Відкинь же всякий страх і пізнай преславні речі:

з любови бо приходить нині на землю Бог,

в моїм лоні прийнявши тіло.

Ти побачиш його народження,

як він благоізволив; сповнившись радістю,

поклонишся йому, як Творцеві твоєму,

якого ангели безперестанно оспівують і cлавословлять

з Отцем і Святим Духом.

(Стихира Навечір’я Різдва)

Всесвітлішим і Високопреподобним Отцям,

Преподобним Монахам і Монахиням,

Дорогим у Христі Братам і Сестрам!

Христос Рождається!

У ці Святі Дні Різдва Христового стаємо з радістю і глибокою задумою перед іконою Святої Родини. Те, що колись, перед двома тисячами років збулося у вифлеємську ніч, – це одинока, неповторна подія в історії світу. Вона має подвійне значення: як історія людини, а також історія спасіння, що перебуває понад усіляким часом. Те, що слово стало тілом – як пише святий Йоан Євангеліст, і поставило своє шатро поміж людьми (Йо. 1, 14), – це одинока дійсність, яка все уприсутнюєтся у світі. Як вчить Конституція Догматична про Святу Літургію – уприсутнюєтся в інших постатях та інших вимірах.

У другий день Різдвяних Свят, Церква відзначає Собор Пресвятої Богородиці і пам’ять св. Йосифа, Її обручника. Після величного свята приходу Месії, Церква природно вказує спільноту його народження. Родина, спільнота чоловіка і жінки, найменша клітина держави і Церкви. Це ж в ній – чоловік і жінка, у Таїнстві подружжя отримують Боже благословення на спільне прямування до Царства Небесного. В родині батьки вводять у таїнственне життя своїх дітей і вчать їх молитви. Так як св. Йосиф і Пресвята Богородиця виконали все, що було приписане законом для введення в релігійне життя новонародженого Божого Сина.

Сьогодні, коли у світ народжується Цар Миру, Син Бога Живого, питаємо також про родину. У контексті подій, які мають місце в Україні, Сирії, Іраку і інших країнах, де проходять воєнні дії, наше питання і турбота за родину є дуже актуальні. Отож, перед трудними виборами і великими викликами стають чоловіки – голови родин, коли біля дому падають бомби і гинуть люди. Як забезпечити основні життєві потреби жінки і дітей? Чим їх нагодувати і в що зодягнути, як забезпечити дах над головою, коли війна все руйнує? Вісті, які дивимося чи читаємо в медіальних передачах, усвідомлюють нам, що не всі наші співбрати християни мали змогу сісти до святочної вечері, щоб скуштувати традиційних страв! Не всі мали змогу піти до храмів на святкові богослужіння, щоб заспівати радісне «З нами Бог, розумійте народи, і покоряйтеся бо з нами Бог!» Однак Бог не знеохочується гріховними діями людини, але виходить їй на зустріч, приходячи у цей страшний світ і даючи надію!

З передання Святого Письма, яке тими днями читаємо по церквах, чуємо про такі самі події, як сьогодні. Святий Йосиф Обручник з Пресвятою Богородицею вирушають в дорогу, щоб доповнити державний обов’язок. Опісля народження Сина Божого, Свята родина мусить втікати перед амбіцією володаря Ірода, який хотів вбити Новонародженого Ісуса. Війни прокочувались по сусідніх державах. Святе дитя і Його родина були в небезпеці на кожному кроці. Точно так само, як і наші родини, чи то в Україні чи на поселенні, перебувають під великим «обстрілом» того світу, щоб знищити в ній те, що цінне, велике, а водночас крихке, мале і невинне. Святий Папа Іван Павло ІІ в по-синодальній адгортації присвяченій родині «Familiaris Сonsortio», каже, що «обставини, в яких знайшлася сьогодні родина, мають в собі позитивний і негативний аспект: перший є знаком Христового спасіння, яке діє в світі, другий – є знаком відкинення любові Бога через людину»(1). Різдво Христове стає надією радості життя для всіх хто терпить переслідування, нестачу, хворобу і всякого роду інший брак в тому світі. Ця святочна подія, Різдво Христа, стається знаком спасіння. Пастирі, які прибігли до вертепу в Вифлеємі Юдейському, почули цю радісну вістку від ангела, який «сказав їм: «Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь.» (Лк. 2, 10-11). Це Він, Ісус Христос, якого бачимо завинутого в пелени і лежачого в яслах, буде діяти у світі Силою Духа Святого і звіщати прихід Царства Божого. До учнів Йоана Хрестителя скаже: «Ідіть і сповістіть Йоана про те, що чуєте й бачите: Сліпі бачать і криві ходять; прокажені очищуються і глухі чують; мертві воскресають і вбогим проповідується Добра Новина» (Мт. 11, 4-5).

Цю велику радість присутності Спасителя в світі, проповідується і в нашій батьківщині вже понад тисячу років. Від часів Київської Руси аж до сьогодні Церква безупинно і невтомно вказує, що Бог прийшов у світ, щоб дати людині надію визволення з гріха, а також заохочує вірних запросити Бога до своїх родин і особистого життя. Великий Митрополит Андрей Шептицький, Мойсей Української Греко-Католицької Церкви, якого 150-ту річницю від дня народження будемо відзначати в 2015 р., кілька разів у своїх посланнях звертався до родин, щоб уприсутнили Бога в щоденному житті. Усвідомлював, що греко-католицька родина так само підлягає небезпекам втрати надії і Божої ласки. У посланні «О супружестві і родині» з 1902 р. пише, що «кождний християнин мусить молитися, бо ласка Божа конечно до християнського життя потрібна, а чим більше в життю молитви, тим більше ласки Божої. І кождний з Вас, браття добрі, се добре розуміє, як конечно потрібна молитва в життю християнськім, і кождний з Вас з того сповідається, як залишить щоденні молитви»(2) Без молитви не відбувається зустріч з Живим Христом. «Наша приватна молитва – особиста і родинна, яка слугує продовженням церковної літургійної молитви. Наші парафії, а в них наші сім’ї мають знову стати школою молитви для всіх вірних(3).

Дорогі брати і сестри

Родина – це мала домашня церква, недільне зібрання на Службі Божій багатьох родин «на спомин Господа, і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа», є ознакою присутності сьогодні народженого Спасителя. Це недільна Євхаристійна спільнота є повним образом Божого діяння в світі. Однак бачимо, що не всі наші родини усвідомлюють потребу користуватися Божими дарами, якими є святі Таїнства, Євхаристія, Свята Сповідь, а і щораз частіше таїнство подружжя відкладається на пізніше. Слід запитати: коли прийде це пізніше? Ми, як пастирі Божого люду, маємо обов’язок нагадати, що таїнственне життя є джерелом Божої Ласки, як навчає катехизм «Христос наша Пасха», «це безпосереднє входження у життя пресвятої Тройці» і черпанням з джерела Життя, яким є Господь Бог. Хто живе в гріхах, не сповідається, не причащається Тілом і Кров’ю Христа Спасителя. Тим часом молоді, хоч не мають перешкоди до вінчання, не вінчаються, а живуть разом на подобу подружжя, і так позбавляють себе доступу до Джерела Життя, яким є Новонароджений. Тому то делегати Перемисько-Варшавської Митрополії, зібрані на Архиєпархіальному Соборі, який проходив в Перемишлі 2-4 жовтня 2014 р. звертали увагу на потребу пожвавити і зробити пріоритетним душпастирство родин і молодих подружжів. У постулатах Собору знайшлися такі прагнення Божого Люду, як: «ввести катехизу для батьків перед хрещенням дитини, бажано з батьками хресними; пригадувати про повагу молитви в родині, вчити конкретних форм перед Святвечором, молитва св. Єфрема у Великому Пості; організувати в парафіях катехизи для молодих батьків»(4). Всім нашим спільнотам, малим і великим, потрібно у молитвах перед Іконою Різдва Христового, Святої Родини, кликати помочі для освячення наших родин. Для привернення миру в нашій батьківщині Україні! Для знайдення правильного, святого шляху життя для нашої молоді! Для безпечного зростання наших дітей у повних, святих і наповнених молитвою родинах! «Спільна молитва і такий хосен [користь] принесе, що відріжнить християнську родину від нехристиянської. А того нам потреба. Най кождний знає, що в тій хаті добрі християни жиють» – каже Митрополит Андрей Шептицький(5).

Згадали ми про наш Собор, який проходив під закликом «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом». Дорогі брати і сестри! Родина це теж «мала парафія», яка складається на цю більшу спільноту – communio. Якщо родина буде жива, свята – не бійтеся того слова, то й парафія буде свята. Родина, своє джерело як спільнота, має в Святій Тройці, так, як і вся Церква. Тож як члени родини пам’ятаймо, що родина це великий Дар Божий, і що в неї все живе Ісус Христос, і що вона є під покровом Богородиці. Прикладом Кана Галілейська. Скажімо виразно. Якщо родина буде іконою Різдва Христового, яка увесь час зустрічається на спільній молитві – як чули ми у науці Слуги Божого Андрея, як це говорили згадані документи, то тоді і наші парафії стануть живими. А якщо родини будуть мертвими, як це на жаль бачимо, то і парафії наші стануть мертвими, не будуть свідчити про надію і радість з контакту з Богом. Папа Франциск в своїх коротких науках вказує родинам, де є джерело їх святости, віднови, надії і радости. Ним є Боже Слово читане на щодень в родинах, – це спільна молитва цілої родини, яка має контакт з небом, – це недільна Служба Божа цілої родини, – це жива спільнота з іншими родинами і ближніми.

Прийміть на Свята Різдва Христового наші найщиріші побажання. Миру в серцях, доброти і любові в родинах, безпеки в щоденному житті, а перш за все відваги християнського свідчення вірності Ісусові Христові, який народився, щоб дати нам життя вічне. Святий Йосифе Обручнику, Пресвята Богородице Маріє, моліться за нас!

На Різдвяні Свята і Новий Рік із серця Вас Благословляємо!

Христос Рождається! Славім Його!

Архиєпископ Іоан (Мартиняк)

Митрополит Перемисько-Варшавський

Єпископ Володимир (Ющак)

Владика Вроцлавсько-Ґданський

Єпископ Євген (Попович)

Владика-помічник Перемисько-Варшавської Архиєпархії

Перемишль – Вроцлав, Різдво Христове 2015 р. Б.