромилі Преосв. Владика Йосафат Коциловський, ЧСВВ, висвятив його на священика. У 1935 році побував у Галичині й Закарпатті, знайомлючись з життям і побутом Старого Краю.
Повернувшись до Канади в 1937 році, був назначений професором богословських предметів при студійному домі ОО. Василіян у Мондері. Тут він теж обслуговував навколишні місійні станиці, допомагаючи ієрм. Навкратію Крижанівському керувати душпастирською працею 50-и ченців-священиків, розкинених по цілих канадійських просторах. Від 1939 до 1943 року був учителем новиків-василіян у Мондері, а тоді переїхав до Ґримсбі, Онтаріо, Канада, де став першим ігуменом новоствореного василіянського монастиря Пресв. Серця Христового, як і теж професором Богослов’я, бо це був тоді новий студійний дім для василіянських студентів. Рівночасно ієрм. Микола був парохом ґримсбійської парафії.
1946 року ієрм. Миколу обрано до Риму на уряд генерального консультора при Головній Управі ЧСВВ. В Римі він був теж делегатом Преосв. Архиєп. Івана Бучка у справах навчання наших українських студентів по університетах Європи. Завдяки його освітянській активності розвинулися добрі зв’язки з університетами Іспанії, Португалії та Ірландії. 1948 році ієрм. Микола приїхав до США, щоб здійснити поділ американсько-канадійської василіянської Провінції на дві окремі Провінції. Відтак вернувся до Риму як генеральний Секретар ЧСВВ, де теж був диктором Ватиканського радіо від 1948 до 1953 року. В цьому часі почали транслювати нашу Божественну Літургію до братів і сестер, які знаходилися за залізною комуністичною занавісою Совєтського Союзу. Також у цьому ж часі, коли помер у Римі ректор Української Папської Семінарії, бл.п. ієрм. Йосиф Заячківський, ЧСВВ, ієрм. Миколу Когута Апостольська Столиця призначила ректором тієї ж Колегії.
На цьому пості він був до 1953 року, після чого його було призначено Протоігуменом Американської Провінції ЧСВВ у США. Крім місійно-душпастирських занять у Чині, він сповняв також уряд Генерального Вікарія Преосв. Івана Бучка в Італії.
Уряд Протоігумена сповняв ієрм. Микола повних 5 років. У цих роках було відкрито Новіціят ЧСВВ у Ґлен Кові. Після закінчення своєї протоігуменської каденції його призначили Настоятелем при домі ОО. Василіян в Юніонтавн у Закарпатській Єпархії біля Пітсбурґу, звідки обслуговував Піріомоліс, Пенна, а згодом був парохом церкви св. Івана Хрестителя в Юніонтавн.
1-го серпня 1964 року вдруге вибрано його Протоігуменом ЧСВВ у США, і він займав цей пост у Нью-Йорку до 1-го липня 1970 року, коли закінчилася друга каденція його урядування.
Останні два роки життя ієрм. Миколи були нелегкими. В цьому часі він серйозно захворів на серце, і врешті ця недуга скоротила його туземне життя в день 30 січня 1970 року. Поховано ієр. Миколу на василіянському цвинтарі «Holy Ghost» неподалік від Нью-Йорку 1-го лютого 1971 року.
Подаючи дані з активного життя о. Когута, годі перечислити всі місії, реколекції та послуги для душпастирів, сестер, мирян, які сповняв цей ревний і добродушний священик. Життєвий шлях ієрм. Миколи (Михайла) Когута був сповнений на всіх рівнях священичого життя – місіонерською та виховничою працею, закінчуючи відповідальними становищами у вищій адміністрації Василіянського Чину.


Опрацьовано на основі матеріалів:

1) Нарис Історії Василіянського Чину Святого Йосафата, Рим 1992.
2) Ювілейна пам’ятка 25-ліття новіціяту ОО. Василіян у Мондері, Альберта 1923 – 1948, Мондер 1948.
3) Часопис „Християнський голос”, Мюнхен 1952, частина 30, ст. 3-4.
4) Часопис „Світло”, Торонто 1971, квітень, ст. 145-146.

Подав матеріал:

ієр. Прокопій Лотоцький, ЧСВВ
(Духовник Української Папської Колегії Св. Йосафата у Римі)