Створено: Вівторок, 11 вересня 2018, 20:24
Автор: Ієромон. Петро Кушка ЧСВВ
Варшавська проща до Перемишля

41454892 1836438909804021 1526960474019594240 nВ днях 8-9 вересня 2018 р. відбулася автобусна проща вірних греко-католицької василіанської парафії Успіння Пресвятої Богородиці у Варшаві до Перемишля на урочисте відзначення 325-ліття відновлення єдності Перемишльської єпархії з Київською Церквою й Апостольським престолом.

Прощу 40 чоловік очолив ієрм. Петро Кушка, ЧСВВ та досвідчений екскурсовод п. Оксана Роля. Автобус з прочанами в суботу, 8.09.2018, о годині 5:15 ранку виїхав з-під василіанського монастиря при вул. Мьодовій 16 і подався шляхом через Люблін, Замость, Белжец, Ярослав. Проща, крім релігійного, мала історично-пізнавальний характер. Прочани, в складі яких 95 % становили трудові мігранти з сьогоднішньої України, мали нагоду, щоб дізнатися більше про українців, які від століть живуть на території теперішньої Польщі, а особливо про їхню долю у післявоєнні роки ХХ століття.

Першою точкою, на яку в тому плані звернув увагу о. Петро, було село Лабуні б. Замостя, землі якого від 1901 року до ІІ світової війни були у володінні Олександра Шептицького, рідного брата блаженного Климентія та Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицьких.

Відтак прочани зупинилися у с. Белжец. Тут могли на хвилину зупинитись на території музею нацистського табору, до якого в сорокових роках минулого століття німецькі нацисти привозили євреїв з різних сторін, також з десятків міст сьогоднішньої України. Неподалік цього табору є площа при залізниці, на яку від квітня до липня 1947 року з сусідніх повітів, привозили українських переселенців, яких в рамках акції «Вісла» польська влада насильно депортувала з корінних земель, які після 1944 року опинились в кордонах Польської Народної Республіки, на території північної і західної Польщі, звідки та сама влада нагнала німців, які там жили. Тут, у Белжцю, був один з пунктів, у яких переселенців заганяли у товарні вагони та везли «у невідоме».

Подавшись з Белжця в напрямі Ярослава, прочани зупинилися в селі Ковалівка (яка перед війною була одним з присілків Жукова, рідного села батьків о. Петра). Тут помолилися у церкві з 18-того століття, в якій в доброму стані збережений іконостас і весь інтер’єр храму. Багато-хто з прочан із немалим здивуванням замічали, що храм дуже схожий до того, який зараз у їхньому селі чи в їхніх околицях. На прикладі своєї родини о. Петро (його батько і старші брати були охрещені саме у цьому храмі) розповів прочанам про те, як відбувалось насильне переселення в акції «Вісла» у квітні 1947 року, про драматичні моменти цього переселення (дід о. Петра помер в часі транспорту у товарному вагоні, тлінні останки залишили в м. Сєдльце під опікою медсестри із Червоного Хреста, а самі мусили їхати дальше з транспортом).

На поблизькому старому кладовищі, зараз вже в великій мірі очищеному з бур’янів завдяки літнім таборам української молоді, які організовує Громадське об’єднання «Вирій» зі Львова, прочани могли побачити, що усі нагробки мають написи українською мовою. В дальшій дорозі прочани проїздили селами, колись з українськими жителями, свідками яких бувають церкви та старі придорожні хрести. Нащадки їхніх опікунів живуть сьогодні у воєводствах вармінсько-мазурському, поморському, західньо-поморському, любуському, нижньо-сілезькому, та по всій Польщі, також у Варшаві.

41420783 1836438799804032 4718658088809267200 nУ м. Ярослав відвідали ми греко-католицький храм Преображення Господнього, в якому великим культом втішається чудотворна ікона Матері Божої «Милосердя Двері». Паломників з великою сердечністю зустрів місцевий парох, о. Христофор Блажеєвський, який розповів про історію храму і чудотворної Ікони, зокрема про здійснення бажання Святішого Отця Франциска, щоб саме ця Ікона була присутня на площі Св. Петра в Римі під час урочистого відкриття Року Милосердя 8 грудня 2015 року. Відслуживши молебень до Матері Божої «Милосердя Двері» паломники подались до віддаленого на 25 км Перемишля. Ще цього самого дня, після поселення в готелі, прочани подались пішки до монастиря отців василіан на Засянні, де о год. 18-тій взяли участь у Божественній Літургії, яку відслужили два василіанські паломники – о. Петро та о. Павло (Старух), ЧСВВ – парох в Банях Мазурських і Круклянках, душпастир нащадків переселенців з акції «Вісла», про що була мова вище.

Наступного дня, в неділю, 9 вересня, усі прочани подались до Собору Св. Івана Хрестителя, престольного храму Митрополита Перемишльсько-Варшавської митрополії. Цього дня на урочисте відзначення ювілею 325-ліття відновлення єдності Перемишльської єпархії з Київською Церквою й Апостольським престолом до собору прибув Глава Української Греко-Католицької Церкви, Блаженніший Святослав, а з ним біля 40 Архієпископів, Єпископів, Митрополитів УГКЦ з України, Польщі, з країн Західної Європи, Північної та Південної Америки, з Австралії – майже увесь наш єпископат, зібраний цими днями на Синоді у Львові. Прибув також Апостольський Нунцій в Польщі, Аєп. Сальваторе Пенакіо та ряд римо-католицьких єпископів з заступником голови Конференції Єпископату Польщі, Аєп. Мареком Єндрашевським з Кракова. Божественну Літургію з Блаженнішим Святославом співслужили усі присутні Владики УГКЦ, римо-католицькі єпископи та ряд священиків та ієромонахів-василіан з Польщі й України. Проповідь виголосив Блаженніший Святослав, вітання Папи Франциска з нагоди Ювілею прочитав Апостольський Нунцій, звернення Голови Єпископату Польщі прочитав Аєп. М. Єндрашевскі, з вітальним словом виступив також Митрополит Греко-католицької Церкви Словаччини – Владика Іван Баб’як. Точніші інформації про ці святкування можна знайти м. ін. на інтернет-сторінках Перемишльсько-Варшавської Архиєпархії http://cerkiew.org, Єпархії Вроцлавсько-Гданської http://cerkiew.net.pl/, головному сайті УГКЦ http://news.ugcc.ua та інших.

Після Божественної Літургії в Соборі організатори (Перемишльсько-Варшавська Архиєпархія) усіх паломників (три автобуси вірних приїхали з трьох північних деканатів Архиєпархії і четвертий – з Варшави) пригостили обідом у готелі Академія. Підкріпившись духовно і фізично, паломники з радістю поверталися домів. О год. 23:00 ми щасливо приїхали до Варшави.

Благодаримо Господа за щасливу дорогу й усі благодаті, які злив на нас під час цієї прощі.

Щиро дякуємо п. Оксані за дуже вміле і справне керування нашим паломництвом, о. Христофору Блажеєвському за щиру зустріч у храмі нашої Милосердної Матері, Перемишльській Архиєпархії за смачний обід, водієві за зичливу терпеливість до усіх подорожуючих, усім паломникам за чудову дисциплінованість і порядок.

Хай Бог усіх благословить!